Чума свиней може перекрити експорт зерна

У людства є СНІД, а у свиней — АЧС. Вакцини від АЧС немає. А отже, єдиний спосіб захиститися  — дотримуватися заходів біобезпеки.

АЧС — це перевірка на відповідальність. Типовий шлях зараження: свиням згодовують контаміновані харчові відходи — ковбасу, шинку тощо чи залишки туші впольованого інфікованого кабана. У випадку, якщо захворювання виявляють у присадибному господарстві, то в інфікованій зоні вилучають і знищують свиней (наприклад, у межах населеного пункту), а в зоні ризику (від трьох до 20 км) усе клінічно здорове поголів’я вивозять на м’ясокомбінат для виготовлення м’ясних консервів, а некондиційне поголів’я (кнури та молодняк до 20 кг) — на ветсанзавод для виготовлення м’ясо-кісткового борошна. Можна уявити наслідки недогляду, якщо в цю карантинну зону потрапить великий свинокомплекс! Держава не компенсуватиме вартість дорогої генетики, а заплатить лише за сумарну кількість кілограмів живця за ринковою ціною.

Африканська чума свиней — це загроза не лише для свинарства, а для «аграрної України» у цілому. Ми позиціонуємо себе як один з найбільших експортерів зерна. Так от, АЧС може відібрати і цей канал поповнення бюджету. Адже кормова сировина — це потенційна загроза перенесення вірусу в іншу країну. Жодне поле не застраховане від «візиту» інфікованого дикого кабана, який може заразити його своїми фекаліями, слиною тощо. Тому Білорусь, наприклад, минулоріч заборонила завезення кормів і кормових добавок для тварин рослинного та тваринного походження, що не пройшли відповідну термічну обробку, з території Сумської област.

Оскільки АЧС— глобальна проблема, Асоціація «Свинарі України» бере участь у реалізації проекту технічної підтримки, ініційованого ФАО, ЄБРР та японським урядом, — «Африканська чума свиней: зростання обізнаності про ризик і зменшення ризиків в Україні».  У рамках цього проекту, зокрема,  передбачені практичні навчання представників ветеринарних служб різних  рівнів (національного, обласного, районного) та ветеринарів підприємств на випадок спалаху захворювання. Також семінари і конференція теоретичного характеру, основна мета яких донести до людей, залучених до галузі, максимальну кількість інформації, яка стосується АЧС, лабораторної та диференційної діагностики захворювання, основних шляхів поширення, функцій ветеринара в підприємстві, спрямованих на недопущення АЧС та раннього реагування на неї, протокол дій у випадку, коли в господарстві запідозрили АЧС тощо.

Адже одна з обов’язкових умов контролю цього захворювання — обізнаність: насамперед виробників свинини, людей, які тримають свиней у присадибних господарствах, і кінцевих споживачів. А також відповідальність: позиція «мене це не торкнеться» — цілковито неправильна. Перший випадок АЧС в Україні стався 2012-го року в Запорізькій області, коли родичі з Росії привезли з собою ковбасу, залишки якої згодували  домашнім свиням. А якби їх власники були обізнаними і відповідальними, цього б не сталося!

АЧС - це високо контагіозне вірусне  захворювання, яке спричиняє 100-відсоткову летальність поголів’я свиней. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м’ясі від хворих тварин — до 155 днів, копченій шинці — до 5 місяців, у гною — до 3 місяців.

Як вірус передається?

• Інфіковане м’ясо є одним із найчастіших шляхів розповсюдження інфекції на нові території, а також найбільш типовий шлях (Португалія, Грузія, Україна).
• Заражені харчові відходи та продукти із міжнародних транспортних засобів.
• Міграція заражених кабанів (сезонний процес).
• Імпорт заражених тварин.
• Незаконний імпорт свиней та продукції свинарства з неблагополучних територій («контрабанда»).
• Забруднені контамінованим матеріалом транспортні засоби.
• Умисне завезення (біотероризм).