Навіщо парламент заборонив експортувати ліс

На початку місяця парламент заборонив експортувати необроблену деревину. Є різні думки. Багато противників цієї ініціативи переживають, що у зв’язку з перевищенням пропозиції над попитом на необроблену деревину постраждають державні лісгогосподарські підприємства через скорочення доходів. 

На моє стійке переконання, мораторій на експорт необробленої деревини має однозначні переваги як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Адже критики даного закону мабуть дещо не слідкували за тенденціями розвитку деревообробки в Україні останніми роками. 

Криза, що відбулась в 2008 роки та тривала декілька років поспіль мала суттєвий вплив на деревообробні підприємства. Адже поруч з девальвацією гривні яка мала б сприяти експорту, відбулось страшне падіння попиту на світових ринках на продукцію деревообробки. В Україні закрились десятки, якщо не сотні деревообробних підприємств. Вижили лише ті, що змогли вчасно скоротити витрати, переорієнтуватись та розвинути нові ринки збуту. 

Деревообробники та лісгоспи почали відкривати для себе країни Арабського світу та Далекого Сходу. Цьому суттєво сприяв розвиток портової інфраструктури Чорного моря. На превеликий жаль, антидержавницька політика тогочасного керівництва Держлісагентства зосередилась на швидкому збагаченню та корупційній складовій – було вирішено зосередитись на експорті необробленої деревини. Тобто аукціонні торги при непрозорій політиці збуту слугували ширмою для маніпуляцій та імітацією відкритого формування ціни та розподілу ресурсів. А фактично іноземні покупці деревини отримували величезні обсяги деревини поза конкурсом, а українські переробні підприємства відчували шалений дефіцит сировини. Янукович зробив з експорту круглого лісу постійну лінію для збагачення – на ринку працювали декілька посередників, яким дозволяли отримувати ресурс. 

Варто зазначити, що до девальвації гривні в 2014 році, внутрішньо українські ціни на деревину та ціни на експорт практично не відрізнялись. Більше того, час від часу на аукціонних торгах ціни на внутрішньому ринку ставали більшими за ті, по яким купували сировину іноземні покупці. Тому коли я чую аргументи, що через девальвацію гривні держлісгоспи дають непрямі дотації українським виробникам та терплять втрати, то це говорить людина без базових економічних знань і без жодного розуміння галузі. Тим більше мене лякають подібні заяви держслужбовців. 

За цей рік Україна відправила кругляк дубовий на 5 млн доларів, в той час як можна було б оброблений дуб продати в якості паркету чи дошки на 15-20 млн, плюс це забезпечило б рабочі місця та податки. 

Особливої уваги, зокрема як приклад, слугує структура деревообробки на Закарпатті по буку. При явному надлишку даної сировини (попри звинувачення в значних обсягах рубок, Закарпаття недовикористовує свій ресурс по даній породі) ціни багато років були стабільними та конкурентними, а деревообробна галузь розвивалась - жодна область не може похвалитись такою концентрацією деревообробних підприємств з високою доданою вартістю. Знову ж таки непослідовна політика держави та корупція призвела до занепаду лісгоспів та лісозаготівлі, але це швидше говорить про проблеми в якості державного управління. 

Потрібно чітко розуміти, що довгострокова перспектива і шанс для України це бути не сировинним придатком, а мати міцну базу для переробки деревини. Обмеження експорту необробленої деревини це і є фундамент для інвестицій та розвитку. Адже інвестори постійно вишуковують перспективні сегменти для капіталовкладень. Таким сегментом стає зараз деревообробка. А це тисячі робочих місць, додаткові надходження валюти та податків.

Але ми розуміємо, що наприклад не забезпечимо потрібного попиту на сосну. І щоб доходи лісгоспів не впали, ми відтермінували заборону експорту цього дерева на рік. До цього часу в лісгоспів та решти підприємств наростити свої переробні потужності і переробити надлишок сировини.

Сосна це масовий товар, дуже ліквідний. Щоб її переробити в стандартну дошку для будівництва чи меблів не потрібно дуже багато інвестицій. Це просте обладнання, яке можна встановити в кожну лісопилку. Але ми також розуміємо, що виробникам важко отримати кошти на розвиток, навіть в кредит. Тому парламент в першому читанні прийняв закон, що ми на два роки звільняємо від ввізного мита деревообробне обладнання, щоб підприємства могли швидко оновити та розширити свої потужності. Законопроект про такі податкові канікули зараз стоїть на черзі на голосування в другому читанні.