Мрія українського землевпорядника або... інвентаризація земель по-американськи

Як відомо, у кожній професії є своя нездійсненна мрія: економіст хоче зрозуміти природу багатства; юрист - сподівається коли-небудь придумати правову норму, існуючу без державного примусу; медик - перемогти синдром хронічної втоми і т.д. Своя нездійсненна мрія, звичайно ж, є і у землевпорядників та ім'я цієї мрії - "інвентаризація земель"!

І якщо ви коли-небудь запитайте у землевпорядника, що являє собою ця сама "інвентаризація земель", то він на мить мрійливо закриє очі, досить посміхнеться і скаже вам, що це найкраще, що може трапиться в землеустрої. "Але що ж це таке?" - Нетерпляче перепитаєте ви, а землевпорядник зручненько влаштується в кріслі і неспішно дасть відповідь на ваше запитання. Найцікавіше, що скількох би землевпорядників ви не запитали, кожен з них дасть вам своє власне визначення "інвентаризації земель", бо, за дивним непорозуміння, немає єдиної думки на те: що є об'єктом інвентаризації? Як її слід правильно проводити? Який документацією оформляти? Які взагалі її правові наслідки? Єдине, в чому сходяться землевпорядники, так це в тому, що після проведення "інвентаризації земель" обов'язково настає довгоочікуваний ПОРЯДОК в земельних відносинах (причому, саме так - великими літерами).

Модне слівце "інвентаризація" давно вивчили політики і чиновники. На нього добре реагує електорат ("У вас проблеми з оформленням землі? Після перемоги на виборах ми проведемо інвентаризацію і відразу все налагодиться!" [Бурхливі, нестихаючий оплески виборців]). На інвентаризацію земель благополучно "освоюються" сотні мільйонів бюджетних гривень, але заповітний ПОРЯДОК, чомусь, все ніяк не настане ...

У чому ж проблема? Як не дивно, повнота кадастрів та систем обліку земель практично у всіх країнах Європи дуже далека від 100% охоплення всіх існуючих земельних ділянок, а на кадастрових картах повнісінько "білих плям". Це пов'язано з тим, що межі земельних ділянок в кадастрових системах, найчастіше, з'являються як увечері зірки на небі - одна за одною - в міру проведення транзакцій з ділянками. Через це практично у всіх сучасних електронних системах обліку земель відомості про земельний фонд фрагментарні - адже самі ці системи порівняно молоді, а історія формування меж землекористувань і землеволодінь може йти своїм корінням в століття.
Звідси і приховане бажання всіх землевпорядників - плюнути на юридичні формальності, не чекати поки ледачі власники сплатять реєстрацію своїх ділянок в індивідуальному порядку, а взяти, приміром, все місто, викинути на смітник історії всі старі кадастрові відомості (з усіма їхніми пробілами і помилками, чого вже гріха таїти) і намалювати все "з нуля". Але так, щоб відразу правильно, без накладок і інших непорозумінь. Інвентаризувати, одним словом ...

А до чого тут мрія, запитаєте ви? А до того, що є країни, де можуть справдитись навіть мрії землевпорядника! І, звичайно ж, такою країною є Сполучені Штати Америки. Що ж зробили хитрі американці? У силу специфіки становлення цієї держави вони взагалі не бачили необхідності в "нарізуванні" земельних ділянок в індивідуальному порядку і тому були свої причини - величезна територія, освоєння "Дикого Заходу", необхідність масової роздачі землі поселенцям і т.д. Тому було прийнято геніальне рішення - вважати всю територію спочатку розділеної на квадратики розміром миля на милю. Кожному "квадратику" федеральний уряд за спеціальною системою присвоїло власний ідентифікатор (наприклад, T1SR20ES13MDM) і знайшло йому щасливої ​​власника.
Таким чином, всі західно-американські дії щодо землеустрою звелися до необхідності зрідка встановлювати, хіба що, місце розташування "кутів" ділянок, всі координати яких відомі заздалегідь.
Ну і останнє. Землевпорядна галузь в США вже давно тихо згасає: землевпорядники не потрібні - адже всі межі ділянок заздалегідь відомі ...