Пастка універсальності, або як правильно обирати добрива

На сьогодні близько половини всіх NPK добрив, що використовують в Україні, припадає на марки зі зрівноваженим співвідношенням (16-16-16 та 15-15-15). Чому такі «надмірно» універсальні марки викликають такий інтерес у аграрія – питання складне: скоріше за все велику роль тут відіграють традиції.

На перший погляд всі ці добрива «майже однакові», проте між ними існують суттєві відмінності. По-перше, це спосіб виробництва, який визначає склад добрив. За азотнокислого розкладання фосфатної сировини частина азоту представлена нітратною формою, а за сірчанокислого розкладання – добриво містить значний вміст сірки. По-друге, якість сировини та спосіб грануляції, що визначають фізико-механічні властивості добрив (міцність гранули, здатність до розсівання, злежуваність тощо).

Форма азоту – перша відмінність між добривами, яка обумовлена способом виробництва. Якщо добриво виробляють шляхом розкладання апатитів і фосфоритів азотною кислотою, азот представлений двома формами: амонійний і нітратний. Якщо для розкладання обирають сірчану кислоту – азот представлений амонійною формою (плюс іноді деякою кількістю амідного азоту, що додається для доведення марки до певного співвідношення).

Нітратний азот, як відомо, є найпершим джерелом азоту для рослин. Він слабко фіксується ґрунтом і легко пересувається в ньому шляхом масового переносу разом із ґрунтовою вологою. Поглинання нітратного азоту також іде шляхом пасивного транспорту. Саме тому рослини найлегше поглинають саме нітратний азот.

Присутність легкодоступного нітратного азоту в добриві буде мати перевагу, якщо його вносять при посіві, особливо якщо умови для проходження нітрифікації незадовільні (низькі температури, погана аерація, низька або надмірна зволоженість). За сприятливих умов (наприклад, під час посіву озимих чи пізніх ярих культур) процес нітрифікації проходить досить швидко, тому різниця між нітратвмісними і безнітратними добривам може бути слабко відчутною.

У сірковмісних марках (наприклад, 15-15-15(10) чи 16-16-16(6)) азот присутній тільки в амонійній формі (у другому добриві білоруського виробництва частина азоту представлена амідною формою). Амонійна форма здатна фіксуватись у ґрунті і поступово постачати рослини азотом (тут слід ще раз наголосити, що рослини здатні поглинати амонійний азот, всупереч існуючої думки, що поглинаються лише нітрати). Внесення такого добрива задовго до посіву культури не призводить до значних втрат азоту. За сприятливих умов, проходження процесу нітрифікації обумовлює швидке перетворення амонійного азоту у нітратну форму.

Поряд з цим, азот саме в амонійній формі проявляє синергізм по відношенню до фосфору, сприяючи кращому поглинанню і засвоєнню останнього.

Фосфор у добривах переважно представлений водорозчинними моно- і диамонійфосфатами, які досить швидко надходять у ґрунтовий розчин і поглинаються рослинами, а також цитраторозчинними (доступними) і важкорозчинними фосфатами. На пострадянському просторі виробники можуть декларувати фосфор у формулі (середня цифра 15 чи 16) у вигляді загального фосфору або доступного фосфору, на що потрібно зважати. Але найголовнішою ознакою для фосфорвмісних добив повинен бути вміст водорозчинного фосфору, саме того, який безпосередньо приймає участь у живленні рослин і дає швидкий відклик на внесення добрива вже в перший рік.

Калій у переважній більшості добрив такого складу представлений хлоридом калію. Для преміум-сегменту деякі європейські компанії пропонують безхлорні композиції (проте, їх частка в загальному імпорті надзвичайно мала).

Останніми роками інтерес аграріїв до сірки незмінно зростає, про що свідчить «зсування» асортименту добрив у бік сірковмісних. Сьогодні багато агрономів за значенням у живленні рослин ставлять сірку на друге місце після азоту. Найбільшу потребу у сірці мають рослини родини Капустяні (ріпак, гірчиця, капуста на ін.) та Цибулеві (часник, цибуля), які в першу чергу страждають від її нестачі в ґрунті. Велике значення сірка має також для бобових культур.

Достатнє забезпечення рослин сіркою впливає не лише на врожайність культур, але і на якість продукції. Сірка важлива для культур, основною запасаючою речовиною яких є білок, причому вона позитивно впливає не лише на кількість, але і на якість білка і хлібопекарські якості борошна. За нестачі сірки у бобових культур зменшується кількість бульбочок на коренях, знижується інтенсивність фіксації азоту атмосфери. Сірка сприяє підвищенню вмісту олії у насінні олійних культур.

Необхідно сказати і про синергізм азоту і сірки: що більше азотних добрив вноситься, то більше уваги потрібно приділяти сірці, оскільки коефіцієнт використання азоту за достатньої забезпеченості рослин сіркою також зростає.

Рослини потребують сірки майже на рівні з фосфором. Навіть на ґрунтах, що мають середній рівень сірки, навесні на початку вегетації рослини можуть відчувати нестачу, оскільки мінералізаційні процеси органічної речовини у цей час проходять ще досить повільно, а низхідний тік талих вод і весняних опадів призводять до вимивання сульфатів у нижчі горизонти.

Допосівне чи припосівне внесення добрива NPK(S) добрив дозволяє навіть за невисоких норм покращити умови сірчаного живлення рослин і компенсувати значну частину виносу сірки врожаєм.

Крім того, сірка в NPK(S) добривах представлена у вигляді сульфату амонію, частка якого у добриві досить значна. Ця сполука, як відомо, має підкислюючу дію, що обумовлена як присутністю сульфат-іону (фізіологічно кисле добриво), так і нітрифікацією амонійного азоту з утворенням нітратної кислоти (біологічно кисле добриво).

Місцеве підкислення ґрунтового розчину навколо гранули добрива сприяє підвищенню доступності інших елементів, зокрема фосфору та мікроелементів-металів, що, в результаті, позитивно позначається на врожайності культур і економічній ефективності використання добрива. Особливо це актуально на карбонатних і на ґрунтах з підвищеним значенням рН.

Загалом, присутність у добриві сірки сприяє оптимізації живлення рослин і підвищує коефіцієнт використання елементів з добрива та ґрунту. Цей ефект виявляється більш істотним, ніж додаткові відсотки NPK у безсірчаних аналогах.

Поряд із хімічним складом, на ефективність внесення добрив великий вплив мають гранулометричний склад добрива, розчинність гранули (яка багато в чому визначається способом гранулювання), статична і динамічна міцність гранули, розсипчастість, наявність або відсутність шкідливих домішок тощо.