Чорне насіння: ще раз про незаконний обіг

Питання підробок  постійно обговорюється, озвучуються наслідки в розрізі збитків для виробника, продукція якого підробляється, та держави в цілому. 

Якщо говорити про насіння, то ця сфера регламентована по всім напрямках, як зі сторони суб’єктного складу - необхідність отримати спеціальний статус суб’єкта насінництва - так і  об’єктного – законним є вирощування виключно сортів, які пройшли державну реєстрацію та охороняються патентом. В процесі вирощування насіння проходить польові інспектування та оцінки та процедуру сертифікації. Це не беручи до уваги, що вирощування насіння – складний технологічний процес, який вимагає спеціальних знань, технології.

На практиці чуємо про «контрафакт», «фальсифікат», «підробку» і незаконне використання об’єкта – сорту та виду насіння. При цьому, слід розуміти, що під незаконним використанням насіння маються на увазі дії, що порушують як законодавство у сфері виробництва насіння, так  і ринкові правила.

Чому існує практика незаконного використання насіння?

• Культурні і соціальні фактори (традиційні звички тощо)
• Відсутність поінформованості чи розуміння роботи і прав селекціонерів/виробників насіння (хоча колосальний прогрес по збільшенню продуктивності сільського господарства і в Україні, і в різних частинах світу в значній мірі базується на використанні поліпшених сортів).
• Економічна стагнація, низький дохід фермерів
• Доволі легко організувати діяльність з виробництва неоригінального продукту
• Сприймається малоризикованою: не є в основному полі зору правоохоронних органів
• Невірно трактується, як такою, що не завдає шкоди здоров'ю людей, хоча в дійсності така ймовірність існує
• Відносно невеликі економічні збитки для уряду, у порівнянні із втратами з податкових надходжень у інших сферах
• «Політичне» нерозуміння реальної ситуації, яка, наприклад, може сприйматися як “бідні фермери проти великих міжнародних корпорацій”, хоча насправді тут йдеться про шахраїв, які виступають проти суспільства.
• Високий прибуток

Іронія в тому, що товаровиробники, постійно бажаючи «зекономити» і оптимізувати свої витрати, одночасно розраховують отримати максимальний результат.

Візьміть калькулятор і підрахуйте:

Ціна  насіння не підтвердженої якості в середньому на 20-30%  менше, але, наприклад, купуємо  насіння  соняшнику  для висіву та отримання  товарного  соняшнику:

вартість 1 посівної одиниці - 140$ (1 пос.од. на 2,2 га), на 1 га – вартість складе 65$. Потенціал  урожайності  насіння  підтвердженої якості  (супроводжуться сертифікатами на насіння: сертифікатом на сортові  якості та сертифікатом на посівні якості) в середньому становить 45 ц/га, до 55 ц/га (залежно від обраного сорту), ціна на отриманий  урожай в розрізі за  1 т/товар.соняшнику на сьогодні (04.2017) – 11 тис.грн. Тобто  1 га - 11тис*4,5т/га = 49500грн/га. Витрати на насіння на 1 га склали - 65$(1800грн).

Вартість 1 пос. одиниці  неоригінального насіння - 95$ (1 пос.од. на 2,2 га), на 1 га – вартість складе 45$. Потенціал насіння непідтвердженої якості – у кращому разі  50%, у середньому – 15-30%. У кращому випадку свої 49500грн/га  поділите удвічі = 24500, а то й утричі.  При цьому на насінні ви зекономили – 20$(500грн), втратили тисячі. 

Оскільки середньостатистичне поле соняшнику складає 100 га, то збитки збільшуються в рази.

Це якщо рахувати «найболючіші» збитки. І ще численні негативні наслідки, які виникають:

• під ризиком опиняються джерела доходу фермерів та сільських економік.
• Ставиться під загрозу продуктивність сільського господарства країни.
• Продаж підробленого насіння може мати великий негативний ефект на статки фермерів, безпеку та стан довкілля.
• Підроблене насіння становить суттєвий екологічний ризик врожаям фермерських господарств, оскільки воно може містити домішки и не даватиме обіцяних показників.  Підроблене насіння, яке має в своєму складі шкідливі домішки, часто завдає шкоди чи збитків довкіллю та продовольчим ресурсам.
• Постачальники підробленого насіння не надають базової  супровідної інформації, залишаючи покупця  без інструкцій щодо відповідального і належного використання продукту і т.д.

Тому  «Підробкам– стоп!» – це не чергове гасло, це головне завдання, стиль роботи та відповідь на виклики сучасності. Це проблема‚ яка може бути розв’язана лише шляхом об’єднання зусиль як органів державної влади,  так і самих виробників оригінальної продукції‚ та товаровиробників, які потерпають від поширення підробок.