НБУ проти інвесторів

Олексій Пархомчук, старший радник Danish International Investment Funds

АПК - одна з небагатьох галузей української економіки, що показує зростання в кризові роки, і має величезний потенціал, з урахуванням прогнозованого збільшення попиту на продукти харчування в світі в майбутньому і невисокою продуктивністю на 1 га в українському сільському господарстві зараз.

В даний час інвестиції в українське сільське господарство стримуються страновими ризиками України: політичні катаклізми, військовий конфлікт з Росією, репресивні валютні регулювання НБУ. До цих негативних факторів можна додати горезвісну корупцію, погану славу української судової системи, зарегульованість ведення бізнесу. Очевидно, в таких умовах інвестиції в Україну представляються дуже ризикованими, некерованими.

Гроші агрокомпаніям готові давати ті, хто хоче заробити високу маржу, але при цьому має хороше розуміння агробізнесу в Україні і глобально. Очевидно, що материнські компанії (як, наприклад, інвестиційний фонд, де я працюю) продовжують фінансувати свої агропроекти в Україні, незважаючи на ризикованість - тут не стільки бажання заробити на маржі, скільки необхідність підтримати дочірні компанії в пристойному працездатному стані.

 Як і раніше, розраховувати на фінансування можуть дочки іноземних холдингів, кращі українські компанії, які з одного боку досить прозорі і зрозумілі кредитору / інвесторові, з іншого боку, показують хороші результати, життєздатність, стійкість і чітке бачення перспективи. Рослинницької бізнес нестійкий - є ризик не вгадати з культурами, погодою, цінами. Якщо ж у свинарської ферми є свої поля, зерносховища, комбикормове виробництво, забійний цех, холодильники - то стійкість цього бізнесу набагато вище, і ризики для кредитора нижче.

Цього року агрокомпанії, їх акціонери «залізли» у власні кишені та комори: сільгоспроботи ведуться на «підшкірному» жиру, ресурс якого обмежений. Більше пощастило компаніям з сильними іноземними власниками. Але і в цьому випадку доступність фінансування обмежена. Але не варто забувати, що вартість сільгосп робіт не збільшилася пропорційно девальвації гривні, далеко не всі оцінюється у твердій валюті. Більше всіх страждають співробітники - їх зарплату мало хто індексував. Ціна оренди землі теж поки не змінювалася слідом за доларом.

 Проте недавні закони і постанови Кабінету міністрів, дають позитивний сигнал - може не стільки інвесторам, які придивляються до українських проектів, скільки тим, хто вже «загруз» в українському сільському господарстві. З досвіду данських агрокомпаній, що працюють тут, скажу, що діватися нам нікуди, продати бізнес за адекватною ціною зараз неможливо. Тому - тільки вперед, до подальшого розвитку.