Стратегія, гроші, замміністра: чи спрацює новий план підтримки фермерів

Хороші школи в селах допоможуть фермерам більше, аніж мільярд гривень прямих дотацій з держбюджету.

журналіст Agravery.com

Буквально за три роки у фермерських господарствах працюватимуть 500 тисяч людей, в п’ять раз більше, аніж зараз. І ці 500 тисяч людей вирощуватимуть мінімум 9 мільйонів тон зерна. М’яса та молока стануть виробляти наполовину більше, а площі під «органікою» збільшаться на 10%. Як мінімум, на це сподіваються автори «Стратегії розвитку фермерських господарств на 2017-2020 роки», яку учора ухвалив Кабмін.

Заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк поспішив окремо наголосити, що реальність такої стратегії триматиметься на одному мільярді гривень з держбюджету-2018. У 2019 та 2020 році також виділять не менше мільярда гривень, обіцяє урядовець.

Витратять такі гроші на компенсацію фермерам 40% вартості купленої нової агротехніки вітчизняного виробництва. Також – на здешевлення вартості кредитів. Окрім того, на малих фермерів поширять дію програми дотацій агровиробникам, яка запрацювала у цьому році. Більш того, обіцяють навіть нарешті вирішити проблему із колективною власністю на землі колишніх колгоспів та з переводом земель для особистого сільського господарства у розряд «фермерських земель». Для фермерів розроблять навіть окрему процедуру аукціону прав оренди державної ріллі.

Як деталізував Мартинюк, таку допомогу матимуть господарства, які переважно складаються із самого фермера та членів його родини.  Обробляють такі господарства близько 100 гектарів ріллі. Виробляють разом продукції не більше 6-8% від валового виробництва в АПК. Але, як наголошує Мартинюк, такі агровиробники обробляють сумарно 20% всієї ріллі в Україні. Залучені у такі господарства мінімум 20% всіх працівників АПК в Україні. Результат їхньої праці – не лише 7 мільйонів тон зерна на рік, але й 90% всього врожаю картоплі та 80% всіх вирощених в Україні ягід.

В Мінагрополітики вважають, що настільки значущий сектор АПК не обійдеться без опіки окремого заступника міністра з питань фермерства. Ймовірно, таку посаду отримає нинішній віце-президент Асоціації фермерів та землевласників України Віктор Шеремета.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман наголосив, що готовий витрачати будь-які ресурси для розвитку фермерства в Україні. А озвучена вище стратегія - можливість зробити внесок у розвиток національної економіки та забезпечить тисячі людей робочими місцями. Втім, насправді небагато є приводів поділяти такий оптимізм прем’єра.

Читайте також: Допоможемо кожному: чи потрібен окремий заступник міністра агрополітики для підтримки фермерів?

Дати гроші рікою

Опитані Agravery.com експерти вважають прямі дотації фермерам  найкращим способом підтримки АПК. Хоча б тому, що за законодавством зараз фермери не мають можливості ті дотації отримувати, каже голова податкового комітету Громадської ради при МЕРТ Ольга Богданова. Експерт каже, що зараз отримати бюджетну дотацію можуть лише аграрії, що мають статус платника ПДВ.

Фермери зараз працюють як фізичні особи-підприємці або ж як «сімейні ферми». Такий статус дає спрощений порядок оподаткування та не вимагає сплати ПДВ. Втім, і позбавляє права на отримання дотації.

Теоретично, як вважає Богданова, фермери залюбки перейдуть в розряд  платників ПДВ, якщо будуть певні, що зможуть отримати державну допомогу. Зараз такої впевненості нема, оскільки дотації всупереч законодавству нараховують за валовим прибутком агропідприємства. Але якщо вдасться пролобіювати зміни до нормативної бази, то дотації почнуть нараховувати за валовим виробництвом «дотаційної» продукції. Суми виплат стануть більшими. А значні суми держдопомоги спонукають фермерів переходити в статус платників ПДВ, та отримувати право на дотацію.

Втім, навіть якщо таке трапиться, то справжнім фермерам доведеться конкурувати за держдопомогу із фейковими фермами агрохолдингів, застерігає заступник голови Української аграрної асоціації Мар’ян Заблоцький. Експорт пояснює - агрохолдинги доволі часто практикують створення афілійованих фермерських господарств (ФГ). Їхні формальні власники працівники тих же агрохолдингів. І так крупні агровиробники отримують «шпарину» для участі в державних програмах підтримки для малих та середніх агровиробників.  І це як програми державних закупівель агропродукції, так і програми фінансової держпідтримки.   

Старший економіст проекту «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської школи економіки Олег Нів’євський додає, що прямі бюджетні дотації і так не стимулюють ефективну працю агровиробників, зокрема фермерів. Тому краще державні кошти витрачати на інфраструктуру для тих же фермерів. Наприклад, на кращі школи, дороги чи лікарні, аби молодь лишалась працювати в селі. А фермери не мали проблем з нестачею робочої сили.

Заступник голови Земельного союзу України Андрій Мартин додає, що на оплату праці фермерські господарства офіційно витрачають не більше 5% від своїх загальних витрат. Математичний розподіл обіцяного мільярду держпідтримки дає лише по 38 гривень приросту місячної платні працівникам ФГ, що не створює  привабливості такого роду праці. Тому без облаштування соціальної інфраструктури на селі годі чекати на збільшення кількості робітників у ФГ

Також, на думку Нів'євського, обіцяний мільярд фермерам краще спрямувати  на послуги дорадчих служб, які можуть підказати «кращі господарські рішення». Наприклад, як мінімізувати виробничі витрати, або яку з нішевих культур зараз вирощувати найбільш прибутково.

Зрештою, як додає експерт, недосконала логістика аграрних вантажів щороку «вимиває» з українського АПК мінімум мільярд доларів. В Україні на доставку тони агропродукції йде 50 доларів, у США чи ЄС – максимум 30 доларів. Знизити логістичні витрати можна хоча б державними інвестиціями у розвиток річкових перевезень. «Такі інвестиції є кращим способом підтримати агровиробників», - вважає Нів’євський.

Читайте також: Як польські технології допомагають у гонитві за першістю серед виробників ягід в Європі

«Органічна» праця не завжди природня

Експерти говорять, що органічне виробництво – вірний спосіб збільшити зайнятість на селі. Але такий спосіб недоступний малим агровиробникам, поки вони не мають будь-чиєї підтримки.

Засновник компанії "Органік Орігінал" (ТМ "Екород") Андрій Олефіренко деталізує, що вирощування «органічних» зернових вимагає мінімум на 30% більше працівників, аніж вирощування звичайного зерна. Шукати потрібну кількість робочої сили нема де окрім навколишніх сіл.

Але, як нарікає консультант з експорту органічної продукції Марія Махновець, фермери не поспішають «заходити» в «органічне» агровиробництво. Хоча б тому, що не мають відповідних фінансових ресурсів. Процедура сертифікації органічного виробництва передбачає, що аграрій має три роки пропрацювати як «звичайний» виробник, але за стандартами «органічного» виробництва. Це означає, що аграрій три роки буде отримувати наполовину менші врожаї, і продавати їх за «звичайною» ціною. Не кожен фермер має фінансову «подушку», аби безпроблемно пройти такий період. Окрім того, «органічні» добрива та насіння коштує набагато більше звичайного. І не кожен фермер може дозволити собі закупки.

Виконавчий директор агропромислової групи «Арніка» Олег Максак додає, що навіть для його компанії промисловий обробіток «органічної» ріллі було доволі важким та затратним заняттям. Хоч йшлося про 11 тисяч гектарів ріллі.

Голова наглядової ради ПрАТ "Етнопродукт" Олег Жуковський говорить, що зараз в селі складно знайти достатньо робітників навіть для «звичайного» агровиробництва. Про «органічне» годі і казати. За його словами, проблема не лише у «старінні» населення, але й у тому, що молодь не бачить перспектив на селі. Але такий стан справ доволі легко виправити. "Ми можемо екстраполювати досвід інших країн. Зокрема, у Франції, де органічне виробництво – норма, на виробництво одиниці продукції треба чи не на 60% більше людей. Тож підтримати село та дати нові робочі місця можна просто підтримав органічне виробництво. Так вб'ємо кілька зайців – збережемо село, дамо кращу продукцію, захистимо екологію", – вважає Жуковський.

Втім, якщо і вдасться вирішити проблему із робітниками для "органічного" агровиробництва, то землю під таке виробництво отримати буде складніше. Андрій Мартин говорить, що навіть адміністративними методами не вдасться збільшити площу "органічної" ріллі на 10% за рахунок ФГ. Попит на площі ріллі прямо залежить від попиту на продукцію. А українська "органіка" є ще не настільки затребуваною, аби вдалось хоч якось "виштовхати" із ринку оренди ріллі звичайних агровиробників. 

"Таким чином, концепція з розвитку фермерських господарств через "органіку" скоріше за все, залишиться концепцією", - побоюється Мартин.

Читайте також: Органічний соціум: як натуральне виробництво розвиває села

(Не)промислове зерно

За даними Держстату, станом на 1 серпня 2017 року господарства всіх категорій виростили та зібрали 27,8 мільйонів тон зернових. На агропідприємства припадає 20,23 мільйони тон зерна при врожайності 38,3 ц з 1 га. На господарства населення, тобто фермерські господарства – 7,57 млн тон при врожайності 33 ц з 1 га. При цьому останні формально не відіграють значної ролі на внутрішньому ринку зерна в Україні. Наприклад, як деталізують в ДПЗКУ, цьогоріч в рамках форвадних закупівель малі агровиробники поставили 87 тисяч тон зерна. Хоча всього за такою програмою закупили близько півмільйона тон зерна.

На думку Нів’євського, теоретично можна наростити на 1,5 мільйона тон виробництво зерна у фермерських господарствах. Але таке виробництво буде неефективним, через його невеликі масштаби. Експерт говорить - розрахунки Світового банку показують, що найоптимальніше по затратам та маржинальністю вирощувати зерно господарству, котре обробляє 6-7 тисяч га ріллі. Ясно, що господарство із 100 га ріллі буде програвати такому господарству як за рівнем затрат на вирощування зерна, так і за обсягами зібраного врожаю. А от вирощування «нішевих» культур – це кращий шлях розвитку фермерських господарств, вважає Нів’євський. Такі господарства матимуть менші виробничі затрати, але більші прибутки, ніж на зернових. При цьому фермери зможуть працювати не лише на внутрішній ринок, але й напрямку експортувати в ЄС, і так отримувати навіть валютну виручку.

Читайте також: Завалимо борошном: основні тенденції ринку за версією ГС "Борошномели України

 


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама