Електрика з біогазу: чи є в Україні обладнання для таких генерацій?

Обладнання та технології для «біогазу» українського походження не купують не через брак патріотизму, а через відсутність достатньої пропозиції зі сторони вітчизняних виробників.

За даними Держенергоефективності України, у 2016 році у дію було введено 120 МВт потужностей, що генерують «зелену» електроенергію. Це в 4 рази більше ніж у 2015 році. При цьому частка об’єктів біогазової електрогенерації становила лише 3,1 мВт. При їх побудові використовувалось переважно імпортне обладнання, тому надбавку до «зеленого тарифу» за використання українського обладнання об’єкти біогазової електрогенерації у 2016 році не отримали.

Нагадаємо, нині в Україні працює лише 10 біогазових електроустановок загальною потужністю у 10 мВт, з яких 5 мВт припадає на потужності компанії «Миронівський хлібопродукт». У березні компанія запустила проект з побудови нової когенераційної установки потужністю одразу на 20 мВт. Другий великий проект - «Астарта-Київ», одна із найбільших аграрних компаній в Україні, яка вже має біогазову енергоустановку потужністю у 500 кВт, але уже працює над нарощенням таких потужностей до 12 мВт.

Читайте також: Гуртом проти війни: як ФАО розвиває кооперацію на Сході України

За розрахунками уряду, загальний обсяг потужностей біогазової когенерації цілком можливо наростити одразу до 350 мВт, що дасть суттєвий вклад у збільшення енергонезалежності України. Але чи вдасться при цьому обійтися без імпорту необхідного обладнання, зокрема з тієї ж Німеччини, що має 11 тисяч біогазових когенераційних установок? Чи зможуть українські машинобудівники повністю задовольнити попит експлуатантів біогазової когенерації, зокрема аграріїв?

 

Вузький ринок

Говорити про масштабне використання українських комплектуючих та технологій для побудови когенераційних біогазових установок не доводиться хоча б через малий обсяг ринку. «Десять установок, побудованих за десять років – це не той обсяг ринку, про який варто говорити», - каже Дмитро Підтуркін, директор консалтингової компанії «MCG».

Петро Кучерук, член Експертної Ради Української біоенергетичної асоціації, додає, що більшу частину такого ринку уже захопили західні виробники обладнання для біогазових генераторів. «Вони зарекомендували себе як надійні виробники продукції, тому їх українським колегам зараз складно витримувати з ними конкуренцію», - каже Кучерук.

Але,  якщо одного дня на реалізацію проектів у сфері біогазової електрогенерації стануть працювати виключно українські виробники, то самостійно задовольнити попит на такому ринку вони не зможуть.

Підтуркін каже, що креслення для складання біогазових реакторів – першого з двох головних елементів біогазових електрогенераторів – розробляють проектанти західних фірм, які у цій справі мають достатній досвід. Хоча, як каже Андрій Соловйов з компанії Pro Energy, всі необхідні елементи для складання таких реакторів – метал або бетон для корпусу, трубопроводи, кабелі та навіть міксери виготовляють в Україні. Український персонал також достатньо кваліфікований, аби якісно будувати біогазові реактори.

Читайте також: Вони сказали «БЗЗЗЗ!!»: як зробити бізнес на запиленні українськими джмелями

Що стосується другого елементу біогазового електрогенератора – двигуна, який перетворює теплову енергію на електричну, то тут також не все однозначно. Підтуркін говорить, що енергетичне машинобудування в Україні розвивалось лише у двох напрямках: або обладнання для енергетичних об’єктів великої потужності до 32 мВт, або ж енергетичні установки для суднобудування, потужністю у 600-800 кВт. Задовольнити наявний нині попит українських споживачів на енергетичні установки біогазової когенерації невеликої потужності нині може лише завод «Первомайський дизельмаш», який зокрема виробляє енергетичні установки потужністю у 600-800 кВт. Налагодити виробництво подібних установок намагався і Харківський танковий завод імені Малишева, але далі дослідних зразків справа не просунулась.

Теоретично, на думку Підтуркіна, на українських заводах цілком можливо налагодити виробництво когенераційних установок середньої та великої потужності, які наразі доводиться імпортувати. Щоправда, при цьому йдеться або про конверсію авіаційних та корабельних двигунів, або ж агрегати для газової перекачки. Наприклад, установки потужністю від 600 кВт до 4 мВт може виробляти запорізький завод «Прогрес», який спеціалізується на виробництві двигунів для гелікоптерів та крилатих ракет. Виробництвом когенераційних біогазових установок від 4 мВт до 32 мВт може зайнятись Миколаївський турбінний завод, який виробляє подібні установки, але для газової перекачки.

Але, як каже Підтуркін, перша завада налагодити виробництво в Україні енергетичних установок належного рівня та якості -  технологічна база вказаних вище підприємств суттєво відстає від їхніх західних конкурентів. «Випуск поршневих агрегатів, середньою потужністю у 1-3 мВт, які є і оптимальним варіантом для біогазової когенерації, в Україні навряд чи  зможуть налагодити в найближчий час», - каже експерт.

Друга завада, на яку вказує Петро Кучерук, член Експертної Ради Української біоенергетичної асоціації, полягає в тому, що аби довести якість продукції на належний рівень, українським підприємствам доведеться витратити значні кошти. А невеликий обсяг ринку біогазової електрогенерації навряд чи дозволить «відбити» такі вкладення.

 

«Морквинка» для біогазової генерації

Андрій Соловйов вважає, що в принципі попит на українські комплектуючі до біогазових електрогенераторів вдасться простимулювати, якщо виробники зможуть запропонувати споживачам альтернативні західним вітчизняні моделі силових установок та обладнання до реакторів, які при цьому не поступаються якістю. «Наші українці люблять «помацати»?, тому поки не буде достатньої кількості установок, які можна побачити та протестувати,  нічого виготовляться не буде», - каже Соловйов.

Більш того, як нагадує Петро Кучерук, у законі «Про електроенергетику» встановлено надбавку у 10% до «зеленого тарифу» на електроенергію для тих біогазових енергоустановок, що зібрані з комплектуючих вітчизняного виробництва. Теоретично, така законодавча норма має бути ще одним стимулом послуговуватись послугами виключно українських підприємств для побудови. Але, як свідчить практика, експлуатанти таких установок не можуть скористатись таким «бонусом» від держави.

Читайте також: (Не)відкривати: що думають фермери про ринок землі?

Олексій Криволапов, керівник проектів компанії «Астарта-Київ»,  каже, що силова установка потужністю у 500 кВТ, яка використовується на біогазовому електрогенераторі компанії – українського виробництва, продукція заводу «Первомайський дизельмаш». Для побудови самого біореактора використовувались місцеві метал та бетон. Більш того – в компанії шукають заміну імпортним насосам та міксерам біореактора серед українських виробників. Олексій Криволапов каже, що  це обладнання, як і будь-яке інше, часом виходить з ладу, а ремонт та запчастини також  імпортні і коштують дуже дорого.

При цьому дуже досить важко скористатись своєю надбавкою у 10% до «зеленого тарифу». Олексій Криволапов каже, що біогазові реактори і системи очищення газу як товар не мають своїх кодів УКТЗЕД та чіткого визначення у нормативних та законодавчих документах. Тому місцева торгівельно-промислова палата не може надати висновку,  до якого саме виробництва належить те чи інше складне обладнання. У свою чергу, НКРЕКП не може надати без такого висновку надбавку у 10% до зеленого тарифу.

Читайте також: Директор «НЕТАФІМ УКРАЇНА»: Аграрії більше цікавляться зрошенням нетрадиційних культур

Але, за інформацією фахівця, описана вище ситуація в найближчий час має змінитися на краще. «За словами представників НКРЕКП, уже готуються відповідні зміни у законодавство, які спростять процедуру визначення походження комплектуючих до біогазових установок», - каже Олексій Криволапов. Тому у найближчий час стимул від держави активніше використовувати українські технології для виробництва біогазу нарешті має запрацювати.

Іван Киричевський

фото: energypost.eu

 


Реклама

Реклама
Реклама
Реклама
Реклама