Регіональна спеціалізація: що дасть селу впровадження кластерної системи

Усе починається з тебе. Саме так я завжди розпочинаю своє спілкування з людьми, коли мова заходить про те, як розвиватиметься той чи інший регіон в якому вони проживають. Ні для кого не секрет, що  найбільший потенціал населеного пункту в людях, які постійно перебувають в пошуку нових ідей. Ідей які б змогли дати людям економічний, культурний, духовний поштовх для розвитку. Та окрім людей існує певний код, завдяки якому можна виокремити, чим місто може стати цікавим для інших. В Україні існує практика, коли громадські активісти об’єднуються аби згенерувати весь свій досвід та вміння навколо перспективних рішень для українських міст. Це все дієво і приносить свої результати для міст. Та на жаль поза увагою, залишається українське село, яке використовується виключно як сировинний придаток.

За роки незалежності з української мапи зникло близько семиста сіл. Факторів які на це впливають дуже багато. Починаючи від адміністративних втручань, закінчуючи переїздом населення у міста. Вся програма дій усіх урядів, президентів, парламентів була зведена виключно до написання Державної цільової програми з розвитку українського села. Остання розроблена така програма закінчується у 2015-му році, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України ще від 19 вересня 2007 р. N 115. Основними завданнями Програми є: створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення. Та ніхто не говорить яким чином можна досягнути економічного розвитку сіл. Що надасть поштовх для розвитку всіх інших важливих умов життя у селі.

Останнім часом ми все частіше чуємо, як люди бізнесу у своїй розмові використовують такий термін як Кластер. Кластер – це географічно близькі групи взаємопов’язаних компаній та пов’язаних з ними організацій, асоційованих установ в окремій галузі, сфері що пов’язані спільними технологіями та навичками, характеризуються спільністю діяльності та які взаємодоповнюють один одного. Вони існують в географічній зоні, де комунікації, логістика та людські ресурси є легкодоступними.

В сільській місцевості одним з найперспективніших проектів є створення агропромислових кластерів. Україна все більше претендує на статус головного постачальника харчової продукції у світі. Та для цього ми маємо виготовляти якісну продукцію за помірною ціною, щоб вдало конкурувати на ринку. Залучаючи покупців і продавців до системної взаємодії, вдається знизити вартість одиниці продукції, виготовленої завдяки спільній діяльності. Простіше кажучи, кожен регіон має спеціалізуватись на конкретній групі продукції, яка є економічно вигідною для певного населеного пункту. Розвинений ринок праці, сировини та логістики дасть бажаний результат. Як приклад, навіщо засівати великі масиви пшениці в Івано-Франківській області, де немає доброго для цього ґрунту. Чому б краще не спеціалізувати цей регіон на вирощенні енергетичної верби. Рентабельність буде вищою, а значить і більше робочих місць та надходжень до бюджету. Якщо економіка запрацює, ми зможемо говорити про  управління соціальним розвитком села на основі кластерного підходу. Суть якого заключається в тому, щоб покращити благоустрій територій, розвиток медичної, освітньої сфер, модернізації транспортної і телекомунікаційної мереж, поліпшення побутового і торгівельного обслуговування жителів певної території.

Переконаний це перспективний шлях розвитку економіки та покращення життя у селі. Представники влади, повинні створити сприятливу нормативно-правову базу, яка б давала підстави чітко визначати і регулювати процеси створення та функціонування агропромислових кластерів.  Так живе весь світ, а ми маємо жити краще.