Реклама

Ринок добрив: останній шанс для ОПЗ, стагнація через земельне питання та інші особливості

Коментарі

0

Голова Спілки виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії і агротехнологій

Про ситуацію на ринку добрив, стан внутрішнього виробництва та останній шанс для ОПЗ.

Наразі ситуація на ринку добрив дуже непроста. В другому півріччі зійшлися одразу кілька негативних факторів. Земельна реформа внесла елемент нестабільності в агроринок загалом. Зміцнення гривні наприкінці літа призвело до того, що ціни на добрива істотно впали. Але у цей час аграрії купувати їх не могли, бо не мали коштів - ціни на світових ринках були низькі. Та і у трейдерів не було бажання їх реалізувати по такій ціні, не зважаючи на високі товарні запаси, які були зроблені напередодні закриття імпорту з РФ. Ситуацію з цінами погіршила й політика національного виробника, який отримав дешевий газ.

В результаті, трейдеру легше було придбати нову партію імпортних, добрив ніж реалізувати те, що вони імпортували раніше і на що було витрачено певні кошти у вигляді плати за зберігання та банківського відсотку по кредиту. А оскільки падіння курсу іноземної валюти триває і досі, то вирішення цієї кризи поки немає. Так наразі, не зважаючи на переможні реляції уряду, було реалізовано близько 30% від прогнозованого обсягу по групі NP та NPK добрив. В сегменті азотних добрив також ситуація складалася не найкращим чином, хоч і не так явно. В результаті рік ми завершуємо із великими запасами мінеральних добрив. Втім, якщо для NP та NPK перспективи поки не райдужні, то азотні добрива скуповують доволі жваво. В останньому кварталі трейдери переважно адаптувалися до нового стану речей, хоча в новий рік багато хто ввійде з багатомільйонними збитками.

Тиждень вирішує все

Ситуація у наступному році буде визначатись на цьому тижні, коли будуть голосувати за земельне питання. Якщо депутати в якомусь виді продовжать мораторій на ринок землі, то це стимулюватиме попит на добрива і ми в такому разі прогнозуємо зростання споживання мінеральних добрив на 20−30%. Наразі аграрії акумулюють кошти і не хочуть їх інвестувати в добрива. Проблема не лише в потенційній необхідності викупу земель. Фермери мають обґрунтовані побоювання, що з відкриттям ринку землі паї з їх поля можуть продати. Отже, якщо ринок землі буде відкрито, то нас чекатиме стагнація агрохімічного ринку і сезон буде досить важким для трейдерів. Крім того, у аграріїв не так багато грошей від реалізації зернових та іншої продукції через все-ще низькі ціни. Можливо ситуація покращиться до весни завдяки експорту інших культур. Але поточний стан речей і прогнози не надто оптимістичні. Тому криза фінансування у аграріїв — це друга після ринку землі проблема із якою буде стикатись виробник агрохімії.

Також досі під питанням подальша монетарна політика держави. Хоча трейдерська спільнота готова до будь-якого варіанту, вони зможуть адаптуватись як до зростання курсу так і до його падіння. Істотно легше буде тим компаніям, які вирішили не робити великих товарних запасів і працюють на обороті. А от усім іншим час покаже що робити. Я думаю, що вони зафіксують свої збитки і спробують працювати далі, оскільки ліквідність складських залишків добрив наразі дуже низька. Зараз аграрії створюють запаси лише проблемних в логістиці рідких добрив, тоді як для твердих вони роблять собі буферний запас і потім за потреби будуть купувати з ринку, чи отримувати за попередніми контрактами. Втім, єдиний товар, на який зараз існує активний попит — це селітра. Аграрії її беруть, оскільки розуміють, що у будь-якому випадку вони її використають. Селітра — це універсальне добриво кризового періоду. Я вже неодноразово відмічав, що у будь-якій кризовій ситуації аграрії надають перевагу саме селітрі, оскільки нітратні добрива — це саме те, що потрібно для покращення стану озимих навесні. Крім того, селітра досить непогано зберігається і у разі необхідності її можна буде використати у наступному сезоні.

Ринок і ціни

Приблизний обсяг українського ринку. Ринок NP/NPK займає приблизно 1,6−2,0 млн тонн. Ринок азотних добрив у два рази більший. Об'єм ринку карбаміду складає близько 1 млн тонн, аміачної води та аміаку — 250−300 тис. тонн, сульфату амонію — близько 300 тис. тонн, КАСу — 700−900 тисяч тонн, а на одну тільки аміачну селітру припадає понад 1,5 млн тонн. І це при тому, що доля аміачної селітри зменшилась. Втім, ціна на селітру наразі доволі непогана для аграріїв. Цього року була ситуація коли ціни почали зростати. Спочатку вони піднялись з 6500 до 7000 грн за тонну, а потім внутрішні виробники спробували продавати вже по 7200. Але у цей момент трейдери запропонували імпортну селітру по 6800—6850 грн за тонну і ринок зупинився та навіть відкотився назад. І це при тому, що селітра зараз користується попитом не лише в Україні, а і в Європі.

А от по карбаміду ситуація геть протилежна. Попит - середній. Ціни на світовому ринку мають тенденцію до зниження. Через це карбамід почав просідати в ціні і в Україні. Відповідно, навіть без змін на внутрішньому ринку, які ми спостерігали, імпортери почали ввозити карбамід і ціна на нього впала гривень на 300−400, а подекуди навіть на 500. Тепер можна придбати тонну карбаміду навіть за 7500 грн.

З NP/NPK питання найскладніше. Зараз ціни на фосфатні і комплексні добрива повністю залежать від цін експортерів (в першу чергу Білорусі) і курсу гривні. І те і інше останні тижні зменшується. Хоча на складах досі присутні чималі залишки ввезених раніше «дорогих» добрив, відмічається зниження цін для аграріїв. Популярний на ринку амофос можна придбати по 14 500, а NPK 16:16:16 по 10 300 гривень за тону.

Ціни на українські високотехнологічні рідкі комплексні добрива, такі як Quantum, чи BLAU phos, відносно стабільні. Наприклад РКД BLAU phos 10:34 продається за ціною 16 870 грн/т вже протягом 4х місяців. Але враховуючи кризові явища, на ринок була виведена спрощена марка РКД 8:24 яка коштує лише 9980 грн/т.

Залежність від курсу це палиця з двома кінцями. Зниження курсу грає на руку імпортерам. А от при зростанні курсу національні виробники мають більше шансів втримати стабільні ціни.

Внутрішнє виробництво

Враховуючи ситуацію на ринку, селітра виробляється і реалізується досить вдало. Заводи заявляють, що черга стоїть ледь не на місяць, але стабільно працюючі трейдери отримують товар вже за кілька днів. Втім, завантаження заводів дійсно високе. Що ж стосується карбаміду, то через ситуацію на світовому ринку із його виробництвом не усе так солодко. Наприклад «ДніпроАзот» досить вдало балансує продажі на внутрішньому ринку і на експорт. Але в поточній ситуації простіше зупинити виробництво на планове технічне обслуговування і вийти на повну потужність в розпал сезону, ніж грати на зниження ціни.

Що стосується заводів ДЗМУ та Суми Хімпром, то вони мають певне завантаження, але в умовах проблем з NP та NPK я припускаю, що ситуація у них не найкраща. Що стосується виробників рідких добрив, таких як Grossdorf чи BLAU Chem, то вони працюють, але говорити про повне завантаження — не можна. Більшість невеликих українських підприємств наразі завантажені в кращому випадку на третину.

Останній шанс для ОПЗ: приватизація або смерть

На сьогоднішній момент багато факторів, через які хтось хотів придбати ОПЗ, вже втрачено. По-перше, світ не стоїть на місці. Відкриваються нові заводи, що призвело до надлишку потужностей по виробництву карбаміду та аміаку в світі. Тобто, інтерес до ОПЗ, як до постачальника добрив на світовий ринок наразі значно менший ніж був раніше. Тепер набагато цікавіше розглядати одеський завод як базу для перевалки аміаку та постачальника карбаміду на внутрішній ринок. І це розгортання на внутрішній ринок дало свої плоди, але не варто забувати, що завод, який належить державі, не може вести гнучку цінову політику. Тому питання приватизації потрібно вирішувати остаточно вже у 2020 році. Це останній шанс для припортового, адже працювати надалі в такому рваному режимі завод не може. Це вже призвело до великих кадрових втрат та відсутності модернізації, а з часом це призведе до закриття виробництва. Тобто у заводу тепер лише один варіант: приватизація або повільна смерть. Тому підприємству вкрай потрібен гарний господар, який буде зацікавлений в розвитку підприємства. Адже ОПЗ завжди був одним з взірцевих та передових в Україні.

Раніше у придбанні ОПЗ були зацікавлені Дмитро Фірташ та Ігор Коломойський. ОПЗ б гарно вписався в структуру групи Ostchem та дав їй великі переваги. Проте, після прийняття рішення антимонопольного комітету про необхідність роздроблення групи компаній Дмитра Фірташа, це придбання йому скоріш за все не дозволять, навіть якщо би він цього і хотів. Але таке бажання теж під великим питанням. Враховуючи контроль над Дніпро Азотом, Група Ігоря Коломойського також могла б дати хороший поштовх для розвитку ОПЗ, але враховуючи поточні умови важко прогнозувати, на скільки зараз можливий перехід права власності на пряму.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама