Реклама

Ігор Гай: Зараз реальна вартість найгіршої землі в межах тисячі доларів за гектар

Про участь у програмах держпідтримки, ринок землі та особливості ведення господарства на суглинкових ґрунтах розповідає власник ПП «Калинський ключ» Ігор Гай в інтерв’ю Agravery.com.

журналіст Agravery.com

ГС "Всеукраїнська Аграрна Рада" та Agravery.com продовжують проект “Обличчя аграрної України”, де ми будемо розповідати про тих людей, які кожного дня забезпечують нас та весь світ продуктами.​ Україна — один з найбільших виробників зерна, олійних та технічних культур. У нас виробляється багато молока, м’яса, овочів та фруктів. Але в обличчя знають, як правило, або власників великих компаній, або керівників невеликих екзотичних стартапів. Але основні обсяги виробляють не вони, а сотні середніх агрокомпаній, великих та невеликих фермерів.

Ігор Гай з Хмельниччини на 750 га вирощує зернові та олійні, тримає молочну ферму та має намір закласти виноградник. Господар пильно слідкує за новаціями своїх зарубіжних та українських колег. Він переконаний, що молоді фахівці здатні вивести аграрне виробництво на вищий рівень. Тоді як коливання з боку державного регулювання АПК та банківського сектору часом перешкоджають розвитку бізнесу. Підприємець підтримує громаду села та водночас заохочує місцевих жителів бути більш ініціативними.

Якою ви бачите розв’язку перипетій з ринком землі? Кабмін має подати до першого березня законопроект про обіг сільгоспземель, тож дизайн ринку активно обговорюється.

Земля 100% має бути товаром. Тоді  я міг би її купити, здавати в заставу і оновлювати матеріально-технічну базу. Але на сьогодні правила гри не встановлені. Після відкриття ринку по селах можуть піти «козачки» і скуповувати землю. Потім вони її перепродаватимуть. На мою думку, купувати має тільки той, хто буде займатись сільським господарством. Це найголовніше для ринку землі. Наші підприємства до 10 тис. га також готові сьогодні купувати. Але має бути якась межа плати за землю. Я вважаю, що зараз реальна вартість найгіршої землі в межах тисячі доларів за гектар. Тоді як найкращої — $2,5 тис./га, це та земля, яка у подальшому може переводитись у несільськогосподарську для використання під виробничими спорудами. Або це земля поряд з центральною трасою, де можна відкрити прибутковий готель або ресторан. То перекупники можуть скупити такі ласі шматки по $1,5 тис. і заробляти від подальшої торгівлі цією землею. Крім того, я певний, що більше половини пайовиків одразу не продадуть свою землю. Відтак виникне «шахматка», що ускладнить ведення господарства, призведе до конфліктів. Тому потрібно попередити такий сценарій певною умовою. А саме, якщо купляєш землю, то ти її обробляєш, а не здаєш в оренду чи перепродаєш.

Загалом, залякування запуском ринку землі дестабілізує. Не всі сьогодні хочуть вкладатись в основні засоби. Бо якщо техніку ти ще зможеш продати, то склад чи ферму не перенесеш з одного місця в інше. Відсутність оновлення основних засобів гальмує розвиток виробництва, зростання кількості робочих місць та підтримання інфраструктури.

Читайте також: Новий курс. Як укріплення гривні вплине на ціни для аграріїв?

Які ще проблеми для агробізнеса ви бачите?

- Зараз не є проблемою дотримуватись технології виробництва. Натомість відчувається брак кваліфікованих кадрів від тракториста до головного агронома. І це не залежить від заробітної плати. Якщо людина хоче працювати, вона скаже, що 5 тисяч — це для неї замало. Ти заплатиш їй 15 тисяч — і вона виконуватиме свою роботу. А кому «не дано», то хоч плати 30 тисяч — користі з того не буде. Кадри — рушійний внутрішній чинник на підприємстві. Хорошу технологію некваліфіковані робітники можуть просто запороти. Я маю бажання працевлаштовувати молодих спеціалістів. Нещодавно взяв до себе у господарство хлопця-економіста з інституту. Він зараз займається усім, визначається, що йому цікавіше — рослинництво, тваринництво чи механізація. Старше покоління відповідальне, а молодь – перспективна. Хто бував на заробітках в Польщі, повернувшись, розуміє, що й в Україні можна отримувати $600-1000 на місяць у сезон.

