Овочі за стандартом: що зробити з теплицею, аби торгувати з Європою

Після п'ятнадцяти років роботи зі скляними радянськими теплицями директор житомирського тепличного комбінату «Станишівка» Василь Тимощук переобладнав виробництво під європейські вимоги. Результат –покупці за кордоном та відсутність проблем зі  збутом продукції всередині держави. 

журналіст Agravery.com

Тепличний комбінат «Станишівка» вирощує огірки і помідори на площі 6 га. Має скляні теплиці старого типу із низькою шпалерою. Шість років тому отримувати гарні врожаї та прибутки власники теплиці вже не могли,  тому треба було аби закривати, аби щось з нею робити.  Директор Василь Тимощук розповідає, що за позику в декілька мільйонів доларів (точну суму кредиту не називає – Ред.) вони повністю модернізували підприємство відповідно до європейських тепличних стандартів. Використовують інтенсивну технологію вирощування – всі процеси у теплиці контролюються комп’ютером, культури ростуть на мінеральній ваті, із використанням крапельного зрошення. На підприємстві обходяться без спеціальних регуляторів  росту, натомість підтримують специфічний мікроклімат, штучно підтримуючи підвищений вміст СО2.

"У природі норми СО2 – 400 PPM, але якщо подати його більше за природній фон, то можна оптимізувати розвиток і віддачу рослин. Ми привозимо СО2 у рідкому стані і за допомогою спеціальних установок переводимо його у газоподібну форму, потім піднімаємо його рівень до 800 PPM (пропромілле) і більше, що дозволяє збільшувати потенціал урожайності в рази. Крім того почали використовувати LED-підсвідчування для збільшення світлового дня для теплиць", – пояснює Тимощук.

фото: Сільське життя 

Читайте також: Своя ніша: як створити бізнес на мікрозелені та їстівних квітах

Відмовились у житомирській теплиці і від широкого асортименту. На першу сівозміну тут вирощують огірок (до червня), на другу – томати. Перший висів проводять у грудні, перші урожаї отримують в лютому і так по червень, потім виконують пересів, щоб отримати осінні томати. Урожайність у огірків у теплиці  складає 30 кг/кв.м, помідорів – 14 кг/кв.м. "Приміром, у Нідерландах, що є визнаним гравцем на європейському овочевому ринку, традиційно займаються монокультуванням, тобто мають максимум дві культури в обороті. Там розуміють, що це тягне за собою докорінну зміну технологічних підходів. Будь-яка нова рослина у теплиці чи на полі – зовсім інший, новий бізнес – своя технологічна карта, специфічні підходи. Так, ви можете вирощувати і 10 різних культур, але таким чином – це 10 бізнесів", – пояснює свою позицію господар теплиці.

фото: приватний архів Василя Тимощука

Розумний підхід до збуту

Тимощук визнає, після втрати російського ринку збуту через ембарго і вітчизняним, і іноземним тепличникам стало жити значно важче. Ще декілька років тому в Україні вирощувалися овочі в 400 га скляних теплиць, то зараз виробничих площ залишилося трохи більше 300 га, а нових теплиць будують і модернізують не більше 8 га кожного року. І тенденція до скорочення нікуди не зникає, адже суттєву конкуренцію складають плівкові теплиці, яких багато набудували у південних та західних регіонах країни.

Читайте також: Експорт агросили, або як агробізнесу втримувати кадри

За підрахунками аналітиків компанії Pro-Consulting, у сучасну нову теплицю з рентабельністю у 35,1% треба вкласти €5,37 млн. При цьому основна частина інвестицій – 82,4%, буде витрачена для облаштування самих теплиць, а 10,8% піде на обладнання та матеріали для виробництва овочів та зелені. Чистий прибуток у 35 центів на кожне євро доходу можна отримати з шістьма гектарами землі під теплицями, а загальний річний обсяг продажів складе €4,8 млн.

фото: Сільське життя

Втім, поки що українським виробникам такі плани щодо прибутків рахувати рано. За даними Мінагропроду, вітчизняна теплична продукція забезпечує лише 20% внутрішніх потреб, у пік сезону цей показник зростає до 50%. Найбільш всього в Україні вирощується огірки та помідори, їх доля на цьому ринку складає 50% та 44% відповідно. Інша частка, в 6%, припадає на зелень та інші культури.

Експортувати у Європу наші тепличні підприємства та комбінати на зразок Калинівського та Уманського можуть, мають для цього усі необхідні документи та сертифікати GlobalGAP, але роблять це не масово, і нерегулярно. За інформацією Калинівського тепличного комбінату,  минулоріч вони експортували 50 тис. томатів, хоча могли б у рази більше.  Це виглядає цілком закономірно – у  ЄС спостерігається перевиробництво тепличної продукції.

фото: Сільське життя

Читайте також: Своя ніша: кондитерський соняшник, або що лузати українцям

"Польща, Іспанія, Нідерланди втратили дуже вигідний ринок РФ, куди щорічно продавали 200 млн продукції. Тож сьогодні вони самі змушені покупців. Найбільш вірогідними для збуту є сусідні до країни ЄС. Там не настільки суворо перевіряють продукцію з України, без проблем приймають наші дозвільні та карантинні документи, простіша і дешевша логістика. Втім підозрюю, що та ж Польща є лише транзитною зоною, а далі наша продукція вже з європейськими штрих-кодами потрапить у більш багатші європейські країни. На перспективу, краще буде поставляти українські томати у азіатські і навіть африканські країни, проте поки що це на стадії переговорів, реальних поставок наші тепличники не здійснювали", – констатує Тимощук.

Доцільною для тепличних господарств України виглядає диверсифікація продажів. «Підписувати форвардні із вітчизняним ритейлом на сьогодні – це все одно що йти до клітки з тиграми без жодного захисту – відберуть останнє! Корупція і ставлення закупівельників до виробника – не витримують ніякої критики. Працювати з одними торговельними мережами недоцільно — потрібно шукати гідну ціну і на ринках, тому ж «Шуварі» чи «Столичному», ще одну частину необхідно експортувати, решту віддавати в супермаркети. Лише диверсифікуючи й убезпечуючи себе від втрат, можна отримати прийнятну ціну за продукцію», – рекомендує підприємець.

фото: приватний архів Василя Тимощука

Робота на покупця

Вже декілька сезонів поспіль у «Станишівці»  експортують продукцію до Прибалтики та Польщі, поставляючи туди по 400-500 тонн продукції в год. Господар підприємства пригадує – перший експортний контракт вдалось заключити після відвідин однієї із виставок у Польщі, а далі робота із ЄС стала регулярною. Втім, він називає збут за кордон своєрідною лотереєю: все залежить від удачі. "Деякі обсяги продукції можна вигідно продати закордон у лютому, оскільки європейці пізніше починають тепличний сезон. Решта часу – потрібно постійно моніторити ринок та світові котирування. Зараз ціни немає, а через декілька днів вона може раптово зрости. Минулого року ціна на середньоплідний огірок стартувала від 48 грн за кілограм у лютому, і опустилась у травні до 13 грн/кг.  У цьому сезоні торгувати ще не почали, але ціна буде щонайменше на 10-12% вищою", – прогнозує Тимощук. 

Читайте також: Європейські стандарти вирощування цукрового буряку: за і проти

Втім, якщо підприємство серйозно налаштоване на експорт, то має «підігнати» свої стандарти. Імпортерам підійдуть лише гібриди іноземних компаній (у випадку «Станишівки» це гібриди від  Rijk Zwaan). Продукція має бути уніфікованою, упакованою та підготованою згідно європейських вимог, а не насипом у ящиках, як це роблять у нас. Має бути європіддон і євротара – у кожному ящику має бути 5 кг огірка та 6 кг помідорів, відхилення неприпустимі. Також європейці виставляють низку вимог щодо форми, кольору, сорту продукції. Є десять категорій зрілості томатів – від світлого до найбільш темного червоного. Найбільшою популярністю користуються томати 4 категорії молочно-червоного кольору. Щодо огірка, то тут іще складніше. "У нас в Україні люблять невеликий пухирчастий огірочок, на зразок усім відомого ніжинського. Натомість, у ЄС перевагу надають крупноплідним і гладким гібридам. Їх вважають більш транспортабельними і технологічними, навіть домогосподарки нарізають їх не вручну, а спеціальним апаратом. Звичні для українців огірки в ЄС взагалі не користуються попитом – європейці називають їх «чорнобильськими мутантами", – засвідчує Василь Тимощук.

фото: приватний архів Василя Тимощука


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама