Зелений газ: навіщо аграріям відправляти силос в топку

Що робити, якщо відходів виробництва не вистачає для повноцінного біогазового комплексу? Сіяти сорго або кукурудзу.

Майже кожний місяць з’являються новини про те, що в Україні буде відкрито новий біогазовий завод. З початка весни про це заявив агрохолдинг «Екопрод», який будуватиме у Волновасі завод, що працюватиме на аграрних відходах,  та Городище-Пустоварівська аграрна компанія, один завод якої працюватиме на цукровому жомі, а інший – на відходах місцевого свинокомплексу.

Читайте також: Ігор Присяжнюк: Розповсюдження ЗВД співпадає з воєнними навчаннями російської армії

Agravery.com вже неодноразово писав про подібні проекти. Компанії намагаються заощадити кошти, утилізуючи відходи, забезпечують себе додатковим джерелом енергії та вирішують проблеми з оточуючими селами. Але, погоджується директор НТЦ «Біомасса» Георгій Гелетуха, в Україні сировиною для біогазу переважно є відходи виробництва. Вирощувати сировину для станцій українські аграрії тільки починають. Але невдовзі ця практика може стати трендом.

 

З запізненням

В світі силос в біогазовому виробництві використовують вже багато років. "Родоначальником є Німеччина, де ввели підвищений тариф за енергію, отриману з біогазу. Там почали будуватися станції, сумарна потужність яких перевищила потужність чотирьох атомних блоків. Звісно, відходів не вистачало, тож почали використовувати сировину в співвідношенні 30 на 70 - гній та силос. Під вирощування силосу задіяли біля 1 млн га землі, що дорівнює 10% загальних земельних угідь Німеччини", - розповідає Гелетуха. Коли з’явився запит від аграріїв, насіннєві компанії навіть почали розробляти спеціальні гібриди рослин, які найкраще поводили себе в реакторах.

Читайте також: Михайло Соколов: Все про аграрні дотації у 2017

В Україні впровадження технології затримувалось через законодавство. Спочатку (в 2009 р) закон про біоенергетику не передбачав “зеленого”, себто підвищенного тарифу, для проектів, що працюють з біомасою, - лише вода, сонце та вітер. Потім (з 2013 р), коли все ж таки біомаса потрапила в законодавчо затверджений перелік джерел для біоенергетики, з неї викреслили силос та траву. “Було написано, що біомаса - це органічні відходи сільського та лісового господарства. Ключове слово — "відходи". А це значить, що силос або дрова як сировина вже не підходять, тому що це не відходи. В ЄС сказано, що біомаса — це відходи, залишки і продукти сільського і лісового господарства. Адже силос — це продукт, а солома — це залишок“, - розповідає Гелетуха. Все це було виправлено тільки в липні 2015 року.

 

Обрати мету

Agravery.com вже писав про те, що "Астарта" в 2013 році побудувала біогазовий завод. Тоді основною мотивацією компанією була необхідність утилізувати надлишки жому з Глобинського цукрового заводу.   Проектна потужність біогазового заводу становить 150 тис. куб. м біогазу/добу, що еквівалентно 75 тис. куб. м природного газу. Новим етапом компанія планує виробництво «зеленої» електроенергії з біогазу, і для цього будує когенераційну установку потужністю 12 МВт.

“На повну потужність біостанція працює лише в сезон виробництва цукру”, - говорить Олексій Криволапов, керівник проектів “Астарта-Київ”. Після завершення сезону цукроваріння біогаз постачається на соєпереробний завод компанії, але жому та пожнивних залишків на цей період залишається недостатньо.Тому компанія зараз думає над тим, яким силосом доповнити жом в реакторі. “Ми випробовуємо кукурудзу, сорго, багаторічні трави. Дивимося, як вони поводять себе в реакторі, з якого силосу виходить більше газу”, - розповідає Олексій Криволапов. За його словами, біогазовий завод в Глобино з 2018 року має працювати на повну потужність на співвідношенні силосу та жому 50 на 50%. 

Тією ж логікою користувався й “Миронівський хлібопродукт”, який на 15-20% завантажує свій біогазовий завод на птахофабриці “Оріль-Лідер” силосом сорго. За словами керівника “МХП Еко Енерджі” Івана Тракслера, посліду та біологічних решток, які продукує фабрика, вистачає на 70—80% потреб біогазового комплексу.

Читайте також: Доїти гроші: чотири історії фермерів, що зробили бізнес на козах

Але нестача сировини та бажання завантажити завод на 100% можуть бути не єдиною причиною для роботи з силосом. “Локально цікаво будувати біогазовий завод поруч із сировиною. Адже якщо за парканом буде поле, витрати на доставку будуть мінімальними. Але, до речі, набагато важливіша інша прив'язка - точка врізки в мережу. Буває так, що простіше побудувати на 5-10 км далі, але отримати точку врізки поряд із заводом, таким чином заощадити кілька мільйонів євро. Тим паче, що той же завод може працювати на різних видах органіки”, - розповідав Agravery.com голова правління компанії "Сільгосппродукт" Юрій Бондарчук. За його словами, може бути математично вигідно отримати сировину, виростивши її спеціально для виробництва біогазу.

Крім того, додає Георгій Гелетуха, додання силосу до сировини робить біогазовий комплекс більш ефективним. “Компанії, що працюють на чистому гної, швидше зайняті екологічним проектом, тому що енергії там менше, ніж в зеленій масі або силосі. Для покращення економічних показників в біогазових установках зазвичай використовують 30% гною і 70% зеленої маси/силосу”, - гооворить він.

 

Важкий вибір

В якості зеленого компонента для біогазових реакторів може бути будь-який силос, трава, бадилля картоплі або буряків. Залежить, за словами Гелетухи, тільки від співвідношення ціна/вихід газу з тонни продукту. За його словами, в реактор можна навіть класти солом’яні пелети, які також будуть бродити в реакторі.

Але зазвичай аграрії обирають між двома компонентами - силосом сорго та кукурудзою.

З першим може бути проблема. “Ми будували завод та розраховували використовувати силос сорго. Але виявилось, що це не найкраща сировина, він погано розчинюється, спливає, та ми не могли отримувати максимальні показники виходу газу. Перейшли на силос кукурудзи та почали реконструювати завод, щоб мати вихід газу на рівні 95%”, - розповідає Бондарчук. За його словами, бактерії біореактора - це не так просто, як вдавалось спочатку. Від сорго відмовляється й МХП, де він був обраний не через надзвичайні енергетичні властивості, а тому, що на відміну від кукурудзи добре росте в кліматичних умовах району, де розташована фабрика. “Але вихід газу з нього виявився низьким - 100 кубів/тонна силосу, тож ми вирішили купувати на ринку силос кукурудзи - це вигідніше”, - говорить Тракслер. За його словами, на Вінницькій птахофабриці, де до 2020 року буде працювати другий біогазовий комплекс МХП, вони одразу працюватимуть з кукурудзяним силосом, який вирощуватимуть поруч з фабрикою.

Читайте також: В обхід приватизації: навіщо Кабмін хоче розпаювати землю держпідприємств

За словами Олексія Криволапова, “Астарта” планує використовувати сорго та кукурудзу в якості сировини для реактора: “Наш реактор має зовсім інший тип, ніж в решті компаній, і зараз працює на жомі. Тож розраховуємо на успішні результати”. І сорго, і кукурудзу “Астарта” вирощуватиме на власних полях з насіння, яке рекомендують їх постачальники. 

Наталія Гузенко 

фото: Pixabay


Реклама

Реклама
Реклама
Реклама
Реклама