Українська кооперація за литовським рецептом

Як правильно розвивати українську кооперацію і які чинники цьому заважають, розповів голова правління литовського кооперативу АС Pienas LT Нагліс Нараускас.

 

"Україна має великий потенціал кооперації у молочній галузі їй потрібно лише трохи допомогти і дати поштовх для розвитку", — констатує голова правління литовського кооперативу АС Pienas LT Нагліса Нараускаса. Він добре знає, про що говорить, адже ще 10 років тому кооперативи у Литві були вимушені робити виробники фактично «з нуля». На сьогодні Pienas LT вважається найбільшим вертикально інтегрованим кооперативом не тільки в Литві, а й в усій Прибалтиці. Загальне поголів'я кооперативу налічує 17 тисяч дійних корів. Щоденно виробляють 410 тонн молока, а з 2015-го ще й переробляють. Завдяки правильній і продуманій політиці, спрямованій на користь свого виробника, кількість господарств-членів зростає — зі 150 у 2008-му до 210, у 2016 році. У інтерв’ю Agravery.com пан Нараускас дав поради українським аграріям щодо розбудови кооперативів.

 

Кооперативний рух у нашій країні триває ось уже понад 10 років, проте значних успіхів ми і досі на маємо. Як ви вважаєте, чому так?

- Мені важко судити. Ясна річ, ви знаходитесь на початку кооперативного шляху і зараз у вас більше питань, аніж відповідей на них. Все дуже залежить від самих людей. Ті, хто стоїть у керма вашої  аграрної галузі та держави загалом, мають відповісти собі не просте питання – чи потрібна їм кооперація взагалі?  Ви маєте чітко усвідомлювати, що кооперація, подекуди, стоїть за межами сільського господарства, як такого. Це суспільне явище, форма взаємодії між людьми. Вони так думають, і так живуть. При  чому кооперація – це не лише аграрні об’єднання. Навіть три сусіда, які періодично зустрічаються і роблять суботник-толоку — це також форма кооперації. Адже одна людина робить одне, інша – друге, разом вони кооперуються і діють на благо міста, або окремого парку. Якщо копнути трохи глибше, то нам просто потрібно навчитися, а точніше згадати, як це було раніше.  У Литві, так само як і вас, була ця проблема – кожен сам за себе.  Коли ми прийшли до ідеї кооперації, то почали їздити і розмовляти із людьми у регіонах. Адже те, що ми не можемо зробити поодинці, цілком реально реалізувати разом. У вас дуже високий потенціал виробництва молока, навіть ті 10 мільйонів тонн на рік, що ви виробляєте, для Литви нереальна кількість. Молоко, це той продукт, виробництво якого цілком реально наростити в рази. Це не земля, яка є обмеженим капіталом.  Якщо є люди, худоба та технології, то з`являється потенціал для кооперації та для створення нових підприємств.

Читайте також: “Чайка” в пошуках: історія державної ферми, яка заробляє на застарілому обладнанні

 

Розкажіть, як у Литві прийшли до ідеї кооперації у аграрному секторі?

- Понад десять років тому виробники молока у нас в країні були поставлені фактично на межу виживання. Річ у тому, що коли у державі є 5 компаній-переробників молока, які диктують усю "політику" галузі, то вони говорять з позиції сильного. Залишають стільки, щоб виробники жевріли, проте не жили повноцінно. З одного боку, вони не були зацікавлені у тому, щоб виробники молока банкрутували, з іншого не хотіли аби виробники отримували адекватну, або навіть преміальну ціну за вироблений продукт.

З цим потрібно було щось робити, аби побороти монополію. З іншого боку ситуація, що склалася на молочному ринку останні роки, змушує об’єднуватися, адже ціни вже далеко не ті, що були раніше. Як би ми до цього не ставилися, але боротьба за багаті ринки і продаж продукції за гідною ціною посилюється. На внутрішньому ринку, у Литві, ми споживаємо всього 40% від виробленого молока.

У  той же час, 60% потрібно було кудись продавати, і довелося шукати ресурси для того, щоб конкурентно продавати його, переробляти і експортувати. Так, власне, з’явилась ідея кооперації. У 2008 році було засновано наш перший молочний кооператив АС Pienas LT. Я не скажу, що  шлях був легким, проте це дало нам можливість розвивати молочну галузь. І навіть більше, отримувати торгову вигоду € 0,04 за кожен кілограм виробленого молока.

 

Чому на вашу думку настільки важко просувається ідея кооперації і у вашій країні, і у нас?

- Я думаю,  річ у історичному бекграунді. Наші країни мали радянське минуле, тож найчастіше доводиться чути хибну думку про те, що кооперативи – це повернення до колгоспів. Насправді – це просто шлях до справедливої ціни шляхом розподілу навантажень між членами кооперативів. Це і торгова вигода, про яку я говорив, і дивіденти, і справдлива ціна на товари та послуги, які отримують члени кооперативу.

Так, приміром, якщо ви маєте торгову вигоду € 0,04 за кг виробленого молока, то її частина може розподілятися як премія для членів кооперативу (наприклад, € 0,02/кг), інша € 0,02/кг – накопичуватися. Наприклад, 1000 т молока на день дає можливість накопичення €7,2 млн на рік, які можна інвестувати в подальші проекти і розвиток кооперативу.

 

Які найважливіші елементи коооперації на початковому етапі?

- Перш за все потрібно об`єднати людей ідеєю, та знайти того лідера, який може "запалити" громаду ідеєю. Причому слід говорити про лідерство з краплею егоїзму. Адже кооперативи можна порівняти із тією самою родиною, коли її інтереси понад усе. Тож лідер має бути незаангажованим, і ставити кооперативні інтереси вище за власну вигоду та прибутки.  У самій кооперації я б виділив три основних правила: об’єднання ресурсів, участь в створенні доданої вартості, спільні дії та відповідальність за результат.

Читайте також: Час об'єднуватися. Як і навіщо створюються аграрні кооперативи

Потрібно розуміти, що кооперація дозволяє консолідувати зусилля і отримати іншу "вагу" гравця на ринку – ціна на кінцевий продукт буде однозначно вище, а сам продукт значно кращої якості. Крім усього іншого, кооперація дає значну незалежність від зовнішніх факторів, у тому числі і від коливань ціни молока на ринку.

 

Тож з чого  потрібно починати кооперацію на державному рівні?

- Потрібно починати із законодарства,  потрібно знати "правила гри" та дотримуватись їх.

 

У нас в Україні зараз якраз точаться розмови щодо запровадження закону про кооперацію.  Чи була у вас потреба у Литві так само вносити поправки до законодавства у зв’язку із розвитком кооперації?

- Так, у нас є закон про кооперацію і він є дуже важливим для країни. Основним його принципом є рівність, тобто у кооперативі будь-який виробник продукції молока чи м`яса має відчувати себе комфортно та отримувати справедливий прибуток. У нас на законодавчому рівні прописано, що у кооперативі вирішується за принципом "один виробник – один голос", причому це не залежить від масштабів його роботи чи внесків у кооператив. А ось розподіл прибутку выдбувається пропорційно фінансовим та виробничим внескам кожної конкретної компанії.

Закон  про кооперацію існує у початковій редакції, чи все ж ви вносили коригування у нього?

- Ми вносили поправки. У початковій редакції закону було достатньо п'яти юридичних чи фізичних осіб аби організувати кооператив. Проте потім ми побачили, що з’явились дуже хитрі люди, які реєстрували кооператив та скуповували молоко. Таким чином з’явились посередники, які "збивали" ціну. У новій редакції закону членом кооперативу може називатися лише та фізична чи юридична особа, яка не менше ніж 50% свого обороту отримує від продажу продукції членів власного кооперативу. Тоді ці п'ять юридичних осіб мають в першу чергу бути виробниками молока та виробляти певну кількість молока.

Читайте також: Хайнц Пьотінгер: Ми готові виробляти техніку в Україні

 

Чи запозичують литовський досвід кооперації інші країни?

- Так, до нас приїздять, дивляться. Ось нещодавно була велика делегація з вашої країни – не тільки переробники та виробники молока, а й представники влади, профільних об`єднань. Вони були здивовані, наскільки наша країна змогла впровадити стандарти кооперації. Сподіваюсь, те саме буде незабаром і у вас.

 

Сьогодні ви не тільки кооперуєтесь всередині країни, а й запрошуєте до кооперації інші країни Прибалтики, приміром, Естонію. Це продиктовано нестачею молока чи іншими причинами?

- Це просто бізнес-інтереси. Ми запрошуємо інші країни бути нашими повноправними партнерами не тому, що нам не вистачає, ми просто готові виробляти більше молока та продуктів його переробки.

 

На вашу думку, кооперація – більше для дрібних фермерів, які не можуть виживати поодинці, чи все ж, кооперуватися мають і великі підприємства?

- Я не хочу виписувати тут рецепти. Судячи з нашого досвіду, до ідеї кооперації з часом приходять не лише дрібні фермери, а й потужні підприємства. Ми теж пройшли цей етап, оскільки наші великі підприємства - це колишні колгоспи, які були згодом приватизовані, а дрібні – це ті, що отримали або купили землю колишніх колгоспів. Це були фактично «рани» минулого, які потрібно було якось лікувати.

Читайте також: Володарі молока: як об'єднання фермерів монополізують ринки

Потрібно було дати поштовх до виживання.  Але сьогодні – це в минулому, ці підприємства не тільки вижили, а й дають стабільно високий прибуток, створюють нові робочі місця. Все це відбувається завдяки вдалій кооперації виробників.Тож навіщо потрібен цей антогонізм – дрібні чи великі? Найбільший позитив від кооперативу, як на мене, це те, що великі підприємства приходять на допомогу малим і навпаки.

Ірина Глотова

фото: Agravery.com,  delfi.lt


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама