Кластерізація: як виробники об'єднуються заради доданої вартості

За останні півроку в Україні з’явилось щонайменше три нових кластери аграрного спрямування у Київській, Харківській та Сумській областях.  Що таке кластер, у чому різниця між кластером та кооперативом, та які переваги можуть отримати їх члени для розвитку виробництва у регіонах?

журналіст Agravery.com

На початку липня харківські компанії «Артика», «Юнітек», «Паритет Агро», м’ясокомбінат «М’ясний», юридична фірма ILF запустили перший в Україні агрофудкластер Agro Food Cluster Kharkiv. Вони об’єднали 22 виробників та переробників сільськогосподарської продукції регіону, а також компанії суміжних галузей — логістики, складування, продажу та правового захисту. Мета – отримати додану вартість на свою продукцію. Кластер підтримала німецька експертна група, вже восени цього року продукцію учасників представлять на виставці у Кельні.

Читайте також: Спільна оранка: як селяни вирішують проблему нестачі сільгосптехніки

«У ЄС вже давно поодинці ніхто не працює, всі об'єднуються за певними ознаками чи інтересами. Так легше лобіювати свої інтереси, дешевший доступ до ресурсів, швидший маркетинг та просування продуктів та брендів», – говорить директор Громадської спілки «Український органічний кластер» Тетяна Яблонська. Вона створила кластер в квітні, щоб об’єднати малих та середніх виробників органічної продукції, яких небагато та яким важко завоювати позиції серед вітчизняних виробників. Через чотири місяці після створення кластер уже встиг згуртувати членів з 11 областей України. «Брали участь у декількох профільних виставках, здійснили ділову місію до колег з Литви, під час якої створили перший в Східній Європі альянс фудкластерів за участі Литви, Латвії Польщі та України, що дасть змогу участі у міжнародних проектах нарівні з країнами Євросоюзу. За підтримки проекту технічної допомоги ПРОМІС, що фінансується федерацією канадських муніципалітетів, наразі проводиться масштабні маркетингові дослідження стану органічного ринку та його потреб в Україні. Хочемо створити онлайн платформу, яка слугуватиме датацентром для учасників кластера та полегшить комунікацію між виробниками, покупцями та споживачами», – коментує роботу кластеру Яблонська.

Кластер – це група компаній, розташованих географічно близько одна до одної, які пов’язані між собою і належать до однієї чи різних сфер діяльності, здійснюють взаємодію в певній галузі, мають єдину мету та отримують активну або пасивну підтримку від держави чи місцевих органів влади, а також розвиваються завдяки зусиллям регіональних лідерів.

Майкл Портер

Порівняно зі світом Україна захопилась кластерами нещодавно. Чилійське вино, баварські автомобілі, Силіконова Долина у США, цукрова тростина в Бразилії – це все приклади кластерів, яких у світі нараховують тисячі. На території ЄС понад 2 тисячі кластерів. У США на початку 2000-них років в кластерах було задіяно 57% всього працездатного потенціалу країни, а їх частка у ВВП склала 61%. Програми з розвитку кластерів мають понад 75 країн світу. Саме поняття кластерів ввів на початку 90-тих років бізнес-гуру Майкл Портер. Він запитав у аудиторії: чому всередині країни одні регіони розвиваються набагато потужніше, ніж інші? У  цих регіонах була географічна концентрація організацій навколо однієї smart-спеціалізації, які і конкурують, і співпрацюють.

Читайте також: ІТ-інновації в агро: вісім ключових напрямків, про які варто дізнатись

В Україні перші спроби створити таке угруповання були зроблені в середині 90-х років. За ініціативою бізнесу, викладачів університету, мерів кількох міст та представників обласної адміністрації  у  1998 році з’явився перший кластер будівельної галузі «Поділля Перший».  Він досяг успіхів на місцевому ринку та вийшов на будівництво об’єктів за межі свого регіону. Далі почали об’єднуватись представники інших галузей: так з’явились  у переробно-харчові, туристсько-рекреаційні, логістичні, деревообробні, IT-кластери і зрештою, агрокластери.

Кластер по-українськи

Фахівці стверджують, загалом в Україні  70-100 кластерів. Як пояснює експерт з розвитку кластерів та підтримки кластерних ініціатив ГО «АгроЛьвів Консалт» Ганна Антонюк, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, можна нарахувати лише 10-12 кластерів. Проте існують і так звані неформальні кластери. Крім того, кластер може бути зареєстрований але фактично не працювати.

Зараз держава фактично відділена цього процесу, відповідного законодавства в Україні та дотацій із держбюджетів просто не існує. «Європейські кластери можуть формувати на 50-70% за рахунок дотацій з державного бюджету, вітчизняні кластери можуть розраховувати на власні сили, або в кращому випадку на кошти донорських організацій», – говорить Антонюк.

Читайте також: ТОП-3 причини розвитку кооперації в Україні

Головна причина створити кластер – обмеження для розвитку бізнесу, що спонукають шукати підтримки колег і колективно вирішувати певні проблеми. Також, додає Антонюк, компанії надихаються позитивним досвідом закордонних аграрних кластерів і місцевих кластерів в галузі туризму, ІТ, будівництва, швейної промисловості і намагаються його адаптувати до власних умов.

