Трансфертні аграрії

Податки для того, хто їх сплачує, -

ознака не рабства, а свободи (Адам Сміт)

Введення в Податковий кодекс поняття «трансфертне ціноутворення» є спробою нашої держави боротися за «деофшоризацію» української економіки та використанням для цього загальносвітових практик, зокрема - концепції OECD про трансферне ціноутворення.

У Податковому кодексі України з'явилася стаття 39 «Трансферне ціноутворення». Якщо дуже коротко, то впровадження принципів трансфертного ціноутворення переслідує своєю метою зробити так, щоб податкові резиденти України не змогли перенести свій оподатковуваний прибуток з української компанії на пов'язаних осіб закордоном, які зареєстровані в безподаткових або низькоподаткових юрисдикціях. Зазвичай, це робиться за допомогою реалізації продукції за заниженими цінами. Правда благі наміри? Подивимося, як вони впливають на агросектор.

Як зазначив прем'єр-міністр України А.П. Яценюк, агросектор забезпечив надходження «кожного третього долара» від усього українського експорту. Ну круто! Тобто всі ми розуміємо, який значний обсяг у грошовому вираженні має експорт української аграрної продукції. А ми розуміємо, який обсяг цього експорту здійснюється через пов'язаних осіб? Чи ринкові ціни встановлюються в цьому випадку? Або 5-10- ... -Х доларів з кожної тонни осідає десь на сонячних островах? А тепер уявіть обсяг недоотриманого прибутку українськими компаніями і скільки валютних надходжень втрачає Україна.

Треба ж щось з цим робити і саме контроль ціноутворення при експорті сільгосппродукції повинен допомогти знизити ці ризики для нашої держави. Перевірки в рамках трансфертного ціноутворення та потенційні донарахування податків повинні стати запобіжникам, які не дозволять експортерам занижувати ціни. Давайте класифікуємо наших експортерів:

1. Трейдингові компанії, які закуповують сировину у виробників.

2. Виробники-експортери.

Ось для цих суб'єктів і працюватиме трансферне ціноутворення. Ах, постійте! Але що ж це? Виявляється, що згадана стаття 39 Податкового кодексу України не застосована до виробників сільгосппродукції, які є платниками єдиного податку 4й групи (далі буду, для стислості, називати по-старому - ФСПшникам)! Чому? Та тому, що ст. 39 ПКУ регулює ціноутворення для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств! А який у нас податок не платять ФСПшникам? Вгадайте з одного разу.

Це означає, що ФСПшникам зможе продавати свою продукцію на експорт взагалі в собівартість, а не за якимось там ринковими цінами. «Навіщо це робити?», - запитаєте Ви. - «Адже все одно немає податку на прибуток». Причин достатньо. Наприклад: бажання власника мати «гаманець» закордоном для подальшої виплати дивідендів або для здійснення прирівняних до них виплат (яхта, нерухомість) собі, коханому, обмеження НБУ на розрахунки в іноземній валюті, необхідність утримання іноземної холдингової структури і т.д. Залежно від егоїстичності і патріотичності, у різних компаній такі причини відрізняються.

Такий механізм податкової оптимізації можуть використовувати і недобросовісні трейдерські компанії за допомогою укладення договорів комісії з виробниками. Велике або середнє підприємство везе тобі за договором комісії зерно в порт, ти продаєш його своїй «офшорці» на базисі СРТ за заниженою ціною, а вона перепродує нерезиденту на FOB за ринковою ціною. Маржу, яка зависла на «офшорці», ділите. В Україні у ФСПшників прибутку немає, у трейдера - теж, тільки символічна комісійна винагорода.

Що я хочу всім цим сказати: якщо ми сьогодні думаємо хоч трохи про нашу країну, про її розвиток і взагалі про її існування, то на порядку денному податкової реформи має стояти питання повного скасування спеціальних режимів оподаткування в сільському господарстві. Або гроші з нашої країни будуть продовжувати витікати через ось такі «внутрішні спецрежимні офшори».

P.S. Схеми типові. Не прив'язані до конкретної компанії. Автор просить утриматися від їх застосування, так як це може завдати шкоди вашому здоров'ю, строком від 3-х до 5-ти років. Їй Богу, можна придумати щось краще;)