Бульба з документами: навіщо сертифікувати картоплю та що це дає виробникові

Сертифікація насіннєвої картоплі в Україні могла б відкрити їй шлях до  повноцінного експорту, проте господарі не завжди розуміють усі аспекти цього процесу. 

журналіст Agravery.com

В Україні постійно фіксують надлишок виробництва картоплі, яка потенційно може стати експортним товаром. Втім, цей ринок і досі функціонує непрозоро, а сертифікувати підприємства і легалізувати свої насіннницькі посіви господарі не поспішають. 

Сертифікувати картоплю чи ні?

Нещодавно Agravery.com уже писав про проблеми із експортом картоплі та встановленням карантинних ділянок в Україні. Але ще одна проблема, якою ускладнюється функціонування цивілізованого ринку, – це сертифікація насіннєвої картоплі. Незважаючи на те, що ця процедура усталена у більшості європейських країн, її сертифікувати вітчизняні виробники не поспішають. Також в Україну імпортують картоплю рівня супереліта і першу репродукцію з-за кордону, проте далеко не вся вона надходить і розмножується легально.

В Україні існує лише близько десяти картоплярських господарств, які є суб’єктами насінництва і розсадництва і включені в державний «Реєстр суб’єктів насінництва і розсадництва» (звична назва – «Реєстр виробників насіння/садивного матеріалу»). Це доступна інформація, яке господарство, по яким сортах і в яких обсягах вирощує та виробляє садивний  матеріал картоплі.

Читайте також: Права селянина: чи змусить рішення Європейського суду з прав людини скасувати земельний мораторій

Ці господарства проходять процедури сортового інспектування для отримання сертифікату на сортові якості (сортова ідентичність) і при формуванні партій перевіряють посівні якості (по формі бульби, наявності бульб, уражених хворобами (мокрою гниллю,  фітофторозом, паршею, стебловою нематодою  і т.д.), пошкоджених дротяником, совками чи з механічними пошкодженнями та сторонніми домішками, ведуть усю необхідну документацію, а от решта промислових виробників взагалі не заморочуються над цим питанням і працюють, як прийдеться.

Крім того, дані по всім виданим сертифікатам (у розрізі сортових і посівних якостей) вносяться до «Реєстру сертифікатів», який теж офіційний і відкритий.

«Зазначені реєстри доступні на сайті Мінагрополітики, і, якщо є звернення/запит до нас, як органу сертифікації, ми надаємо відповідь Тобто будь-який покупець споживач може перевірити документи», – зазначає директор державного уповноваженого органу із сертифікації ДП «Центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції» Олександр Капустінський.

Крім того, що імпорт, що внутрішнє виробництво насіннєвого матеріалу картоплі мають сертифікуватися в Україні обов’язково. Це вимога Закону України «Про насіння і садивний матеріал», ним вводиться в обіг офіційно лише насіння і садивний матеріал після їх сертифікації. Порядок сертифікації є, він затверджений постановою КМУ від від 21 лютого 2017 р. № 97, і цією ж постановою затверджено форму сертифікату для насіннєвої картоплі.

Якщо навіть просто проглянути дані з офіційних «Реєстрів…», то об’єктивна ситуація така – за 2017 рік з 18 господарств, які були включені до «Держреєстру суб’єктів насінництва та розсадництва», лише 14 господарств подали заявки на визначення сортових якостей, 4 так і не подавали. На посівні якості подали 15 господарств 162 сортових сертифікати – і вони видані  на урожай 2017 року. При цьому, з виданих сертифікатів 122 – це в переважній більшості пересертифікація урожаю 2016 року.  У 2018 році, ще менша кількість господарств подають заявки на сортову сертифікацію,– лише 11.

Читайте також: Служба спотикання, або чим парламент замінить податкову міліцію?

Причина ситуації банальна – ціна на сертифіковану картоплю стартує від 11-13 грн за кілограм, а фермери середньої та дрібної ланки просто не можуть собі дозволити купувати  насіннєвий матеріал по такій ціні.  Виробникам «простіше» купувати дешеву  насіннєву картоплю невідомого походження і потім отримувати із нею проблеми на виході у вигляді хвороб та зниження урожайності.