Найбільш активними регіонами у розвитку кластерів опитані Agravery.com фахівці називають Київську, Закарпатську та Запорізьку та Харківську області. А найкращими прикладами кластерів в Україні останнього часу є новостворена за підтримки Києво-Могилянської бізнес-школи Українська продовольча долина (Ukrainian Food Valley), Agro Food Cluster Kharkiv та «Український органічний кластер».

Між кластером та кооперативом

Однією із проблем функціонування кластерів в Україні експерти називають необізнаність населення.  Вони часто плутають кооперативи і кластери та вважаючи обидва об’днання повторенням радянських колгоспів, а не реальною підтримкою населенню.

Як пояснює Яблонська, кооператив створюють для продажу одного виду продукції, наприклад, молочний кооператив, ягідний, меблевий чи ІТ. Натомість кластер – це об'єднання бізнесу, влади та науки, які, взаємодіючи, створюють разом новий продукт, нову галузь, нову цінність, тим самим, допомагають собі та один одному. Тобто, в кластері можлива і бажана участь не тільки виробників, але й переробників, логістиці, ЗМІ та інших, дотичних до обраної сфери.

«Кооператив, на відміну від кластера, більш формалізує взаємовідносини між його членами. У кластер можуть об’єднуватись представники абсолютно різних галузей. Об’єднання найчастіше відбувається за регіональним принципом, з метою лобіювання інтересів місцевих компаній на ринку», – говорить один із Agro Food Cluster Kharkiv Артем Наумов. Таким чином, кластер є набагато більшим поняттям, аніж кооператив. А до складу кластерів можуть також залучатися кооперативи, вони фактично можуть бути гарним допоміжним підгрунтям для них. Іще одна відмінність кластерів від кооперативів: перші можуть бути прибутковими організаціями, а кооперативи за діючим законодавством можуть бути як неприбутковими, так і прибутковими.

Читайте також: Ягідний сезон: завдяки чому кооперативи отримують кращу ціну на продукцію

Серед помилок при створенні кластеру опитані експерти називають те, що до участі у них лише залучають виробників, а це суперечить ідеї утворення кластерів, і сильно обмежує потенціал до розвитку. Крім того, члени кластерів не запрошують до роботи кваліфікованих кластерних менеджерів, а намагаються робити все самі і дуже швидко вигорають. Не працюють над створенням довгострокової стратегії розвитку. Часто учасники кластеру досить закриті, і мало довіряють один одному, це сильно заважає командній роботі.

Про ложку дьогтю

Голова спілки «Іноваційне фермерство та коперація» Ірина Кухтіна називає кластери модою цього року, і говорить  насправді ефект від них не великий. «Для мене, явище кластерів це більше маркетинг та промо. Про це говорять багато, а реальних результатів замало», – стверджує вона.  Пояснює, що працюючи з кооперативами та розвитком малого та середнього бізнесу, має змогу бачити картину зсередини. Так, у Західній Україні досить багато  ягідних  «кластерів» (подекуди, навіть не оформлених) – територій під невеликим кількостям культур (приміром, малиною), куди, природно, залучається велика кількість переробників, покупців тощо. «У новостворених кластерів я не бачила конкретних цілей: до певного терміну продавати, розрости/переробляти/експортувати певну кількість тонн певного продукту тощо. В основному це декларація – збільшити, розвиватися. Без цифр, без конкретики. По-друге, важливим є питання координації.  Для того, щоб розвинути кластер, необхідні зовнішні ресурси, бо кожне підприємство зайняте своїми проблемами та виробничим процесом», – коментує Кухтіна.

Це підтверджує підприємець з Вінниччини Сергій Українець. Говорить, хоча за кластерами майбутнє, всі мрії розбиваються реальністю – менталітет українців, коли у кожного своя правда, дуже сильно заважає розвитку подібних ініціатив. «Так, ми із партнерами створили кластер, проте ніхто не хоче вирішувати проблеми, давати гроші на розвиток, всім потрібен швидкий результат. Сьогодні до нас звернувся із метою співпраці крупний концерн, сподіваємось, кластер буде жити», – зауважив Українець.

Читайте також: Органічні бобові: три причини їх сіяти

Як розповідає cпівзасновник ТОВ «UkrUP» Анна Морозова, вона довго думала створювати кластер чи кооператив і зупинилася на останньому. «Кластер має об’єднувати різні ланки, зокрема науку, а вона у нас у державі мертва.  Якщо залучати політиків і владу, тут теж підтримки ніякої, краще, аби просто не заважали. Оскільки кластер передбачає багато концепцій та аналізу ринків, то тут без підтримки грантів не обійтись, а їх на всіх не вистачить, та й відповідати за кошти потрібно досить суворо. Тому наш вибір – це кооперація виробників, практична робота завдяки якій ми можемо спільно заощаджувати і на техніці, на посадковому матеріалі і на ЗЗР», – ділиться досвідом Морозова.


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама