Аграрний 2021-й: які олійні стали «зірковими»?

Заступниця головного редактора

Олійні культури традиційно є високомаржинальними. І якщо, зазвичай, фаворитом аграріїв був соняшник, то 2021-й рік став кращим в історії ріпакосіяння. А 2022-й відкриває нові можливості для не ГМО-сої.

Ювілейна 30-та річниця незалежності України запам’ятається в історії рекордним врожаєм. «Ми завершуємо цьогорічний збір зернових, зернобобових та олійних культур рекордом у понад 106 млн тонн, перевищивши свій прогноз. Це абсолютний максимум за всю історію нашої держави», — відзвітував міністр агрополітики і продовольства Роман Лещенко. Зокрема, зібрано олійних культур: соняшника — 16,3 млн тонн, сої — 3,4 млн тонн, ріпаку — 2,9 млн тонн.

Ріпакова сенсація

 

Збиральна кампанія озимини 2021-го року ознаменувалася шаленим попитом на ріпак. Ціни почали зростати ще до збору врожаю і не припинили зростання, відмінивши традиційний «харвест прес». Відомо, що ріпак примхлива у вирощуванні культура, та цьогоріч погода подарувала неабиякий фарт Україні, бо ця олійна загинула майже у всьому світі, і лише наші аграрії отримали врожай. Тому не варто дивуватися, що ціни на ріпак були просто «космічними».

— В Канаді, де зосереджено значні посіви ріпаку, цьогоріч «вигоріло» все. Фактично врожай олійної був лише в Україні. Тому ціна на нього доходило до 700 доларів за тонну, хоча зазвичай вона становила близько 400 доларів. Пропозиція ріпаку була великою і одночасно ціна велика - це був унікальний рік. Україна продала весь врожай, як і завжди, близько 70% ріпаку відправлено до Європи, — згадує осінню ситуацію менеджерка з розвитку бізнесу компанії Maxigrain Олена Нероба.

Минулий 2021-й приніс не просто врожай ріпаку, а й «космічні» показники врожайності. Олексій Сергієнко, кандидат біологічних наук, експерт з агротехнологічних питань такого вдалого року не пам’ятає:

— Це був найкращий рік в історії ріпакосіяння України. Врожайність ріпаку становила в середньому 28,6 ц/га. Для порівння у 2020-му врожайність була на рівні 22,9 ц/га, тобто прибавка складає 5,5 центнерів на гектар. Найкращі показники на Західній Україні, де ріпак вийшов на показники в діапазоні 34ц/га — 37ц/га.

Не варто було очікувати значного зростання посівних площ під ріпаком під врожай 2022-го року, з огляду на подвоєння цін, бо це культура важка для вирощування. Олійна вимоглива до вологи під час посівної, а осінь 2021-го була переважно посушливою. Вже є статистика профільного міністерства, де зазначено, що озимого ріпака посіяли трохи більше 1 млн га. А в Україні сіють тільки озимий ріпак, яровий є рідкістю. Навіть 1 млн га є значною цифрою на тлі осіннього дефіциту вологи.

— Ріпак став «зірковою» олійною для України через цьогорічні проблеми у Канаді. Він почав дорожчати в червні, коли його в нас ще не почали збирати. Під врожай 2022-гороку ріпака посіяли дещо більше, але це найбільш вибаглива до погоди культура, схильна до вимерзання, то ж майбутній врожай ще у зоні ризику. Ярового ріпака в Україні майже не сіють, — згадує Марія Колесник, аналітик, заступник директора ПроАгро Груп.

Та не прибутком єдиним. Аграрії приймають рішення про вирощування ріпаку із стратегічних міркувань ведення господарства, вимог сівозміни. В агрокомпанії KSG Agro взяли курс на розширення площ під ріпаком, хоча поля знаходяться у ризикованій зоні землеробства — на півдні та сході України.

— Хочемо розширити сівозміну. Плануємо збільшувати площу ріпаку, наскільки можна, за сприятливих погодних умов, і вводимо у сівозміну горох. У нас стратегія, щоб вийти як мінімум на 1000 га гороху, і 1000 га ріпаку. Першочергове їхнє значення в тому, щоб були попередники для озимих культур, для пшениці насамперед. Ріпак, враховуючи, що ми його прибираємо у червні, дозволяє до середини вересня підготувати досить добре ґрунт, і найголовніше, накопичити достатньо вологи. Відповідно, ми сіємо в першу чергу пшеницю, отримуємо хороші сходи, і вона гарантовано встигає розкущитися. Цього року у нас пшениця, за ріпаковим попередником, дала від 500 до 1000 кілограмів на гектар прибавки, у порівнянні з тією, що сіяли по соняшнику, — ділиться планами Дмитро Ємельченко, очільник відділу рослинництва KSG Agro.

Премія за не ГМО, або нова господиня червоної доріжки — соя

 

Цьогоріч особливо актуальним стає вибір між ГМО та не ГМО олійними, що стосується як ріпака, так і сої.

— Не ГМО-соя і не ГМО-ріпак — це преміальний сегмент, який завжди є куди продати, цього сезону премія на не ГМО-сою сягала 200 доларів на тонні, і це привабливий момент для її вирощування, — вважає Олена Нероба.

Широко відчиняє двері для розширення площ під соєю ситуація на світовому ринку добрив. Ціни на азотні, які прив’язані до ціни на газ, вже взяли планку у 1000 доларів за тонну, і це ще не «стеля». До того ж на ринку прогнозується дефіцит азотної групи на початок весняної кампанії. На цьому тлі частина прибічників вирощування затратної щодо добрив кукурудзи можуть частково перейти на сою.

— У зв’язку з подорожчанням 50% фермерів зменшать використання мінеральних добрив, а 22% збільшать використання біологічних. До прикладу, в США якщо добрива дорогі, то сіють більше сої, дешеві - кукурудзи. То ж в США цьогоріч планується суттєве зростання посівних площ під соєю. А в Україні на сьогодні 2 тонни врожайності з пшениці - це компенсація витрат на живлення мінеральними добривами, — прогнозує Олексій Сергієнко.

Якщо переходити на сою і заробляти на ній, то слід зосередитись на вирощуванні не ГМО. І якщо в США з швидкою перебудовою сівозміни проблем немає, то українські аграрії стають «заручниками» насіннєвих компаній. Рішення про придбання сертифікованого насіння не ГМО-сої слід приймати заздалегідь, бо навесні такої можливості вже не буде.

У 2021-му середня врожайність сої, за даними Мінагрополітики, становила 26 ц/га. Офіційно вона не ГМО, та неофіційно «сірий» ринок ГМО-сої сягав у різні роки 60%-80% посівів. Можливо, ми на порозі змін, коли вирощувати «сіру» ГМО-сою перестане бути прибутковим.

Соняшник — звичний фаворит

 

Традиційно в Україні сіють 6−7 млн га соняшника, і ця культура є лідером за площами серед олійних. У 2021-ому році соняшник рекордсмен за врожайністю — 25 ц/га, та не за цінами, хоча назвати їх низькими не можна. Вал соняшнику в Україні у 2021-му перевищив 16 млн тонн.

— Маємо рекорд по врожайності соняшнику, а по цінам дійшли до 20,5 тис. грн у 2021-му, і це ми не перескочили рекорд 2020-го. Посівні площі цієї олійної будуть знов високі у 2022 році, оскільки культура залишається високомаржинальною, — вважає Олена Нероба.

Ситуація з соняшником була дещо нетиповою, бо і тут не було «харвест прес»: вигідніше було продати олійну восени, бо під кінець року ціни почали знижуватися, і є висока ймовірність, що зростання вже не буде. Та це, як вже йшлося, не знижує привабливості культури.

— Посівні площі соняшнику в Україні не скоротяться, це не та культура. Навіть якщо ціна впаде в першому півріччі 2022 року, його посіють стільки ж. Ця культура все одно є маржинальною, навіть за деякого падіння цін, — каже Марія Колесник.

Певне падіння цін на соняшник пояснюється просто. Після ажіотажного постпандемічного попиту на рослинні олії у світі, дефіциту пальмового масла тощо, цей ринок стабілізувався.

— Рослинних олій в світі багато, за прогнозами їх буде ще більше. Через ковідні обмеження ми мали падіння виробництва пальмового масла у 2020 році, а у 2021-му пішло збільшення. Українські аграрії не продавали соняшник восени, очікуючи ще вищих цін. На мою думку, ціна на соняшник буде знижуватися і надалі. Адже врожай у чорноморському регіоні великий, олій багато у світі. Отже у другій половині сезону притриманий соняшник почнуть продавати, і ціни можуть взагалі «лягти». Поки що українські переробники соняшника у невигідгному стані: сировина в нас дорога, а ціна на олію у світі падає. Тому виробляють зараз малі партії, імпортери також мало купляють, — вважає Марія Колесник.

За даними Фенікс-Агро, наприкінці грудня на внутрішньому ринку України, ціна пропозиції на базисі EXW на соняшникову олія становила 43 000 грн/т. Щодо світової цінової кон’юнктури, то обсяги пальмової олії є визначальними. «На світовому ринку рослинних олій пальмова займає більше половини, на другому місця соєва, потім близько 20% - соняшникова», — каже Марія Колесник.

Висновок сезону 2021 такий: цьогоріч аграрії заробили на всіх культурах і отримали гарну врожайність. Олена Нероба резюмує:

— Український виробник має достатньо ресурсів, щоб будувати потужності для зберігання, тримати врожай і продавати тоді, коли йому це вигідно. У протистоянні «фермер-трейдер» зараз виграє фермер.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама
Реклама
Реклама