Також на бізнес впливає регуляторна політика. Щороку під ялинку якісь сюрпризи — торік олійні правки, зараз — лист від ДФС про наміри скасувати ПДВ при  експорті зернових та олійних. Останнє може призвести до зменшення ціни на культури, що потягне вниз рентабельність їх вирощування. Коливання на ринку, зокрема, ріст ставки по аграрній розписці з 17% до 23% річних, змінюють структуру твого виробництва. Планував одне, а тепер мусиш переробляти технологічну карту, купляти інше насіння і набір добрив. На фоні гальмування різних галузей економіки сільське господарство як працювало так і працює, хлопці їздять на дорогих авто, значить, у них все супер. «А раз у них все добре — то можна й ускладнити їм роботу» — певно, така логіка в ініціаторів цих змін.

Як розвивається ваше власне господарство?

- Ми орендуємо 750 га у двох селах – Калиня і Княжпіль. Уже посіяли 150 га ріпаку, 300 га озимої пшениці (з них 200 га — на насіння), ще посіємо 180 га соняшнику, 80 га кукурудзи, на решті ріллі — сою. Утім останню я сію лише для того, щоб дотримуватись сівозміни. Торік взагалі не сіяли сою, адже у посушливих умовах нашого клімату вона дає низьку врожайність: ми збирали на круг 11 ц/га. Загалом по зернових маємо таку урожайність — 35-40 ц/га ріпаку, до 90 ц/га пшениці, близько 40 ц/га соняшнику. Минулої  весни сіяли ярий ячмінь та зібрали 45 ц/га. Така урожайність якраз покривала затрати на його вирощування, але не більше. До того ж сіяли саме пивоварний ячмінь, який продавали солодовому заводу за 7200 грн./т. Кращу урожайність зазвичай давав озимий ячмінь. Але за два-три роки після ротації культур він вистрелював у посівах пшениці. Через це ми відмовились від озимого ячменю, щоб зберегти хороший імідж насіннєвого господарства. Сіємо еліту та продаємо іншим господарствам першу репродукцію. Ще у 2017-18 р. посіяли 50 га гороху і зібрали по 38-40 ц/га. За тонну нам давали 5200 грн. Горох не приносив прибутку, тому в новому сезоні ми відмовились від нього, навіть попри те, що він є найкращим попередником під будь-яку культуру. Наразі найприбутковіший — соняшник. До речі, у 2017 ми продавали його по ціні 11 тис. грн./т, а у 2018 – вже по 9,8 тис. грн./т. Навесні цього року плануємо посіяти високоолеїновий соняшник, оскільки спостерігається зростання ціни на нього. Зібране зерно продаємо на «Нібулон», «Кернел» та олійно-жировий комбінат «ViOil».

За останні два роки ми збільшили банк на 250-300 га. На мою думку, найефективніше ведення сільського господарства можливе на площі 2000-2500 га. Тоді власник може повністю об’їхати і вчасно проконтролювати своє виробництво, забезпечити себе мінімальним й водночас потужним набором техніки, яку встигатиме ефективно обслуговувати невелика кількість персоналу. На площі до тисячі гектар також можна господарювати, однак рентабельність виробництва нижча.

Зараз пробуємо на 4-5 га вирощувати нішеву культуру — гарбуз. Можна продавати олію. Але вона недешева — близько 500 грн./л — тому ще потрібно знайти ринок збуту. Або ж ще один варіант — продавати насіння. Можливо, займемось виноградарством. Удома посадили 30-40 кущів, і за два роки побачили, що вони нормально родять. Можна вирощувати столовий виноград, або більш перспективний — винний.

Розвиток технологій збільшує ефективність виробництва. У трьох наших тракторах є GPS-навігація. Вона дозволяє працювати у темну пору доби. Це дуже добре для обприскування, тому що краще його проводити ввечері та вночі. У час сонячного освітлення рослина отримує стрес, закриває пори і для того, щоб дістатися до бур’яну, потрібно дати більшу дозу. Але ж її отримає й основна культура. Тому ми стараємось усе робити від 6 вечора до 1-2 години ночі. Або з 4 до 11 ранку. Навігація дозволяє бачити сліди на екрані, і ти усе робиш рівно. Так  само в сівалці система точного висіву precision planting розкладає рівномірно насінини без перевитрат і так недешевого посівного матеріалу.

Читайте також: Директор з виробництва ПП «Земля і Воля Агро»: Зараз вирощування пивоварного ячменю у тренді

Які корективи вносить клімат у ваше виробництво?

До 2018 року три сезони поспіль була посуха.  А от у минулому році випала аномальна кількість дощів. Усі сусіди, які посіяли сою, зібрали по 3,5-4,5 т/га. Я розраховував, що те ж саме буде із соняшником. Але погода зіграла з нами злий жарт. Дощі припали на період запилення соняшника. Бджілки не запилили кошики повністю. Зрештою ми отримали великі, як кермо автомобіля, кошики, однак всередині вони на 15% були пустотілі. Через суглинковий тип ґрунту ми заходимо у поле на два тижні пізніше, ніж це потрібно. Тобто температура повітря уже дозволяє почати посівну, але суглинки тримають вологу. Зокрема, нам не вдавалось отримати хорошу урожайність ярого ячменю, оскільки ми не встигали вчасно його посіяти. Крім того, на суглинкових ґрунтах малий проміжок часу для обробітку. Упустиш сприятливий момент — і суглинок перетворюється на ком, який нічим не розіб’єш. За 20 років господарювання я дійшов висновку, що обов’язково потрібно мати свою техніку. Адже ти можеш орендувати її на певні дати, а погода в цей час не дозволить тобі вийти в поле. Однак буває, що нестача вологи грає нам на користь. Восени 2018 р. ріпак зійшов на два тижні пізніше, тому нас оминула проблема його переростання. Зараз посіви у доброму стані.

За якою технологією обробляєте суглинковий ґрунт?

З 2000 р. по 2017 р. ми практикували міні-тіл. Обробіток ґрунту складався з дискування, вирівнювання і культивації. Під сою та соняшник проводили закриття вологи. Під сівбу вносили 200 кг нітроамофоски на гектар, а ранньою весною — сульфат амонію. Ще три роки працювали КАСами, але з ними було чимало клопоту. Потрібно було винаймати машини «РОСА», які по мерзлоталому ґрунту вносили цю суміш. Оскільки нам необхідно було обробити лише 300 га, то в наше господарство техніка заїжджала останньою. Потім після аналізу ґрунту побачили, що в нас дуже кислі поля. Тому зрештою для забезпечення культур сіркою ми відмовились від сульфату амонію і перейшли на сульфат магнію. Наприкінці лютого вносимо селітру і карбамід. Останній дозволяє пролонгувати дію азоту: спочатку його амідна форма переходить в амонійну, амонійна – в нітратну на 40-50-й день після внесення карбаміду. Це відбувається тоді, коли пшениця уже перебуває в стадії виходу в трубку (критична потреба азоту), а ріпак — бутонізації і гілкування. Завдяки пролонгації дії азоту ми не переживаємо, що не зможемо по поверхні ґрунту внести селітру.

З 2017 р. проводимо оранку. Купили глибокорозпушувач і цим самим зірвали плужну підошву. Коли більшу частину посівів займали соя і пшениця, то в нас не було потреби у глибокому обробітку. Адже у цих культур мичкувата коренева система, яка здатна з поверхневого шару вбирати поживні речовини. Тоді як соняшник потребує поживи на глибині 40-50 см. У 2018 р. всюди, де був соняшник, ми провели мульчування і перевернули пожнивну масу — вона перегниє і перетвориться на органіку.

Чи готові до нового сезону?

Уже сплатили за добрива і ЗЗР. При цьому, ще в серпні ми купували селітру за ціною 7800 грн./т, а в січні — по 10900 грн./т. Тобто майже на 30% зросла ціна. Виходить так, що разом зі збільшенням мита на зарубіжну селітру, зросли ціни на вітчизняні добрива «Черкасиазот» та «Рівнеазот». Торік звели новий піднавіс на 800 т зерна. Оновили парк техніки: придбали б/у сівалку і трактор від європейських виробників, а  при купівлі українських плугу «Велес-Агро» і подрібнювача «Технополь» отримали від держави компенсацію 25% вартості техніки. Після покупки здали в Ощадбанк платіжку і накладну. Відшкодування отримували у тому порядку, в якому купували одиниці техніки, але із затримкою до кінця року.

Читайте також: Солодка пропозиція: чи сказати "так" виробництву крем-меду?

Чи брали участь в інших програмах держпідтримки АПК?

Так. Ми брали участь у програмі часткового відшкодування відсотків по кредитах. Торік оформили в ОТП банку аграрну розписку на 4,5 млн. грн. під 19% річних. Держава періодично компенсувала облікову ставку НБУ. Для цього, зокрема, потрібно в обласний департамент АПК надавати документи, що підтверджують використання кредитних коштів саме на розвиток підприємства. У програмі відшкодування відсотків по кредитах могли брати участь тільки ті підприємства, чий оборот у звітному періоді був не більше 20 млн. грн. без ПДВ, хто не мав заборгованості по зарплаті і податках тощо. Цього року ми теж оформили аграрну розписку. З одного боку, плата за користування зросла до 23% річних. А з іншого боку, попри високу ставку аграрна розписка все одно є зручним інструментом для аграрія. Адже ми під заставу дали сою, яку посіємо тільки в травні.

Також у 2018 р. ми брали участь у програмі дотацій по тваринництву в розмірі 1500 грн. на кожну дійну голову. Водночас не можна було допустити зменшення поголів’я ні на одну тварину. Адже тоді ми мали би повернути дотації, отримані на кожну корову.

Як зараз розвиваєте тваринництво?

Зараз у нас близько 200 голів, з них 90 — дійне поголів’я. За рік отримуємо 6-7 тис. л молока від однієї корови при добовій продуктивності 20-25 л на голову. П’ять років тому завезли з Данії б/у обладнання — доїльну лінію, молочну ванну на 3.5 т, бойлер з рекуперацією тощо. Цю доїльну лінію я самостійно демонтував у збанкрутілого датського фермера. Відтоді набагато легше працювати, дояркам не потрібно носити важкі бідони. Годуємо худобу з кормових столів власним монокормом. Для цього вирощуємо кукурудзу на силос, люцерну на сінаж. Я можу спокійно взяти у силосній ямі силос і спробувати його на смак. Недарма в народі кажуть, що молоко корови в неї на язиці. За концкорми слугують зерновідходи та зерно гороху, соняшника, пшениці, ячменю, вівса та кукурудзи. Премікси не застосовуємо, оскільки від продажу молока я поверну рівно стільки, скільки заплатив за них, прибутку не отримаю. У нас порода корів — чорноряба голштинізована. Плануємо оновити поголів’я джейсерською породою, оскільки така корова з’їдає менше кормів і дає жирніше молоко. Це важливо, бо за місяць ми витрачаємо кормів на 300 тис. грн.. Я роблю розрахунок по тій ціні, за якою продаю силос іншим господарствам. Навіщо себе обманювати і рахувати корми по собівартості, якщо за тонну фуражного зерна пшениці дають 5800 грн., кукурудзи — 4100 грн., а  тонна сіна сьогодні коштує 2000 грн.

Куди реалізовуєте молоко?

Мій знайомий відкрив мережу хлібобулочних лавок на автобусних зупинках у Кам’янці-Подільському. До спечених на місці пиріжків покупцям пропонують ще й купити молоко. Добовий удій в нас по 1-1,5 т молока в день. Якби ці обсяги були на рівні 6-7 т, тоді можна було б говорити про торгівлю з молокозаводами. За 1-1,5 т молока завод дає меншу ціну, аніж за 6-7 т. Наше молоко першого класу, хоча за вмістом соматичних клітин відповідає вищому класу. Для себе проводжу моніторинг якості власної продукції. Анонімно приходжу в ці магазинчики на зупинках і питаю у продавців та покупців про якість нашого молока. До 15-ї години його встигають розкупити. Хтось — щоб випити молока до булочки, а хтось — щоб поставити його на підвіконні і отримати з нього справжнього кисляка. Адже вміст жиру в молоці, який ми продаємо, 3,7-3,9%. Зараз ми здаємо молоко по 10,50 грн./л при собівартості 10,20-10,30 грн./л. Ці 30 копійок не можна вважати нормальним прибутком.

Чи плануєте осучаснити вашу ферму?

Якщо я вкладу 5 млн. грн. в оновлення ферми, то коли зможу повернути ці кошти не з виручки, а за рахунок прибутку? У тваринництві великі статті витрат — корми, заробітна плата, ветпрепарати та обладнання для них, фільтруючі елементи для молока, паливно-мастильні матеріали, електроенергія, загальновиробничі витрати тощо. Ми на 200 голів використовуємо 100 га ріллі для вирощування кормів. У рослинництві з 1 га можна отримати прибутку від 5 тис. грн. Відтак зі 100 га — півмільйона гривень. Крім того, у рослинництві на 100 га затрати часу фактично становлять  2 місяці, тоді як ферма завдає тобі головного болю протягом усього року. Для мене вона є більше соціальним, аніж прибутковим проектом. У скотарстві залучено 12 осіб, тому при закритті ферми я маю відкрити нове виробництво. Можливо, освоїмо садівництво або будемо вирощувати якісь нішеві культури як от гарбуз. Про яку рентабельність від виробництва молока можна говорити, якщо за 1-1,5 т переробники навіть взимку дають 9,20 грн./л? Бичків ми за тиждень після отелення продаємо за 800-1000 грн./гол., бо тільки витрати молока на місяць для годівлі бичка у перерахунку на гривні становлять 1500 грн./міс.

Читайте також: Сільгоспавіація: повільний шлях до смерті

 Як підтримуєте ваших робітників?

У нас на виробництві працює 30 робітників. Наразі люди зайняті тим, що корчують старий сад і очищають ділянку для ріллі. На тракторній бригаді трактористи проводять ремонтні роботи. З 1 березня по 1 грудня годуємо працівників обідом, а якщо роботи виконуються допізна, то ще й вечерею. Видаємо спецодяг і взуття. Даємо в оренду на 30% дешевше техніку для обробітку городів. Якщо в розпал сезону робітники у задані мною терміни встигають виконати роботи, то вони отримують надбавку в розмірі 20% від розцінки за гектар. Загалом у сезон в нас з/п залежить від виробітку, в несезон — від кількості відпрацьованих годин. Преміюємо робітників на День працівника сільського господарства, на Новий рік. Водночас на підприємстві встановлені штрафи за недбале поводження з технікою та вихід на роботу у стані алкогольного сп’яніння і прогули. Іноді краще не прийти на роботу взагалі, аніж з’явитись п’яним, бо у першому випадку штраф становить 100 грн., а у другому — 1000 грн. Не можна аби хтось побачив у господарстві п’яного робітника, це підриває репутацію підприємства. У господарстві встановлені камери відеоспостереження, то ж де б ти не був, можна слідкувати за процесом виробництва.

Що робите для тих сіл, де орендуєте землю?

Коли сильно сніжить — мені з самого ранку телефонують з проханням очистити дороги. У свою чергу, ми прибираємо сніг на дорогах не тільки тих сіл, де орендуємо паї, а й у сусідніх селах. Щороку підсипаємо дорогу щебенем у с. Калиня. Там же встановили ліхтарі, допомагаємо школі придбати нові вікна, закупили для дитячого садочку парти. Мені цікавіше, коли до мене приходять місцеві жителі з пропозицією щось змінити, відремонтувати. Я готовий дати кошти, якщо бачу, що громада зі свого боку також доклала зусиль до реалізації свої ідеї. Це ж їхнє село, їм там жити.

У мене близько 300 пайовиків. Років 10 тому частка тих, хто брали за оренду грошима, сягала 5%, зараз таких — 80%. Молодіють власники паїв, вони худоби не тримають, і зерно їм не потрібне. За пай ми розраховуємось 1 т зерна, а саме 250 кг гороху, 250 кг пшениці, 250 кг ячменю і 250 кг кукурудзи, або ж виплачуємо грошима.

Звідки черпаєте нові знання для ведення свого господарства?

Здивування і навіть заздрість викликають поїздки в Європу у різні господарства. Адже там, якщо маєш бажання працювати, держава надає усі інструменти для розвитку твого бізнесу. Це і вигідні умови лізингу, і довгострокові кредити під невисокі відсотки, і система дотацій на гектар, на корову тощо. Водночас потрібно вчасно сплачувати податки раз на рік. Я завжди звертаю увагу на те, якою технікою користуються за кордоном, яку систему обробітку застосовують, як яку сівалку пускають на поле, чим проводять культивацію, і намагаюсь запровадити це у нас на підприємстві. Водночас, господарюючи на 750 га, потрібно розумно використовувати гроші. У нас у господарстві на вісім одиниць техніки п’ять трактористів. Мені немає сенсу купувати додатково ще один комбайн. Тому у жнива я його орендую, щоб вчасно провести обробіток ґрунту. Загалом є комплекс причин, коли вигідніше винаймати техніку.

Я також задоволений, що є учасником ВАРу. Оскільки на кожному зібранні, незалежно від теми, завжди можна поспілкуватись зі своїми колегами з різних регіонів, почути хто, що вирощує, продає, за якими цінами купляє, яку технологію і техніку застосовує. І це дає свій результат. Також черпаю нові знання на семінарах, конференціях від виробників та дистриб’юторів техніки, насіння та ЗЗР. Навіть працюючи 20 років, я все одно не соромлюсь ставити запитання. Ось так і заряджаюсь енергією щось робити.

Яке на вашу думку найвагоміше технічне досягнення за останні 10 років?

Мабуть, це автотреки. Фактично трактор їде самостійно, а тракторист тільки натискає на кнопку і веде машину паралельно до свого сліду. Вручну він тільки здійснює розворот. Відтак тракторист не стомлюється, йому не потрібно дивитись на маркер, техніка тримається заданої ширини міжряддя.  А культивація чи сівба здійснюється рівними рядками. Ми вперше застосували автотреки у своєму господарстві три роки тому.

фото: приватний архів Ігоря Гая



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама