Навіщо Україні потрібен один мільйон молодих фермерів

Останнім часом  у агросектор приходить все більше молодих, амбіційних фермерів, які хочуть змінити майбутнє галузі на краще. Це, як правило, колишні топ-менеджери, юристи та економісти які, накопичивши досвід у інших сферах, приносять його у сільське господарство, відкривають власні малі та середні ферми. Хоча їх зараз не більше ніж 5-7 % від загальної кількості українських  аграріїв, саме у них я бачу найбільший потенціал. Вони не "заскорузли" мізками і хочуть розвиватись, часто їздять у Європу, переймають досвід тамтешніх фермерів і технології, та власними силами впроваджують це на  батьківщині.  

Такі фермери малої та середньої ланки мають можливість виростити та виробити для споживачів ексклюзивний екологічно чистий товар, який останнім часом стає все популярнішим. Як показує досвід торгових точок, зараз вітчизняний споживач вже не "ведеться" на яскраву упаковку великих мережевих виробників, вміст якої не завжди є натуральним. 

Значна частина українців почала турбуватися за своє здоров`я. Звідси переповнені фітнес-клуби, зростання популярності велосипедів та інших видів спорту. Ці українці готові переплатити, але бажають споживати якісний еко-продукт. Його не виготовляють великі корпорації, адже заточені на масове виробництво та чистий прибуток. Натомість, малі фермери можуть заповнити цю нішу.

Зараз вкрай важливо терміново підтримати молодіжний рух фермерів, аби кожен споживач міг обрати серед виробників продукцію на свій смак і за доступною ціною. Як наслідок, країна отримає ще 1 мільйон українців, які зароблятимуть гроші у бізнесі. Вони інакше аналізуватимуть ситуації на ринку та у політиці, вони інакше будуватимуть майбутє агросфери. Ось що треба зробити для їх появи:

1) Впровадити регіональні планування посівів та виробництва у сільських громадах, щоб уникнути знецінення чи дефіциту товарів.

На мій погляд, найбільша проблема - не виробити або продати продукт. Проблема глибше - у тому, як запланувати урожай та урожайність таким чином, аби ми не постерігали або перевиробництво, або дефіциту на ринку. Мінагропрод та його регіональні одиниці - управління сільського господарства цим не займаться, так само і не вчать фермерів, як правильно розраховувати потенційну потребу внутрішнього або зовнішнього ринку у певних видах продукції. Внаслідок цього "перекоси"  цін на ринку стають більш очевидними, а ризики фермерів не отримати прибутки зростають. У Польщі цей процес давно уніфікований - там кожне воєводство має свою "спеціалізацію" відповідно до кліматичних, грунтових особливостей і ніхто не перебиває один одному ціни, там вирахувана на міністерскому рівні потреба споживання та експорту  а тому проблема перевиробництва там мінімізовна.

2) Створювати об’єднання фермерів в невеликі кооперативи, які виготовлятимуть однотипну продукцію. Аджее цілком зрозуміло, що 5 тонн молока чи 100 тонн моркви продати  набагато легше, ніж 10 літрів і 200 кілограмів відповідно.

Про кооперацію та  її ефективність сказано уже не мало. Хочу зазначити, що лише об`єднуючись дрібні фермери можуть отримувати кращу маржинальність свого товару, будувати спільно інфраструктуру - зберігання, охолдження продукції, тощо. Крім того, у кооперативу має бути ефективний очільник - менеджер якого мають наймати засновники кооперативу і платити йому спільно зарплатню. Ця людина має бути зацікавлена представляти інтереси кооперативу не лише на регіональному рівні, а й виходити на торговельні всеукраїнські та міжнародні торгові мережі, будувати співпрацю із ними та отримувати кращу ціну за партії. Він має постійно планувати обсяги товару виробленого кооперативом, встановлювати попередню ціну і уже потім давати розпорядження кооперативу щодо потрібних обсягів виробництва у сезоні. Досить часто спостерігаємо зворотну ситуацію -  кооператив виробив, ціна замала і він намагається збути продукцію хоча б по-мінімуму.

3) Надавати кредити від державних банків з сезонним погашенням на купівлю українських тракторів 25 кінських сил з причепним обладнанням.

Як на мене, основна програма кредитування має бути розрахована під потреби кожного окремого молодого фермера. Прикро констатувати, у нас немає власних україсньких тракторів, а 20-25 кінських сил було б цілком достатньо аби забезпечити потреби дрібних фермерів, немає якісної причіпної техніки. Водночас кредит - це  не завжди можуть бути гроші на сільгосптехніку, йдеться і про купівлю саджанців, і гроші на устаткування ферм, і на навчання працівників. Все ці потреби які суттєво спростять життя початкуючому підприємцю. 

4) Навчати представників об`єднань фермерських громад за кордоном на виставках та форумах. До прикладу, як потрібно “подати” товар чи яка повинна бути упаковка продукту.

Досить часто доводиться спостерігати ситуацію "вміли вирощувати та не вміли пакувати" , внаслідок чого товар райнується уже у процесі транспортування і виглядає на полиці непривабливо. Слід розуміти що без гарної промоції та "обгортки" на вашу "цукерку" навіть, якою б вона смачною не була ніхто уваги не зверне. 

5) Запустити соціальну рекламу з закликами купувати український продукт.

Тут, як то кажуть, без коментарів. Згідно соціалогічних досліджень, переважна кількість українських споживачів довіряють не вітчизяному, а саме іноземному товару, мовляв "воно ж європейське", а це означає "більш якісне". Ця теза суперечлива, тож потрібно боротися із міфами, і змінювати уявлення  людей про наші продукти. 

Ось і все, за 2-3 роки нас чекатиме великий успіх та здорова, свідома нація. Дамо рух фермерам!