«Фактично, дрібним виробникам немає різниці - має картопля сертифікат чи ні. Тому більшість господарств послуговується картоплею другої репродукції і навіть нижче.  Сертифікована картопля на сьогодні  більшості виробників, на жаль, не цікавить», – говорить виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі Оксана Руженкова. Вона додає, що доки усі виробники не зрозуміють суть процесу, зрушити його нереально. Скоріше за все, зробити це можна буде не раніше 2020 року, а  експортувати  картоплю, непринципово столову чи насіннєву, зокрема до ЄС, котрий вимагає обов`язкової сертифікації всіх складових картоплярського виробництва, наша держава зможе не раніше 2021 року.

«Питання у тому, що виробники та постачальники насіннєвого матеріалу картоплі, мають формувати організаційну та правову культуру у своїй ніші. Покупці та споживачі, які ведуть діяльність як виробники споживчої картоплі, як на внутрішній ринок, і тим більше на експорт, мають бути зацікавлені у офіційно сертифікованому садивному матеріалі, тобто з підтвердженими перевіреними посівними і сортовими показниками. Також, ті, хто прагнуть працювати по GlobalGAP, по вимогам версії 5.0 (обов’язкова з липня 2016), мають знати, що є такі релевантні вимоги («контрольні пункти») для виробників: всі країни ЄС, і їх виробники повинні працювати тільки зареєстрованими сортами і не повинні використовувати насіння непідтвердженого походження чи таке, що неправомірно відтворене», – стверджує виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко.

Читайте також: Остання китайська інспекція: як перевірятимуть черешню та коли почнуться продажі до Піднебесної

Вона запевняє, що змушувати сертифікувати чи «наздоганяти» когось з імпортерів чи виробників насіннєвої картоплі ніхто не буде. Це відповідальність постачальника, обізнаність покупця\споживача, ну і зрозуміло, що це питання буде актуальним, коли заходи держконтролю у формі перевірок розпочнуться. Уже є затверджені у 2017 році  «Критерії перевірки», за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері насінництва та розсадництва та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужбою, під які підпадають і виробники насіннєвої картоплі та уніфіковані акти і питання при перевірці. «Підприємства, які займаються насінництвом польових та овочевих культур, добре усвідомлюють, що без сертифікованого матеріалу не зможуть забезпечити своїм клієнтам якість продукції. А от із картоплярами все складніше», – говорить Григоренко.

У виробників своя правда –  вони не завжди чітко усвідомллють необхідність сертифікації. Так, в агрохолдингу ТОВ «Агро ЛВ Лімітед», яке є одним із найбільших виробників картоплі в Україні (близько 1000 га під картоплею) засвідчують, що виступають не так проти самої процедури сертифікації, як проти ціни на неї. «Іще донедавна сертифікація була безкоштовною, а встановлений зараз тариф за цю послугу невиправданий – картопля виходить фактично «золотим» продуктом. Поки ціна не знизиться – господарсвта не будуть сертифікуватись», – прогнозує головний агроном картоплярського напрямку агрохолдингу Василь Болехівський. За його словами, встановлений державним підприємством тариф не стимулює дрібного виробника сертифікувати продукцію, а оплата за послуги сертифікації має бути щонайменше вдвічі нижчою.

До речі, за інформацією пана Болехівського, вимоги до завезеного  насіннєвого матеріалу картоплі в Україні подекуди навіть вищі за європейські. «Виходить парадоксальна ситуація: стандарти по картоплі жорсткіші, ніж у Європі, зокрема щодо парші та інших захворювань. Їх потрібно негайно приводити у відповідність, адже українські стандарти застарілі», – зауважує він.

Інший виробник насіннєвої картоплі, ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля», розповідає, що незалежно від ситуації із сертифікатом проблем із клієнтами не має – селекціоновані підприємством сорти мають стабільну репутацію на ринку, картоплю охоче купують клієнти із усієї  України, до весни насіннєвого матеріалу таких сортів як «Нагорода», «Сувенір Чернігівський» уже не залишається.  Керівник підприємства Ігор Шкурко запевняє, що ринок картоплі абсолютно не стимулює постійна зміна правил роботи.

Читайте також: Завів "пластівку", або чому Петро Мельник вирішив робити власну вівсянку

«Минулого року ми хотіли отримати карантинні сертифікати для експорту насіннєвої картоплі до Білорусії та азійських країн, проте  зміни, які стосуються створення карантинних ділянок, не сприяють тому, щоб виробники легалізували свій бізнес», – стверджує підприємець. Він говорить, що пройти сертифікацію можна, проте якщо зміна правил триватиме і надалі, це просто гроші, які підприємство викидає на вітер, а картопля так і залишається не експортованим товаром.

Втім, господарства-імпортери насіннєвої картоплі та представники ритейлу переконані, що так чи інакше український виробник прийде до того, що працювати із нелегальним посадковим матеріалом картоплі недоречно, потрібно переходити до цивілізованого ринку, зокрема простежуваності товару від поля до полиці.

Керівник насіннєвої компанії «Агріко Україна» Микола Годійчук, що імпортує насіння картоплі з Нідерландів, пояснює, що сертифікація картоплі дуже потрібна, адже від цього залежить і якість товару, тобто столової картоплі, яку виробник отримує «на виході». «Офіційно картоплю  на сьогодні вирощують на прощі 55 тис. га. Для посадки потрібно 150-180 тис. тонн сертифікованого матеріалу.

Офіційно в Україні за минулий рік було вироблено лише 24 тис. тонн  насіннєвої картоплі, а зареєстровано лише 10 офіційних виробників сертифікованої насіннєвої картоплі. Це наочний доказ того, що 80% ринку насіннєвого матеріалу картоплі знаходиться в «тіні», стверджує Гордійчук.  Відтак фермери, які офіційно завозять насіннєву картоплю в Україну, сплачують роялті та сертифікацію, але фактично нічого на ній не заробляють – гроші до кишені кладуть ті, хто реалізує несертифікований  насіннєвий матеріал. На думку Гордійчука, з боку державних органів потрібен більш жорсткий контроль виробників картоплі, це допоможе легалізувати насінницьку діяльність і вивести її на інший, більш високий «щабель» розвитку. 

Зі своєї сторони Олександр Капустінський запевняє, що звернень чи питань по самій процедурі сертифікації від господарств чи прохання про удосконалення процедури чи перегляду тарифу на послугу не було. «Партія насіння, яку сертифікують становить до 300 тон. Тобто вартість сертифікації фактично мінімальна. Зі свої сторони, ще раз наголошую, що відкриті до діалогу, обговорюємо і за потреби спільно із виробниками будемо удосконалювати процедури сертифікації», – додав  він.

Як виглядає процес сертифікації картоплі?

Процес сертифікації здійснюється відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» та Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та форм сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал затверджений Постановою КМУ від 21 лютого 2017 року № 97.

Процедура проведення сертифікації:

-  подання Заявки на проведення сертифікації;

-  розгляд Заявки та прийняття рішення;

-  укладення договору про надання послуг із проведення сертифікації у сфері насінництва та розсадництва;

-   проведення лабораторного дослідження;

-   відбір проб для проведення випробування;

- проведення аналізу одержаних результатів і видача протоколу випробувань;

-   прийняття рішення щодо видачі відповідного сертифікату;

-  видача сертифікату.

Кожна партія насіння і садивного матеріалу для реалізації повинна супроводжуватися наступними сертифікатами:

Насіння – сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, що засвідчує його посівні якості;
Садивний матеріал – сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, що засвідчує його товарні якості.

Читайте також: Міфи органічного трейдингу. Частина перша

Проведення випробувань насіння картоплі проводяться згідно з вимогами ДСТУ 4013-2001 та 4014-2001. Відбір проб і проведення польового оцінювання здійснюється аудиторами із сертифікації (агрономами-інспекторами).

Особливу увагу виробникам потрібно звертати на своєчасну подачу документів до Реєстру виробників насіння, наявність повного  пакету документів до заявок – на сертифікацію насіння та садивного матеріалу та наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні/товарні якості насіння та/або садивного матеріалу.

Хто проводить сертифікацію?

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 січня 2017 року № 7 уповноважено державне підприємство «Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції» на здійснення діяльності з оцінки відповідності у сфері насінництва та розсадництва. Статутом визначено, що підприємство самостійно організовує роботу з питань статутного спрямування, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку, формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до законодавства.

 

Читайте також: «Нітратне зло», або чи безпечні ранні овочі

Ціни на послуги  ДП «Центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» є відкритими та доступними для перегляду на офіційному сайті dpcenter.org.ua у розділі «Послуги». Так наприклад, визначення посівних якостей бульб насіннєвого матеріалу картоплі буде коштувати 1218 грн (без ПДВ), щодо визначення сортових якостей садивного матеріалу картоплі 1075 грн (без ПДВ), також слід звернути увагу  на примітки до спеціфікації для більш детального формування ціни.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама