За фермерів: чому країна з потужним класом фермерів залишиться у переможцях?

І правда, чому ферма? Чому не агрохолдинг, або агропідприємство? Чи не кооператив, і не киббуц?
Поясню свій інтерес до фермерського господарства. Фермер - не найманий працівник і тому у нього є прямий і сильний інтерес, щоб його господарство приносило йому прибуток, а простіше - прожиток йому і його родині! А для людей, які люблять землю і розуміють, що таке приватна власність, це крім того важливий фактор їх самоствердження.

Важливість розвитку фермерських господарств, як основи аграрної галузі ще й в тому, що фермери - це власники малого та середнього бізнесу, і саме вони є складовою частиною середнього класу. Ще в 306 році до нашої ери Аристотель в своїй праці «Політика» писав наступне: «... Таким чином, це очевидно, що найкраще політичне суспільство формується з громадян середнього класу, і саме та держава буде добре управлятися, в якому середній клас становить більшу частину населення ... розбіжності і протистояння в суспільстві там будуть найменш вірогідні, де середній клас великий ... ». Багато сучасних дослідників не розходяться в думках з Аристотелем і також вважають наявність численного середнього класу запорукою економічного розвитку, стабільності і демократії (Easterly, 2001).

Я народився і прожив кілька досить великих і дуже важливих періодів свого життя в Україні і переконаний, що українці, на відміну від своїх східних сусідів, це ось «куркульське почуття землі» не втратили, а там, де люди розуміють або навіть відчувають підсвідомо, що таке приватна власність, там і є потенціал для побудови ринкової економіки. Малі та середні бізнеси (а ферма і є мале підприємство), мають величезне значення для створення середнього класу в Україні, який, в свою чергу, буде гарантом демократії і ринкової економіки в країні. Тому, як ви зрозуміли, на мою скромну думку, в України є хороша перспектива побудувати у себе демократичне суспільство і ринкову економіку, а значить і жити гідно (для цього була «Революція Гідності»?).

Мені можуть, однак, заперечити, і такими думками повні сторінки української преси, що ставка на розвиток аграрної галузі - вірний шлях до бідноти, технологічної відсталості і залежності від індустріальних держав. Адже існують же дослідження і навіть цілі книги написані про те, що сировинний експорт веде економіку в глухий кут! На це я міг би запропонувати тим, хто сумнівається, поглянути на історію розвитку економіки Ізраїлю, який всього лише років 25-30 назад окрім апельсинів і квітів більше нічого запропонувати на експорт не міг, а сьогодні є не тільки передовою країною в області високих технологій в промисловості і електроніці, інтернеті і медицині, а також і сільському господарстві, а й вельми серйозним експортером фруктів і овочів на світовий ринок (третє місце в світі після Бразилії і Франції з виробництва авокадо, наприклад).

Однак, я не стану цього робити, а наведу наукові дослідження, що говорять про те, що сільське господарство не є галуззю з низької продуктивністю, що працевлаштовує лише низькокваліфікованих працівників, що, природно, плодить лише бідність в країні. У дослідженні Hull (2009) проаналізовано процеси розвитку 14 країн і відзначається, що аграрна галузь і фермерство, зокрема, при наявності хорошої інфраструктури, доступності кредитів і отримання передових сільськогосподарських технологій, а також при високому освітньому рівні фермерів, буде і виробляти високоякісну продукцію і приносити високі доходи. А це вірний шлях боротьби з бідністю.

Щоб підтвердити сказане прикладами, в своїй наступній публікації я маю намір познайомити читачів з власником і керівником ізраїльської молочної ферми і його господарством.

Бібліографія.

Easterly, W. (2001). The Middle Class Consensus and Economic Development. Journal of Economic Growth, 6, 317-336

Hull, K. (2009). the Relationship between Economic Growth, Employment and Poverty Reduction. Promoting Pro-Poor Growth: Employment.  from http://www.oecd.org/dac/povertyreduction/43280288.pdf on  Retrieving03.13.2016