Село здорової людини

Як ви уявляєте собі сьогоднішнє українське село? Розбиті дороги, люди досі орють кіньми та при першій-ліпшій нагоді намагаються втекти до міста або на заробітки за кордон… Але, як не парадоксально це прозвучить, саме українське село може прокласти Україні той «шлях до Європи», про який так довго мріють наші політики. Яким чином? Відповідь досить проста – органічні продукти.

Зараз це світовий тренд, потрапивши в який, Україна зможе вбити відразу двох зайців: вийти на західний ринок і відродити село. Всі, хто часто буває в Європі або у США, знають, що знайти там смачні й натуральні продукти доволі складно. Так, на полицях лежать ідеально красиві помідори, але вони не завжди мають смак, не кажучи вже про запах. Смачна, якісна їжа, яка для українця – норма, для мешканців Заходу – преміальний продукт.

І, що дуже важливо, вони готові за нього платити і платити чимало. Цікавість людей до органічної продукції щороку зростає. Все частіше до столу купують якісні, безпечні для здоров'я, чисті продукти. І справа не тільки у відсутності хімії чи ГМО. Органіка – це особлива філософія. Органічне виробництво має бути натуральним у всьому. Без мінеральних і хімічних добрив, антибіотиків, синтетичних консервантів, барвників. Одна з найсуворіших вимог до органіки – це стан землі. Незалежно від того, йдеться про рослинництво чи тваринництво. З моменту останнього використання хімічних засобів та ГМО повинно пройти не менше трьох років, тільки тоді земля вважається чистою.

Ринок органічних продуктів харчування – один із найдинамічніших у світі. За останні 15 років він зріс уп'ятеро і, за даними на кінець 2016 року, становив близько $80 млрд. В Україні цей ринок оцінюється у 4,2 млрд євро. Такі продукти складніші у виробництві, але й коштують вони набагато дорожче. Україна не має права ігнорувати цей факт.

Ми – аграрна країна. Чорнозем, екологічно безпечні методи землеробства – у нас є всі можливості та ресурси, щоб забезпечити західний ринок якісною органічною продукцією. «Нагодувати Європу» – для України це не метафора, а бізнес-план. І не лише Європу. Нещодавно українські виробники домовилися про постачання органічної продукції на китайський ринок. За оцінками експертів, мова йде про контракти на сотні мільйонів доларів. Щороку наша країна нарощує обсяги експорту продукції з маркуванням «еко» в ЄС, Канаду та США. У 2016-му ми експортували 165 тисяч тонн органічної продукції. За прогнозами експертів, цьогоріч поставки можуть зрости ще на 20%. Органічне виробництво стає бізнесом з величезним потенціалом як для самих фермерів, так і в цілому для країни. Зростання ВВП, створення нових робочих місць, соціальний та економічний розвиток села. Все це може стати «побічним ефектом» розвитку органіки. Але поки що, на жаль, прориву в цьому напрямі немає...

Сьогодні в Україні для виробництва органічної продукції використовується близько 1% орних земель. Село поступово й неухильно деградує, Україна перетворюється на сировинну державу. Як зупинити цей процес, як реанімувати українське село? Досвід європейських країн показує: потрібен інклюзивний розвиток села. Що це таке? Збільшення виробництва якісних харчових продуктів, збереження природних ресурсів, створення нових робочих місць у сільській місцевості, податкові преференції, інновації та енергозберігаючі технології у виробництві. Все це і є інклюзивність.

Почати потрібно з найпростішого – у нас досі немає визначення й маркування для органіки. На даний момент її виробництво регулюється Законом «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Він діє з 2014 року, і не секрет, що документ далекий від ідеалу. Навіть у Міністерстві аграрної політики і продовольства визнають, що закон суперечить цілому ряду нормативних документів, законодавству ЄС та світовій практиці. Прилавки українських магазинів завалені продуктами, на упаковках яких написано «біо», «еко», «натуральний», «фермерський» або навіть «органічний». Та це не відповідає дійсності! Якщо виробник, скажімо, молока вказує, що використовує сільську продукцію, то це не означає, що вона екологічно чиста.

Щоб виправити ситуацію, я як голова підкомітету Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин разом з колегами по парламенту взявся вдосконалити правове поле, у якому працюють виробники органічної продукції. Неприпустимо, коли споживач не впевнений, що отримує натуральні продукти. Тому у органічної продукції повинно бути єдине маркування. Нещодавно ми розглянули проект закону «Про основні засади та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», який подав Кабінет Міністрів України, та взяли його на доопрацювання. Сьогодні документ підготовлений до другого читання. У цій версії проекту значно розширено положення з органічного виробництва аквакультури, тваринництва, перехідного періоду від неорганічного до органічного виробництва. Він повністю відповідає вимогам чинного законодавства ЄС. І головне – у документі чітко пояснюється, що органічний продукт має складатися з 95% органічних і 5% неорганічних інгредієнтів, дозволених до використання в органічному виробництві.

Наступний крок, який ми повинні зробити, – створити сприятливі умови для виробників органічних продуктів. Перш за все я маю на увазі зниження податків. Далі – допомога виробникам на рівні держави. У нашій країні кредити занадто дорогі. Для порівняння: у Литві позики підприємцю дають під 4-6%, в Україні – під захмарні 30%. Хіба може родина вести успішний бізнес при таких ставках?! А якщо врахувати, що витрати на виробництво екотоварів у декілька разів вищі, ніж при традиційному виробництві сільськогосподарської продукції, проблема загострюється ще більше. Вирішити її можна за рахунок бюджетної підтримки – субсидій, дотацій або пільгового кредитування. Крім того, держава повинна пропагувати споживання органічної продукції. У Данії, наприклад, людей всіма можливими способами підштовхують до вибору на користь органіки. Україна має піти цим самим шляхом. Якщо виробляти органічну продукцію стане вигідно, це породить конкуренцію. Відтак запуститься автоматичний механізм: селянам потрібно буде підвищувати кваліфікацію, а підвищивши її, вони стануть заробляти більше, у селі з'являться гроші, туди потечуть кадри, будуть створені нові робочі місця. В іншому ж випадку село продовжить деградувати і ставатиме все біднішим, тож у майбутньому ми втратимо цілий шар сільського населення. А цього допустити не можна. Адже, як би пафосно це не звучало, селянин несе історичну пам'ять держави – це коріння потужного дерева під назвою Україна.