Чому деградує Україна, або куди зникають чорноземи?

Чому в Україні деградують ґрунти та як до цього ставляться уряд та фермери.

журналіст Agravery.com, аналітик ринку ЗЗР

Наразі за даними ФАО в Україні нараховується більше 6,5 мільйонів гектарів деградованих та малопродуктивних орних земель, 35-40% з яких стали такими через сільське господарство. Водна та вітрова ерозія ґрунтів, підтоплення земель, підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів - через це протягом 1986-2010 років вміст гумусу зменшився на 0,22%, або на 5000 кілограмів на гектар, і тепер становить лише 3,14%.

Від вітрової ерозії найбільше страждають фермери у степовій зоні, від водної ерозії та підтоплення більше збитків мають західні регіони України. Засолення найчастіше зустрічається у приморських регіонах, які крім того страждають від опустелення. За даними монографії «Природно-сільськогосподарське районування України», вітровій ерозії систематично піддається понад 6 млн га, а в роки з пиловими бурями – до 20 млн га. Від водної ерозії страждає 13,4 млн га, із них 10,6 млн га орних земель. Нині в Україні 10,8 млн га сільськогосподарських угідь становлять кислі ґрунти, 2,3 млн га солонцюваті та 1,7 млн га – засолені. Крім того, 1,9 млн га сільськогосподарських угідь займають перезволожені ґрунти 1,8 – заболочені й 0,6 млн га – кам’янисті ґрунти. За даними ФАО найбільше страждають від деградації ґрунти Донецької (1169 тис. га), Одеської (1083 тис. га) та Дніпропетровської (906 тис. га) областей.

Щорічно від ерозії втрачається від 300 до 600 млн. т ґрунту. Із її продуктами виноситься 10-15 млн. т гумусу, 03-09 – азоту, 700-900 – фосфору та 6-12 млн. т калію, що значно перевищує об’єм внесення добрив. Це призводить до падіння врожайності від 10 до 50%, а збитки від недоотриманого врожаю складають 20 млрд. грн. на рік.

Проблема деградації та опустелювання земель вже не тільки назріла, а й перезріла, стверджує Олена Ковальова, заступник Міністра аграрної політики та продовольства України: «В Україні надзвичайно великий рівень розораності земель (71% усієї площі країни) і тому сільське господарство найбільш залежне від зміни клімату та деградації земель».

Мають план

У 2014 році уряд схвалив концепцію боротьби з деградацією земель та опустелюванням і відповідний національний план дій. Планувалось зменшити кількість деградованих орних земель. Збільшити кількості сіножатей, пасовищ, лісів, лісосмуг та інших захисних насаджень. По-друге, створити нові заповідники та розширити площі вже існуючих. Також мова йшла про вдосконалення державної систему моніторингу довкілля, функціонування державних земельного, лісового та водного кадастрів, збільшення лісових насаджень, які зможуть зменшити кількість деградованих земель.

Читайте також: Гаряча вакансія: яких сезонних працівників потребує агросектор та скільки їм готові платити

Проте, частина запланованих робіт навіть не розпочиналася. «Проведення суцільних ґрунтових обстежень земель України досі не розпочате. Заходи щодо виведення з ріллі та консервації ерозійно-небезпечних та деградованих земель здійснюються незадовільно. Підводячи підсумки реалізації національного плану дій можна констатувати, що виконано 6 заходів, не виконано два заходи, не виконується один захід, а 34 заходи продовжують виконуватись, що в цілому є недостатнім. Слід зазначити, що проблема недостатнього фінансування залишається, це потребує пошуку додаткових джерел фінансування та покращення ефективності використання тих коштів, що вже є в наявності», - стверджує заступник міністра екології та природних ресурсів Василь Полуйко. Як повідомляє Рахункова палата України, минулоріч на заходи з охорони земель виділили 773,6 млн. грн, з яких використали лише 61,5 млн. грн (7,9% від загального обсягу надходжень). А місцеві державні адміністрації використання коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язані із вилученням (викупом) земельних ділянок, фактично не контролюють.

Зараз до процесу підключився ФАО. «Разом з ФАО та науковою спільнотою ми підготували перший варіант документу по стратегічним напрямкам з адаптації сільського господарства до змін клімату. Саме в цьому документі визначаються всі ті заходи, які ми як міністерство маємо здійснити в рамках адаптації сільського господарства до кліматичних змін», - повідомляє Олена Ковальова. Зокрема, планується зменшення орних площ до 2020 року на 5-10%», заявив Полуйко.

«В Україні нараховується понад 1,1 млн. га. деградованих, малопродуктивних та техногенно забрудненних земель, які підлягають консервації. У свою чергу, заходи з рекультивації порушених земель здійснюються незадовільно», -  сказав Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України.

У ФАО радять для зменшення рівня деградації ґрунтів застосувати ґрунтозахисні технології. "Зменшення питомого навантаження на одиницю площі від коліс машин та ґрунтообробної техніки зменьшить рівень деградації ґрунту. Мінімізація обробітку ґрунту дасть можливість зменшити емісію закису азоту та вуглекислого газу. Аграрії мають повністю відмовитись від спалювання стерні. Потрібно повертати солому та кореневі рештки у ґрунт. Варто також дотримуватись регулювання структури посівних площ – зменшення долі просапних та технічних культур, використання сидератів та трав, культур суцільного посіву збільшення площ зернобобових культур. Закриття вологи у весняний період та снігозатримання взимку, кулісні культури, відсутність відкритих фонів (весною проти проявів вітрової ерозії) допоможе покращити стан ґрунту", - радять у ФАО.

До проблеми з власними силами

Фермери досить часто просто не бачать деградації земель, оскільки цей процес проходить протягом великої кількості часу і його важко побачити неозброєним оком, говорить Олександр Журавель, колишній фермер з Полтавської області, а тепер керівник проекту Agro FM. За його словами, врожаї у фермерів постійно ростуть, тому над цим питанням вони не сильно замислюються. «В мене не великі площі. Із деградацією ґрунтів у своїй роботі я не стикався», - підтверджує його слова Орест Ласкавий з Волинської області. Із ним погоджується Валентина Лановенко, власник розсаднику родини Лановенко. «У своєму розсаднику із проблемами деградації ґрунтів я не стикалась, але площі в нас не дуже великі. Ці проблеми більш характерні для великих сільгоспвиробників, які вирощують польові культури», - розповідає Валентина.

Читайте також: Міфи органічного трейдингу. Частина перша

Дійсно, останні роки, а точніше десятиліття валовий врожай зернових культур в Україні збільшується кажуть у ФАО: "Вже не здається, що 60 млн. тон зерна в рік це щось надзвичайне. Крім того, вже стають реальністю цифри у 80-100 млн. тон валового збору зернових. Чи не парадокс це, що підвищується рівень деградації ґрунтового покриву і у той же час зростає валовий збір зернових та підвищується їх врожайність? Ніякого протиріччя у цьому немає. Відійшли у минуле сорти зернових культур, що у 70-90 років максимально давали 35-40 ц/га. Насіннєвий ринок України насичений посівним матеріалом зарубіжної та вітчизняної селекції з високим генетичним потенціалом, здатним забезпечити врожайність у 100 і навіть більше ц/га за відповідної агротехніки".

Проте фермери не замислюються навіть про те, що своїми діями вони самі призводять до деградації ґрунтів. «Спалення пожнивних решток також призводить до деградації, ось на цей аспект я радив би звернути фермерам увагу в першу чергу», - стверджує Олександр Журавель. Про проблему та чому не варто підпалювати стерню, читайте в матеріалі Україна у вогні: чому горять поля та як запобігти лиху?

Втім, великі господарства, які можуть порівняти результати на різних полях та мають справи з великими обсягами землі, деградацію ґрунтів не ігнорують. «Водяна ерозія в нас є однозначно, оскільки наше господарство знаходиться в зоні надмірного зволоження. В нас є ярки які затоплюються після дощів, є вимоїни, у таких місцях ми повністю втрачаємо урожай», - говорить генеральний директор ТОВ «Хмільницьке» з Вінницької області, яке входить до складу агропромхолдингу «Астарта-Київ», Вадим Скрипник. За його словами причиною того, що вода не уходить у нижні шари ґрунту, а затримується на поверхні,є плужна підошва. «Коли ідуть рясні дощі вода напитує верхній шар ґрунту, а через плужну підошву вона не може проникнути і опуститися нижче, тому вона залишається на поверхні. Минулого року ми провели глибоке рихлення для того, аби зруйнувати це ущільнення ґрунту. Таким чином ми пропускаємо воду у нижні горизонти і повністю позбуваємося явища водної ерозії».

Із водною ерозією також стикнувся Андрій Лапочкін із господарства «Іванівка», що на Дніпропетровщині. «Вітрової ерозії в нас майже немає, адже ми не тримаємо грунт під парами, а от водна ерозія іноді нам дошкуляє, особливо на схилах після рясних дощів. Від потоків води на схилах утворюються канали, які потім доводиться заробляти».

Втім, говорить Ковальова, багато хто з аграріїв вимушений своєчасно переходити на використання посухостійких технологій, аби мати можливість отримувати гарний врожай. Це особливо стосується південних регіонів. Як повідомляє Укргідрометцентр, посушлива зона поступово просувається на північ і займає все більші території. Детальніше про особливості агрономії у Південному Степу читайте в матеріалі Географія врожаїв. Південний Степ – що треба знати агроному.

Читайте також: «Нітратне зло», або чи безпечні ранні овочі


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама