Перспективи аграрного експорту в ЄС

Із ратифікацією парламентом Нідерландів Угоди про асоціацію Україна зробила ще один крок у політичному зближенні з ЄС. Що стосується відкриття європейського ринку, то із набуттям 1 листопада 2014 року чинності тимчасового застосування економічної частини угоди, зона вільної торгівлі з ЄС діє вже третій рік. Це достатній термін для аналізу тенденцій та оцінок вигоди і втрат українських сільгоспвиробників від всеохопної зони торгівлі.

Порівнюючи макроекономічні показники за останні кілька років варто зазначити, що у довоєнному 2013 році ми експортували в ЄС сільськогосподарської продукції на суму в 4,4 млрд доларів, а в 2016 році на 4,1 млрд доларів. Як бачимо, по макроекономічних показниках відбулося падіння експорту сільськогосподарської продукції в країни ЄС в межах 7%. Падіння українського аграрного експорту обґрунтовуємо загальним погіршенням економічної ситуації в Україні в умовах військової агресії Росії та окупації частини території.

Щодо імпорту, то у 2013 році з ЄС в Україну було завезено сільськогосподарської продукції на суму біля 3 млрд доларів, а в 2016 році на 1,8 млрд доларів. Хоча статистика зменшення аграрного імпорту з ЄС на 1,2 млрд доларів і розвінчує міфи опонентів євроінтеграції про ризики заповнення полок українських магазинів дешевими європейськими продуктами, причин для радості мало. Виходячи із критерію попиту-пропозиції падіння імпорту сільськогосподарської продукції з ЄС майже вдвічі свідчить про те, що український ринок нецікавий для європейських експортерів через збідніння населення.

Даючи прогноз торгівлі українських сільгоспвиробників з ЄС, виходимо з розуміння, що нарощення експорту справа не одного дня і потребує часу та зусиль. За показниками першого кварталу 2017 року експорт сільгосппродукції в ЄС склав 1,2 млрд доларів. Це дає підстави сподіватися, що в цьому році ми перевершимо показники 2013 року і експортуємо сільськогосподарської продукції на суму близько 4,5 млрд доларів.

Незважаючи на те, що ринки ЄС в короткостроковій перспективі не замінять ринок нашого східного не зовсім адекватного сусіда, з нав’язливою ідеєю імперської величі, але в середньо і довгостроковій перспективі вигода від підписання асоціації з ЄС є значно вищою ніж входження у «таможенный союз», нав’язуваний Росією. На російському ринку українським аграріям було легше продавати власну продукцію по причині нижчої конкуренції і стандартів якості. Однак ці переваги нівелювалися залежністю і ризиками від політичної кон’юнктури. Адже Російська Федерація ще задовго до військової інтервенції проводила політику витіснення українських експортерів сільськогосподарської продукції із високою доданою вартістю.

На ринки ЄС значно важче вийти, але якщо вже закріпився, то це є свідченням високої якості продукції. Тому багато українських сільгосппідприємств вже провели чи проводять стандартизацію власної продукції згідно європейських санітарних норм. Виконуючи зобов’язання перед ЄС із гармонізації законодавства українські парламентарії 18 травня 2017 року проголосували у другому читанні законопроект № 0906 «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин». Новий закон чітко базується на законодавстві ЄС і спрощує сертифікацію продуктів господарської діяльності на усіх етапах харчового ланцюгу та гарантує захист споживачів від небезпечних харчових продуктів на основі системи HACCP. Запровадження європейських стандартів якості харчових продуктів відкриває нові можливості для вільного руху товарів та послуг з України на ринок ЄС та третіх країн.

Будучи прагматиками, маємо розуміти, що для європейського ринку сільськогосподарської продукції властивий економічний протекціонізм зі сторони наддержавних інституцій і урядів країн ЄС. Тому обмеження в економічній частині Угоди про асоціацію найбільше стосується саме сільськогосподарської продукції, де вітчизняний виробник складає вагому конкуренцію європейським. Щоб українські сільгоспвиробники могли на рівні конкурувати із європейськими має працювати комплексна державна стратегія. Ідеться передусім про програми підтримки переробників сільськогосподарської продукції, захист українського виробника від рейдерства, зниження облікової ставки за кредитами. Мотивація держави на підтримку сільгоспвиробництва із високою доданою вартістю має виходити із розуміння, що збільшення експорту сільськогосподарської продукції в ЄС створюватиме додаткові робочі місця та сприятиме зростанню доходів громадян, а значить поліпшенню якості їх життя.