Економічне бронювання: як не втратити «пшеничну» частину прапора

Повномасштабне вторгнення поставило країну на межу виживання і примушує напружувати всі ресурси. Війна висмикує на фронт людей з цивільних професій, щоб захищати країну, бо інакше країни просто не буде. А ще війна – це про гроші, великі гроші – на озброєння і зарплатню військовим, на лікування поранених і поховання загиблих. Вона не тільки забирає з родин чоловіків та жінок, а й вилучає з економіки кваліфікованих фахівців. Війна не може без солдатів, але також вона не може без грошей. Нікому стріляти – війна закінчується поразкою. Нічим стріляти, бо немає за що купувати патрони – також фатальний фінал.

Все надто міцно пов’язано, тому дилема воєнної економіки – скільки працівників зробити солдатами, а скільки залишити, щоб не зупинити процес заробляння грошей на війну. 

Зрозуміло, що оборонна промисловість – це пріоритет №1 по всім пунктам. Своєю чергою, ми не маємо забувати, хто і що саме допомагає триматися економіці, яка й так ледь дихає і нагадує хворого, підключеного до штучної вентиляції легень. Один рух – і на кардіограмі суцільна пряма.

Кожен бізнес має перелік тих спеціалістів, без яких виконання повного циклу роботи буде неможливим. Їх відсутність призведе до скорочення обсягів виробництва, а, відповідно, до зменшення надходжень до українського бюджету. 

Чому безперервність процесу – це теж процес

Є речі, які просто не можна зупиняти. Тому мають місце відповідні переліки професій та галузей, що підлягають бронюванню, бо вони критичні. Виявляється, що навіть антарктичну експедицію не можна зупиняти, адже будуть незворотні економічні втрати у майбутньому.

Але тут варто нагадати, що тому ж солдату потрібно кожен день їсти, і що найбільша стаття експорту України воєнних часів – це сільське господарство, аграрний напрямок. Наприклад, лише за 8 місяців 2023 року агросектор приніс Україні у 5 разів більше виторгу, ніж металургія.

Особливість аграрного напрямку – ця галузь працює у ритмі природи та календаря. Не можна перенести посівну на більш мирний час. І прибирати врожай, і вносити добрива потрібно за календарем і правилами природи, які не залежать від перебігу війни. Прийшов час – хтось повинен сіяти, орати, збирати врожай. І цей хтось має бути на місці – кваліфікований і вмотивований. Бо сучасне сільське господарство потребує саме таких працівників, що виховуються роками та поколіннями.

В аграрній галузі важливими спеціалістами є, наприклад, селекціонери чи агрономи, напрацювання результатів і досвіду у яких може складати до десятка років, а навчання вимагає дуже великих ресурсів. Пошук такого вузькопрофільного спеціаліста навіть до повномасштабного вторгнення займав кілька місяців, наразі – суттєво більше. Серед проблемних посад в агросфері – також кваліфіковані інженери.

Не буде цих людей – не буде врожаю, і сільського господарства теж не буде. І тоді нижня «пшенична» частина прапору просто щезне.

Це стосується також малого та середнього бізнесу, де мобілізація ключового працівника може зупинити не тільки наявну діяльність, але й загалом роботу компанії.

Для великого бізнесу модель економічного бронювання дозволить орієнтуватися не на відсоток заброньованих, який вичерпується, а на важливість бронювання саме ключових кадрів. Тому лише економічне бронювання, що відповідатиме додатковому фінансовому внеску, який піде на потреби Сил Оборони, допоможе уникнути незворотних процесів в економіці. 

Яким має бути економічне бронювання в агросекторі 

Економічне бронювання в агросекторі має бути таким, щоб не викликати постійні дискусії та чвари у суспільстві, а навпаки – доповнювати та підсилювати чинну систему мобілізації. 

Надзвичайно важливо, щоб суспільство і влада повною мірою усвідомлювала наслідки: якщо немає кому сіяти – не буде врожаю – не буде що продавати – не буде сплачених податків; буде пустою земля і не тільки. Тому економічне бронювання в агросекторі має доповнювати наявні 50% від військовозобов’язаних співробітників, а не замінювати їх на «оплатні». Або ж – розглянути можливість диференціації відсотка квоти, зважаючи, наприклад, на рівень критичності галузі для економіки.

Отже, щоб зробити цей процес прозорим і зрозумілим, важливо:

• Встановити, який має бути відсоток критичного бронювання для агросектору,
• Зафіксувати відсоток квоти з урахування вже мобілізованих співробітників задля уникнення бази розрахунку в усі наступні подачі.

Якщо вдасться реалізувати таку модель в агросекторі, це дозволить нам підтримувати безперервність виробничих процесів та надання послуг, що є критично важливими для економіки та українського агроекспорту. Ця війна надовго і на виснаження, і ми її не витягнемо, якщо на додачу до інших масштабних проблем ми повністю зупинимо цю галузь.

Попри все маємо відзначити, що питання економічної моделі бронювання вже більш впевнено переходить у площину раціональної та предметної дискусії між владою, суспільством і бізнесом. Наприклад, про це свідчить зареєстрований днями новий законопроєкт № 11308 про внесення змін до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо економічного бронювання, який передбачає доопрацьовані вимоги та умови, а також автоматизацію процедури.

Зі свого боку, ми вже підписали Петицію до Президента України про необхідність економічного бронювання і запрошуємо долучитися до неї всіх, хто розуміє необхідність підтримки критичних секторів економіки, а також наслідки, якщо цього не зробити.