Закон «Про оцінку впливу на довкілля»: можливі ризики?

Дія на практиці закону «Про оцінку впливу на довкілля», який набув чинності 18 грудня 2017, викликає чимало запитань.

Основними нововведеннями Закону є запровадження нового дозвільного документа —  висновку з оцінки впливу на довкілля, замість висновку державної екологічної експертизи та широке залучення громадськості до процесу проведення оцінки впливу.

З огляду на вітчизняні реалії, аграрії зауважують, що впровадження Закону має певні ризики:

• можливість використати громадськості для блокування діяльності суб’єкта господарювання;
• можливість неправомірного блокування діяльності суб’єкта господарювання органами, уповноваженими приймати рішення щодо допустимості/недопустимості здійснення планової діяльності.

Ключові  стадії процедури оцінки впливу на довкілля, участь у яких бере громадськість.

Підготовка звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД). Відповідно до Закону, суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати планову діяльність, зобов’язаний проінформувати про це уповноважений територіальний або центральний орган (у формі, вказаній у Законі). Наступний крок — відомство оприлюднює повідомлення про планову діяльність  і вносить його до Реєстру з оцінки впливу на довкілля. З цього моменту громадськість може надати зауваження і пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень, рівня деталізації інформації. Їх включають до звіту з оцінки впливу на довкілля.

Підготовку звіту з ОВД забезпечує суб’єкт господарювання, а також несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації. Згідно із Законом  Звіт повинен, зокрема, містити таблицю із зазначенням інформації про повне/часткове врахування або обґрунтоване відхилення зауважень та пропозицій, отриманих під час громадського обговорення. Варто зауважити, що Закон не встановлює критеріїв обґрунтування підстав для врахування/відхилення суб’єктом господарювання думки громадськості.

Проведення громадського обговорення. Воно починається з подання звіту з ОВД (готує суб'єкт господарювання) та оголошення про початок його обговорення, які мають бути оприлюднені уповноваженим органом. Громадські обговорення можуть тривати  25-35-ть робочих днів. Усі пропозиції та зауваження громади, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду уповноваженим органом.

Витрати, пов'язані з проведенням громадського обговорення, несе суб'єкт господарювання. За його результатами, уповноважений орган готує звіт з усіма отриманими письмовими зауваженнями і пропозиціями громади, а також таблицю із зазначенням інформації про повне або часткове врахування чи обґрунтоване відхилення отриманих зауважень та пропозицій.

Аналіз та висновок з оцінки впливу на довкілля. Після завершення громадських обговорень уповноважений орган готує висновок, у якому визначається допустимість/недопустимість провадження СГ планованої діяльності. Згідно із Законом, при його підготовці розглядається й береться до уваги звіт з ОВД та звіт про громадське обговорення. Варто зауважити, що Закон не містить положень, які б зобов’язували уповноважені органи обов’язково враховувати пропозиції та зауваження громадськості щодо планової діяльності суб’єкта, надані під час проведення слухань, а також не встановлює чіткого (вичерпного) переліку причин, на підставі яких уповноважений орган може прийняти рішення про недопустимість/допустимість провадження суб’єктом діяльності планової діяльності.

Які ж основні ризики?

Відсутність чітких критеріїв прийняття висновків може стати потужним механізмом політичного впливу на осіб, відповідальних за їх прийняття. Фактично, вони — юридично незахищені при ухваленні рішення про допустимість/недопустимість діяльності, адже обґрунтувати правомірність їх дій за відсутності критеріїв буде неможливо. Відтак, їх не можна вважати незалежними та неупередженими, оскільки такі особи будуть знаходитись у прямій залежності від громадськості, під тиском якої будуть схильні приймати рішення, які вимагає громадськість (блокування діяльності тощо).

У випадку судових розглядів справ щодо правомірності прийняття висновків з ОВД або відмови від врахування пропозицій громадськості є ризик ухвалення протилежних рішень за фактично однаковими справами.

Чи може відбутися неправомірне блокування суб’єкта господарювання?

Ризик дійсно є, зокрема через неврегульованість питання щодо методик та критеріїв розрахунку показників (величина та масштаби, характер, інтенсивність і складність тощо), якими слід керуватись при визначенні впливу на довкілля  Закон, фактично дозволяє уповноваженим органам визначати допустимість/недопустимості діяльності на власний розсуд. При цьому, суб’єкт господарювання, який проходить процедуру оцінку впливу на довкілля, зможе дізнатись про те, яким чином слід було оцінювати вплив на довкілля лише після отримання від уповноваженого органу висновку із забороною на здійснення планової діяльності

Закон зобов’язує уповноважений орган обґрунтувати рішення про недопустимість провадження планованої діяльності. Проте, відсутність критеріїв визначення «достатньої обґрунтованості» рішень про відмову відповідного органу призводить до того, що допустимість/недопустимість провадження планованої діяльності визначатиметься виключно уповноваженим органом на власний розсуд.

Тим не менш, Закон передбачає механізм протидії незаконним рішенням уповноважених органів — їх судове оскарження. Проте, значні фінансові та часові витрати, а також ризик прийняття судами протилежних рішень у фактично однакових справах (з огляду на відсутність критеріїв законності прийняття висновків про ОВД) не роблять його ефективним. 

Можливі практичні рішення  

Усунути вищезгадані проблеми можна — для цього треба внести відповідні зміни до Закону. Та  реалізація вимагає значних часових ресурсів. Як свідчить практика, середній строк прийняття законопроекту — 1–1,5 роки.

Паралельно зі змінами треба також розробити галузевий стандарт з оцінки впливу на довкілля, зауважують в Асоціації «Свинарі України». Робота над цим документом уже почалася. Так, за грантової підтримки Проекту USAID «Агросільрозвиток» зусилля для розробки стандартів об’єднали фахівці АСУ, Мінекології, незалежні експерти та представники галузі. Галузеві стандарти визначатимуть критерії допустимості або недопустимості планової діяльності. Крім того,  існування цього документу дозволить до моменту прийняття відповідних змін до ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», наполягати на використанні стандартів при прийнятті висновків з ОВД.

Затвердження державного стандарту, розробленого за участю представників різних галузей економіки, підтвердить факт існування проблеми, а також бажання бізнесу функціонувати відкрито та за чітко визначеними правилами.