Геномна оцінка ВРХ: економія чи зайві витрати?

Геномна оцінка – це оцінка майбутньої якості потомства із перших тижнів життя тварин. Роблять її для того, аби даремно не вирощувати ВРХ і наперед знати про її продуктивність. Про новий підхід до селекції написано чимало статей як іноземними, так і вітчизняними авторами, тому спеціалісти із українських господарств вже давно чують про нього, а деякі навіть відвідували профільні семінари. Але для тваринництва України геномна оцінка досі залишається чимось недосяжним і далеким. Чому ж для українських господарств геномна оцінка — щось примарне, в той час як у світі — визнана передова практика. І як цей метод зможе допомогти провідним тваринникам?  

Історична довідка: ген корови розшифрували в 2004 році, у 2009 році у всьому світі визнали метод геномної оцінки та розпочали геномне дослідження бугаїв-плідників, а вже 2015-го всі країни світу із розвиненим скотарством досліджують у такий спосіб також корів і телят.

Прорив методу геномної оцінки полягає в тому, що він прискорює генетичний прогрес популяції за рахунок скорочення генераційного інтервалу (мінімального часу зміни поколінь) з 5-7 років до 2-3 років. Важливо, що при цьому вірогідність методу з року в рік стрімко зростає, і за деякими ознаками, зокрема за жиром у молоці, сягає 92%. Тим часом при застосуванні традиційної оцінки (за предками) вірогідність не перевищує 40%.

Головна трудність, з якою зіткнулися вітчизняні науковці на шляху імплементації методу геномної оцінки, пов’язана зі створенням референтної популяції — сукупності племінних тварин, на основі дослідження генома яких буде розроблена математична система розрахунку геномного індексу. По-перше, розробка цієї системи вимагає дуже дорогої і титанічної лабораторної та аналітичної роботи. Крім того, перед тваринами, яких планують включати у референту популяцію, висувають доволі жорсткі умови.  

Чи вигідно це тваринникам? Перед тим, як взятися за розрахунки, не зайвим буде пригадати про особливості розподілу генетичних ознак. Відповідно до так званої «кривої нормального розподілу», не всі ознаки успадковуються на 100%: як правило, успадковуються 80% ознак, причому у стаді буде 10% тварин, які перевершать ознаки батьків, та 10% таких, котрі будуть погіршувачами цих ознак.

Отже, відібравши 100 голів телиць у віці 5-14 днів життя (рання діагностика), витратимо на геномний аналіз кожної в середньому $90, тобто $9000 за всю групу.

Правильне вирощування однієї телиці до моменту, коли вона стане коровою і почне давати молоко, коштує приблизно $2000. Завдяки геномному аналізу ми визначимо ще й 10% (10 голів) тварин-погіршувачів ознак, причому на ранній стадії вирощування. Тоді як без геномного аналізу ми цих «тварин-погіршувачів» виявимо найраніше на 60-й день лактації і витратимо на їх утримання 10*$2000=20 000$.  Далі економіка проста: $20 000-$9000=$11 000 — навіть при, на перший погляд, значних витратах на геномну оцінку, господарство отримує істотне заощадження.  Крім того, не тільки підвищує свою рентабельність (прибираючи небажаних тварин), а ще й покращує генетичний потенціал поголів’я, яке віддячить, як мінімум, підвищенням продуктивності.