Млинці перед постом: історичні традиції Масляної

Мало хто з вірян в курсі, що час постів та певних релігійних свят (наприклад, Яблучний спас) частково пов'язаний з певними аграрними циклами. Це стосується й Великого Посту. Отел при традиційному скотарстві намагалися підлаштувати під початок вигону корів на пасовиська, на свіжу траву. Що в давнину, коли березень ще був сніжним, припадало на квітень-травень. Приблизно за два місяці до пологів корова перестає доїтися, відповідно у лютому-березні кількість молочної продукції ставала критично малою. Ніщо не нагадує? Саме в це період християни дотримуються Великого Посту, який передбачає заборону вживання продуктів тваринного походження. А щоб витримати це гідно, тиждень напередодні всі навипередки їдять млинці.

А перші млинці взагалі з’явилися ще 30 тисяч років тому за часів Кам’яного віку. Давні люди перемелювали в борошно комиші та папороть, змішували це борошно з водою і випікали на гарячій скелі. Результат був більше схожим на галету, ніж на млинець чи пиріг, але суть страви та ж — засмажений коржик, зроблений з борошна.

Залишки млинців були знайдені і в шлунку Етці (Крижаної людини), приблизний вік мумії становить 5300 років. Його останній прийом їжі (разом з олениною та ібексом (альпійським козлом)) містив і мелену пшеницю. Залишки деревного вугілля свідчать про те, що пшениця була спожита у вигляді млинця і приготована на відкритому вогні.

Виготовлення хлібу та коржів у стародавньому Єгипті (настінні малюнки з гробниці Рамзеса III, XII століття до н. е.).

У Давній Греції і Римській імперії млинці готували з пшеничного борошна, оливкової олії, меду та простокваші. Є згадки про рецепти кислих коржиків також і з Давнього Єгипту. Давньогрецькі поети Кратін та Магн писали про млинці у своїх віршах, і навіть англійський драматург Шекспір згадував про цю страву у власних п'єсах. Під час англійського Ренесансу в млинці додавали спеції, трояндову воду, херес та яблука.

Перші млинці (або грецькою мовою τηγανίτες) можна датувати ще до Троянської війни, коли такі відомі герої, такі як Ахілл, Одісей та Аякс використовували їх для врегулювання внутрішніх суперечок серед своїх підлеглих. Солдати повинні були намаститися олією і кинути млинець на опонента. Власник млинця, який найдовше прилип до шкіри, ставав переможцем. фото: tatler.com

Відома англомовна назва млинців «pancake» з’явилася в 15 столітті, проте стала загальновживаною лише в 19 столітті. До цього в англомовних країнах цю страву називали індійськими тістечками, тістечками з мотикою, подорожніми пиріжками, гречаними пиріжками, коржами та запіканками.

"Млинцева" (1560), Пітер Артсен, Нідерланди

Випікання млинців  на Масляну у Вестмінстерської школі. Невідомий художник.

фото: delcampe.net

Перші згадки про приготування млинців на території Київської Русі відносять до 1005 року. Тоді українці готували цю страву з використанням дріжджів. Одна з легенд говорить, що перший млинець був зроблений випадково. Господиня забула на печі вівсяний кисіль, він випарувався і запікся. У вигляді вівсяного млинця вона подала страву на стіл і це частування всім сподобалося.

У Київської Русі млинці подавались до столу навіть на гучних беркетах.

Свою назву страва отримала від праслов’янського слова melti («молоти»), що фактично означає «корж з меленого борошна». Млинці є традиційною стравою під час святкування Масляної.

Свято зустрічі весни

Історія виникнення Масляної пов’язана з давнім язичницьким богом Ярилом. Ярило — Бог Весняного Сонця, родючості, розквіту природи, тому це свято в язичників було пов’язане із поклонінням сонцю та цьому богу врожайності. На той час Масляну святкували в день весняного рівнодення, тому приурочена вона була до проводів зими і зустрічі плодючої весни. До хрещення Русі язичники приносили в жертву богам живих людей, а не опудала, як зараз. Така жорстока традиція подекуди існувала аж до 18 століття.

З приходом на українські землі християнства було вирішено залишити це свято, але внести зміни до традицій святкування. Були скасовані спалювання на вогнищі, а святу було надано новий смисл — церква приурочила Масляну до початку Великого посту.

Масляна триває тиждень перед Великим постом. У цей час можна їсти сир, рибу, яйця й молоко, а от м’ясо — вже ні. Саме тому Масляний тиждень ще називають сирним тижнем або м’ясопусною седмицею. Головне призначення свята — очистити тіло і душу від негативу та поганих думок. Також цей тиждень — можливість покращити стосунки з близькими та друзями (недарма закінчується Масляна «Прощеною неділею»).

Традиційною стравою на Масляну є млинці. Ця традиція зберегла відгуки язичництва, адже млинець символізує сонце — об'єкт поклоніння давніх українців. В Україні, зокрема, готували на Масляну вареники з сиром та сметаною і свято мало назву Масниця. Форма вареників мала символічне значення — вони схожі на місяць, а піст починався за кілька днів до весняного рівнодення.

Продавець млинців у Російській імперії, кінець 19 ст.  фото: sayanarus.livejournal.com

Утім, коли традиції під впливом радянської влади дещо змінилися, до вареників додалися й млинці. Млинцями частували гостей, зятей пригощали «тещиними млинцями», а сестер чоловіка — «зовициними». Перші кілька млинців випікали в честь померлих родичів, а найперший віддавали птахам, щоб ті розказали Богу про щедрість та доброту господарів.

До речі, Великий піст, який починається після Масляної, міг з’явитися саме наприкінці зими-початку весни не лише через заповіді зі святих текстів, а й через звичайну нестачу продуктів харчування у середньовічній Київській Русі. Існує теорія, що світська влада середньовічної Русі (інколи замість неї згадується візантійська імператорська влада) була дуже стурбована проблемою виснаження продовольчих ресурсів після зимового періоду, коли їжі навесні майже не залишалося. Нестача продовольчих запасів загрожувала громадянам голодом і смертю. Саме тому, щоб зекономити й так бідні резерви їжі, стримати населення від необмеженого вживання їжі та попередити голод, були введені харчові обмеження. Заборони з боку влади викликали б обурення та повстання, а от з боку церкви — ні. На той час релігія відігравала одну з найважливіших ролей у житті людини і її вплив на людську свідомість був необмеженим. Саме тому для більшої впливовості та переконливості харчові заборони базувалися на релігійних мотивах.