Сам собі теплоенергетик: дві історії про обігрів залишками рослинництва

Короткий рецепт для аграріїв, як на власному лушпинні та підручному обладнанні стати енергонезалежним та відмовитись від газу.

журналіст Agravery.com

За останні 3 роки українські підприємці вклали 400 млн євро, щоб запустити 1670 МВт опалювальних установок на «альтернативному» паливі, каже голова Держенергоефективності Сергій Савчук. За його словами, більшу половину таких проектів реалізував агросектор. Але, як вважає очільник Держенергоефективності, АПК може зробити ще більше проектів з альтернативної теплогенерації. Якщо енергетичні агрокультури стануть збирати на 1 млн га, то аграрії допоможуть замістити 5,5 млрд м3 газу щороку. Якщо ж такі енергокультури стануть збирати із 4 млн га, то аграрії допоможуть покрити 20 млрд м3, або ж 2/3 всієї потреб України в газопостачанні. 

Савчук додає, що  МЗС Фінляндії та корпорація НЕФКО виділили 6 млн євро, щоб профінансувати «якісні проекти з альтернативної теплоенергетики» в Україні. Ці гроші виділять в окремий фонд, розподілятиме їх українське Держенергоефективності. Отримати такі гроші зможе будь-який інвестор, зокрема  із агробізнесу.

Але аграрії можуть самостійно, без грошей будь-яких іноземних фондів, запускати свої невеличкі проекти з альтернативної енергетики. Для цього вистачить підручного обладнання, та відходів хоча б із 100 гектарів ріллі. А для виробництва «альтернативного» палива вистачить приміщення у декілька квадратних метрів, та «підручного» обладнання.

Читайте також: Q&A: як працюватиме система он-лайн реєстрації договорів оренди на землю?

Кейс 1: пелетна установка для агрофірми «Миргородська»

Генеральний директор агрофірми «Миргородська» агрохолдингу «Астарта-Київ» Павло Кандиба розповідає, що його підприємство обробляє 4,5 тисячі га ріллі. Звичайно, щороку після очистки врожаю зерна та соняшника на зерноскладах залишаються рослинні залишки (лушпиння, лузга, рештки стебла, порожнє зерно тощо). Таке «сміття» вивозилось на тамтешні сміттєві полігони. На один рейс автомобіля з лушпинням витрачалось близько 300 гривень.

Генеральний директор агрофірми «Миргородська» агрохолдингу «Астарта-Київ» Павло Кандиба.

Керівництво агрофірми вирішило, що вивіз рослинного «сміття» занадто накладний по витратам. А затрати на газ для адміністративних приміщень агрофірми буквально в травні 2016 року виросли вдвічі. Так підприємство дійшло до ідеї переробляти лушпиння на паливні пелети.

До речі, ця пелетна установка спершу (з вересня 2016 року) запрацювала на також очолюваній Павлом Кандибою агрофірмі «Хорольська», а цього року переїхала на АФ «Миргородська».

Читайте також: Голова «Білоцерківської агропромислової групи»: За сірими схемами працює до 30% молочного ринку

Сама установка складається з стрічкового подавача та гранулятора. Такі механізми працюють завдяки трьом електродвигунам, прилаштованих до установки.  Електродвигуни, гранулятор  та інші частини підприємство і так мало. «Потрібна була лише дотепність працівників, щоб запустити це як  один механізм», - каже Кандиба. Така установка за добу встигає переробити 2,5 тонн рослинних залишків, за годину – 150 кг пелет. Гранулятор робить пелети невеликого розміру – півсантиметра в діаметрі, близько двох сантиметрів довжиною. Собівартість виробництва пелет на такій установці – 668 гривень за тонну, з яких витрати на електроенергію – 167 гривень.

Поки що, як каже Кандиба, агрофірма «Миргородська» не має великих виробничих підрозділів, які дають значні витрати на опалення. Тому на альтернативне паливо перевели двоповерхову адміністративну будівлю підприємства. Для цього використали наявний твердопаливний котел, додатково вклавши 40 тисяч гривень на спеціальний пальник для пелет. Безперечна перевага такого котла – він не потребує постійної присутності працівників, як цього вимагають котли на дровах. Пелети, які виробляє агрофірма «Миргородська», на 1000 грн витрат дають при спалюванні 4,78 гігакалорій, тоді як дрова - 1,4 гігакалорій на 1000 грн, газ – 2,1 гігакалорій на 1000 грн, а вугілля – 3,1 гігакалорій на 1000 грн.

Тому, як очікує Кандиба, за нинішній опалювальний сезон агрофірма витратить пелет на 60 тисяч гривень. Якщо б продовжила опалювати газом, то витрати були б мінімум 240 тисяч гривень.

Підприємство також знайшло, як зекономити на обслузі такого котла. Очільник підприємства каже, що для «традиційного» дров’яного котла потрібні мінімум два постійні працівники, які вчасно подаватимуть дрова та слідкуватимуть за роботою установки. Але працівники компанії змогли самостійно побудувати автоматичну систему для подачі гранул в топку котла. Тому обслуга для нього потрібна лише раз в 2 тижні, щоб завантажити в бункер нову порцію пелет.  

Читайте також: Форвардний VS Спотовий експортний контракт: практичні рекомендації для бізнесу

Кейс 2: брикетна установка для агрофірми «Хорольська»

Промислову брикетну установку для своїх потреб у 2017 році запустила АФ «Хорольська». Павло Кандиба розповідає, що в складі агрофірми діє комбікормовий завод, який зараз використовується лише як елеватор,  що має потужність у 14 тисяч тонн одночасного зберігання зерна.

За словами Кандиби, елеватор працює на перевалку зерна агрофірм «Астарти» «Хорольська» та «Миргородська». Минулого експортного сезону через елеватор пройшло два «обороти» по 14 тисяч тон зерна кожен. Цього експортного сезону, каже директор комбікормового заводу Олексій Лисянський, елеватор вже перевалив близько 30 тисяч тон зерна. Таким чином, за рік тут накопичується близько 200 тонн «рослинного сміття».

Так і народилась ідея побудувати свою брикетну установку для АФ «Хорольська», каже Кандиба. Тим більше, що агрофірма вже мала досвід роботи із пелетами. Щоправда, у цьому випадку, підприємство вирішило виробляти брикети одразу в промислових масштабах. Тому закупило прес вартістю 260 тисяч гривень, який переробляє 300 кг сировини на годину. Інші частини для побудови установки взяли із неробочого обладнання комбікормового заводу – наприклад, кормодробилку, що може подрібнювати стебла соняшників. А також гранулятор, котрий дозволяє робити брикети діаметром 5 сантиметрів. Така брикетна установка виробляє 2,5 тонни палива на добу. Собівартість за тонну – 942 гривні. Витрати на електроенергію за робочу зміну у 8 годин – 371 гривень на тонну.

Щоб палити такі брикети, спеціальних пальників для котлів чи печей вже не потрібно. На 1000 грн витрат брикети «Хорольської» дають 4,78 гігакалорій тепла, у той час як на ці ж 1000 грн на дровах – 1,4 гігакалорій. Поки що таке паливо використовується для 6 адміністративних приміщень ТОВ агрофірма «Хорольська». З часом, як каже Кандиба, підприємство сподівається вийти на «товарні» обсяги виробництва брикетів, щоб мати можливість продавати такий товар пайовикам. Також у перспективі переведення сушарок самого елеватора на брикетне опалення.

Читайте також: Фрукти-овочі: на продовольчих ринках подешевшали огірки



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама