Відсортовані підприємства: чи знайдуть аграрні ДП своїх нових покупців?

Результат приватизації аграрних ДП визначатиметься не вартістю їхнього продажу, а обсягом вливань від нових власників. Втім, інвестиційного буму експерти від таких дій не очікують.

журналіст Agravery.com

Резонансний продаж минулого тижня пакетів акцій обленерго ДТЕКу Ахметова насправді лише частина плану з приватизації протягом 2017-2020 років майже 900 державних підприємств.

Нагадаємо – четвертого липня цього року уряд ухвалив проект закону «Про приватизацію державного майна». У Мінекономрозвитку кажуть, що цей документ став наслідком проведеного на вимогу МВФ «сортування» держпідприємств. За його результатами 1255 державних підприємств заплановано ліквідувати. З них 359 держпідприємств (ДП) вирішено передати в концесію, 15 стратегічних та 369 інших ДП залишити у державній власності. А 893 держпідприємства, зокрема близько 200 аграрних, заплановано продати.

Якщо плани Мінекономрозвитку буде втілено, то Мінагрополітики позбудеться 93 ДП. Серед них: Державна продовольчо-зернова корпорація, ПАТ «Аграрний фонд», ДП «Укрспирт», ДП «Артемсіль» та ДП «Конярство України». Крім цього –  Харківський завод шампанських вин, ДП «Ліктрави», Генічеський солезавод та Дрогобицький солевиварювальний завод, 11 науково-дослідних установ аграрного профілю поза межами НААН,  6 радгоспів, 3 шовкорадгоспів, 8 елеваторів та один молокозавод.

Держрибагентство України віддасть на приватизацію 20 своїх ДП, з яких 18 – риборозплідники. Держпродспоживслужба позбавиться 11 своїх ДП. З них шість ветсанзаводів та п’ять регіональних центрів захисту споживачів. Держрезерв передасть на приватизацію 14 із 22 своїх ДП аграрного профілю, зокрема 13 елеваторів та один цукрозавод.

П`ятдесят держпідприємств аграрного профілю перебувають на балансі Фонду державного майна. Зокрема,  це 5 заводів аграрного машинобудування, п’ять радгоспів, п’ять навчальних аграрних закладів, 3 племзаводи, 3 шовкорадгоспи та елеватор. Спеціалізація інших підприємств – виробництво харчових продуктів. У ФДМУ пояснюють, що такі підприємства вже раніше виставлялись на продаж, але бажаючих їх купити не знайшлось.

Експерт Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні Андрій Бойцун запевняє, плани приватизації аграрних ДП аж ніяк не означають, що уряд відмовився від функції забезпечення продовольчої безпеки держави. «Просто держава перестане займатись виробництвом харчів, і таку роль повністю перекладе на приватний сектор», – пояснює Бойцун.

Втім, як стверджує директор Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський, урядові варто було б спочатку сформувати комплексну стратегію поведінки із  державними підприємствами і в цілому, так і з кожним ДП зокрема. А вже потім формувати плани приватизації. За словами експерта, уряд вчинив якраз навпаки, і тільки зараз починає працювати над стратегією розвитку державного сектору економіки. Він вважає, що за підсумками роботи уряд цілком може дійти висновку, що у державній власності потрібно буде залишити лише 50 підприємств. А всі інші потрібно продати. Утім, як говорять фахівці, насправді на перебіг приватизації аграрних ДП урядова стратегія впливатиме в останню чергу.

Читайте також: П’ять аргументів на користь електронних земельних аукціонів

Приватизація без політики не обійдеться

У Мінекономрозвитку говорять, що говорити про реальні строки продажу згаданих вище аграрних підприємств зарано. По-перше, більшість з них перебувають у списку заборонених до приватизації держпідприємств. Вилучати ДП із того списку може лише Верховна Рада.

По-друге, спочатку має відбутись розпаювання земель аграрних ДП між їхніми працівниками. Потім певний час займе процедура передачі акцій ДП на баланс ФДМУ та оцінка їхньої реальної вартості.  Згодом має відбутись так званий «пільговий» розпродаж акцій ДП за 50% від ринкової вартості, на який мають право керівники та працівники цих підприємств. На проведення обох процедур може знадобитись близько півроку, але вони необхідні для переходу до наступного етапу приватизації – конкурсу з продажу пакетів акцій держпідприємств.

Читайте також: В обхід приватизації: навіщо Кабмін хоче розпаювати землю держпідприємств

По-третє, чим більше ДП буде виставлено на приватизацію, тим меншим буде вплив кожного міністерства на економічне життя країни, пояснює Андрій Бойцун. За його словами, міністерства від такої можливості відмовлятись не хочуть. До того ж, не хочуть йти на ліквідацію департаментів з управління державною власністю, і звільняти працівників. 

«Така обставина гальмувала приватизаційні процеси попередні роки. Цілком можливо, що і на цей раз міністерства саботуватимуть плани з приватизації своїх ДП», – коментує експерт.

Читайте також: Часткове роздержавлення. Що в агросекторі піде під приватизацію

 По чому коти в мішку?

Як пояснює Дмитро Яблоновський, зараз на кожного українця припадає 38 тисяч гривень активів кожного з 3444 державних підприємств. Втім, за словами фахівців, вартість активів аграрних ДП набагато нижча. Більше значення має роль таких підприємств для економіки України, та можливі наслідки від зміни їхнього власника.

Керівник IMF Group Михайло Кухар пояснює, що  ПАТ «Аграрний фонд» та ДПЗКУ дають прибуток у бюджет держави. Але реальна цінність у тому, що ці підприємства працюють на продовольчу безпеку держави та регулюють внутрішній ринок зерна та борошна.

З іншими аграрними ДП не все так однозначно. Голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук каже, що зараз реальне значення для економіки України із 79 існуючих спиртзаводів мають лише 10 таких підприємств. Рівень зношеності їхнього обладнання не критичний, а виробничих потужностей вистачає для потреб українських виробників алкогольних напоїв. Інші шість десятків спиртзаводів не мають ринків збуту для своєї продукції. Але при цьому потребують значних інвестицій для закупівлі нового обладнання.

Керівник проекту «Гуртові закупівлі молока» Асоціації виробників молока Олена Жупінас говорить, що державні племзаводи лише на папері продовжують лишатись такими, а фактично ніякої діяльності не ведуть. Фахівець додає, що державні молокозаводи якраз можуть цікавити приватного інвестора. Але для цього потрібно, аби до об’єкту було зручно довозити або зібране у населення, або вироблене на профільних підприємствах молоко. На думку Жупінас, аграрії не поспішають зберігати своє зерно на державних елеваторах, оскільки обладнанню на них більше 50 років. Держава при цьому не вкладає коштів у модернізацію елеваторів Мінагрополітики.За даними Держрезерву, заплановані до приватизації 13 елеваторів та цукрозавод зараз не працюють через високий рівень зношеності їхнього обладнання.

У Держпродспоживслужбі кажуть, що ветсанзаводи мають важливе значення для біобезпеки держави, тому вненесені до переліку заборонених до приватизації. На них утилізують туші тварин, заражених вірусними захворюваннями. Інша справа, що МЕРТ запропонував продати підприємства з найбільш зношеним обладнанням. «Ці підприємства через своє застаріле обладнання уже не мають суттєвого значення для біобезпеки країни», – запевняють в установі.

Читайте також: Аліна Воронцова: Розвиток соціально-екологічної сфери – інструмент залучення інвестицій

Пощастить не всім

Фахівці вважають, що цукрозаводи, спиртзаводи та молокозаводи знайдуть свого покупця. При цьому не варто очікувати, що за них не вдасться виручити достатньо коштів. «Вся програма з приватизації ДП на наступні роки вписується у 17 млрд грн», – каже Бойцун. І додає  – набагато більше значення матиме обсяг інвестицій у роботу проданих підприємств, які залучать їхні нові власники.

Олена Жупінас вважає, що реальна вартість державних молокозаводів набагато нижча від вартості документації, яку потрібно оформити для побудови нового молокозаводу. Якщо державні молокозаводи вдасться продати, то нові власники закриють його на «реконструкцію». А насправді побудують фактично новий завод із сучасним обладнанням. Борис Кушнірук підтверджує, що українські виробники алкогольних напоїв мають «реальний інтерес» купити той десяток спиртзаводів «Укрспирту», які постачають спирт для їхніх потреб.

Інші спиртзаводи, а також цукрозаводи можна буде переобладнати для виробництва біоетанольного палива, каже голова Біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха. При цьому інвесторами будуть, скоріше за все вітчизняні підприємці, які займаються цукровим бізнесом. За словами Гелетухи, для переобладнання потрібно буде мінімум 17 млн євро на один завод. Падіння цін на нафту зробило виробництво біоетанолу на експорт невигідним. Тому іноземним інвесторам нема сенсу вкладатись у «біоетанольні» проекти в Україні. Нашим бізнесменам є сенс інвестувати у проекти є лише у випадку, якщо для виробництва біоетанолу вдасться забезпечити достатню кількість сировини. І це можуть бути як рослинні залишки, так і цукрова патока.

Яблоновський каже, що ситуацію із кожною аграрною науково-дослідною установою також потрібно розглядати окремо. Якщо установа фактично вже не діє, то її працівників потрібно перевести до подібної структури, яка реально працює. «Втім, якщо послуги НДУ користуються попитом, то чому вона не може працювати як приватна установа?», – розмірковує експерт.

Фахівці побоюються, що радгоспи, КХП та іншого роду аграрні ДП не вдасться продати саме як виробничі об’єкти. Як говорить Жупінас, будівництво нових зернових елеваторів аграріям обходиться дешевше, аніж купівля та модернізація старих державних елеваторів. Тому, на її думку, не варто очікувати, що КХП Мінагрополітики та Держрезерву знайдуть своїх покупців. Краще, на думку Бойцуна, продати такі об’єкти  як «цілісні майнові комплекси». Експерт переконаний, що майно або ж земля аграрних ДП напевне мають зацікавити українських підприємців.

Кушнірук застерігає, що на частину спиртзаводів, швидше за все, не вдасться знайти покупців. Обладнання може виявитись застарілим, а  переоснащення не матиме економічного сенсу. Тому, на думку економіста, такі підприємства доведеться просто продати на металобрухт.

Читайте також: Купи-продай: які аграрні підприємства в Україні купили іноземні компанії у 2016 році?


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама