Органічний лікнеп: чи настільки все добре, як здається

Органіка та неорганіка. Вперше я ці слова почав масово вживати лише на другому курсі університету. Звучало це приблизно так: «Ну що там в нас сьогодні? Та дві пари органіки, потім лабораторна з неорганіки». Малась на увазі органічна та неорганічна хімія, хоча той смисл, що вкладають зараз у слова «органічна» та «неорганічна», маючи на увазі їжу, теж стосується хімії. При вирощуванні однієї вона не застосовується, а вирощування іншої саме на хімії і базується. І от чомусь останній варіант вирощування продуктів харчування останнім часом набуває дедалі більшого негативного змісту, наче вони чимось зіпсовані, чи їх бабця прокляла. Та ні, усе з ними гаразд, але бути органік то мейнстрім, то майже так само круто як бути веганом. І в цьому немає нічого поганого, але за звичайну їжу стає трохи прикро. Наче вона не така ж поживна чи менш корисна. Та ні, усе те саме.

І тут в мене почнуть кидати нітратні помідори. Я сказав нітратні? Так, звісно, у помідорів, вирощених на хімічних добривах, має бути купа нітратів, то ж хімія, скажете ви, і жбурнете в мене помідором. Але ви не вгадали. У помідорах, вирощених на мінеральних добривах, нітратів може бути менше ніж у тих, що росли виключно на органічних засобах живлення. Чому? А тому, що при внесенні хімічних добрив фермер чітко знає, скільки він вніс на своє поле азоту, фосфору та калію. І він вносить рівно стільки, скільки потрібно для нормального розвитку рослин та отримання гарного врожаю, адже добрива коштують грошей. А як це вирахувати у органічних добривах, скільки там було азоту у нітратній формі?

Я бачу на вашому лиці долю подиву, але ви знову взяли в руку помідор, тепер він гнилий. Не спішіть кидатись ним у мене, краще придивіться до нього. Скоріш за все він органічний, може і не сертифікований, але органічний, тому що його нічим не захищали і він почав гнити. Це прояв грибкової хвороби. А подивіться на корзину сусіда, в нього усі помідори гарні, охайні і не гнилі. Такими кидатись одне задоволення: і по руках слиз не тече і спори в повітрі не літають. А подивіться на свою корзину. Я сподіваюсь, ви ці помідори взяли лише в мене кидати і не їли їх, адже ті грибкові захворювання, що там розвиваються, виділяють мікотоксини, небезпечні для людини речовини, які іноді можуть призвести навіть до летальних випадків. Та я обрізав, відповісте ви мені, і жбурнете «слизького Джо» в напрямку моєї голови. Я вимушений увертатись і тому скажу вам, що прояв хвороби, що ви бачите ззовні, будь то гниль, чи пліснява, це вже фінальний етап розвитку гриба. А от сам гриб заселив помідор значно раніше і розповсюдився по усьому помідору, обплітаючи його м’якоть міцелієм. Лише після того, як гриб заселився, він починає думати про потомство і вмикає функцію розмноження. Ось так і виникають зовнішні прояви хвороби у вигляді плісняви, це спори. І, обрізавши їх, самого гриба ви не позбулись, і токсини також залишились на місці, нікуди вони не ділись. З’ївши такий овоч чи фрукт, ви наразили себе на небезпеку.

Нічого не болить? Живіт не крутить? Бачу що ні, (кажу я увертаючись від ще одного помідора). Як тобі оброблений біологічними пестицидами? - крикнете ви, жбурляючи цей снаряд. Доволі непоганий, (встигаю оцінити червоний предмет за долю секунди та за лічені міліметри від голови), гарна якість, насичений колір, мабуть, і смак не гірший. Та от є одне питання, чи багато у вашій корзині таких помідорів? Значно менше ніж у сусіда, авжеж менше. Органічне землеробство не спроможне дати стільки їжі, як традиційна система вирощування. Ця продукція більше страждає від хвороб та шкідників, оскільки ефективність біологічних препаратів значно нижча, вони діють на обмежене коло шкідників, а бур’яни здебільшого взагалі доводиться прибирати насадження вручну. Якісної органічної продукції на гектар виходить значно менше, тому вона і дорожча. А уявіть собі, що ми весь світ перевели на органічне землеробство. Уявили? Ніби все гарно, от тільки на планеті людей поменшало, їм просто не вистачило їжі. У країнах із малими площами під сільгоспкультурами спалахнули війни за їжу. Теж саме сталось і у країнах із великою кількістю населення та залежністю від імпорту продуктів харчування, вони не змогли накормити своїх громадян через зростання ціни на їжу та недостатню її кількість. Звісно, нам з тобою повезло, в Україні достатньо площ, аби забезпечити себе продуктами харчування навіть без застосування хімії. Але з-за кордону на нас дивляться голодні очі сусідів і добре, якщо вони захочуть купити у нас їжу. А раптом вони вирішать, що легше її забрати силою разом з землею? Такого раю ви хотіли? Ні, от і я ні.

Тепер, опустивши останній помідор, ви розгублено озирнетесь і спитаєте, а що ж робити. Хочеться їсти здорову їжу, яка буде містити в собі мінімум хімії і при цьому зберегти об’єми виробництва. Відповідь на це питання є. Це інтегрований захист рослин та збалансована система живлення. Що це таке? Інтегрований захист рослин полягає у використанні в першу чергу біологічних препаратів та корисних комах, які знищують інших шкідників. І лише у разі виникнення необхідності приймається рішення про застосування хімічних пестицидів. Ця система дозволить значно зменшити кількість використаних хімічних препаратів, але вона більш складна і потребує певних навичок. Система збалансованого живлення ґрунтується на аналізі поживних елементів, що містяться в ґрунті. На основі цього аналізу складається карта поля на якому буде позначено місця із недостатнім рівнем поживних елементів. На основі такої карти відбувається диференційоване внесення мінеральних добрив, у результаті чого воно потрапляє саме на ті ділянки, де воно потрібне. Така система зменшує використання хімічних добрив, але потребує використання сучасних систем землеробства, які не кожний може собі дозволити. І я скажу тобі, що в Україні ці обидві системи вже застосовуються, хай і не на усіх площах, але вони вже присутні. І саме за цими методами майбутнє сільського господарства.