Dolce vita по-закарпатськи: як заробити на бізнес на лекварі, сиропах та соках

Що таке леквар та як можна заробляти на любові до рідного краю та його традицій Agravery.com, розповів  голова ФГ «Тізеш» Павло Тізеш.

журналіст Agravery.com

У невеличкому селі Ботар  Виноградівського району Закарпаття живе людина, яка прославилась  завдяки виробництву незвичного продукту – ягідного леквару. Павло Тізеш довгий час працював фельдшером, але настав момент, коли захотів чогось більшого. Тому поїхав у сусідню Угорщину, пройшов там спеціальні  півторарічні курси по виготовленню біо-продукції, потім їздив переймати досвід у Грузію. Словом, чоловіка захопила ідея зробити щось своє, але не таке як у всіх. 

Розкажіть, що ж таке леквар, в чому його ексклюзивність?

- Леквар  – це традиційна угорська страва, яка полюбилась і прижилась у закарпатців. Це ягідне варення, яке готується за спеціальним рецептом протягом двох днів без додавання цукру. У нашій родині його готували ще з діда-прадіда. І у дитинстві мені здавалось, що у світі немає нічого смачнішого! Подібний  леквар зі слив роблять в Угорщині, але із гірських ягід виробляємо ми єдині у світі, тут, у Ботарі. В Україні до мене ніхто не виробляв його, тож мені здалось, що це справді може стати «фішкою». 

фото: pmg.ua

З чого починався ваш бізнес?

- Я ніколи не дивився на виробництво леквару, соків чи сиропів як на бізнес-проект – для мене це стиль життя. Спочатку ми робили сливовий  леквар дідівським способом – просто варили його у великому чані на подвір`ї нашого будинку.  Я пригощав друзів та знайомих, а вони своїх. Так, зрештою, моїми постійними покупцями стали і іноземці  –  угорці та австрійці. Вони наперебій нахвалювали мій леквар. Але ж про промислові масштаби тоді, більше десяти років тому, не йшлося.  Пізніше я викупив приміщення старого тютюнового цеху  –  про  110 річну споруду нагадували лише міцні стіни. Але мене це зовсім не засмучувало. Почали капітальний ремонт майбутнього цеху та завезли з Польщі та Нідерландів сучасне обладнання – преси, подрібнювачі та два великих пастеризатори (на 500 літрів кожен). Так спільними зусиллями  моєї родини та колег з’явилось фермерське господарство «Тізеш», а потім і ТМ «Пан Еко» під якою ми продаємо продукцію.

 

Читайте також: Казіс Старкявічус: Важливо було дати фермерам відчути себе господарями. Тоді вони почали платити податки

Яку продукцію виробляєте та у яких обсягах?

- Сумарно  ми щороку виробляємо 10 тонн леквару, 50 тонн соків та 5 тонн сиропів.  Повидло готуємо з чорниці, слив, брусниці, журавлини, ожини, чорноплідної горобини, малини, полуниці, вишні, кизилу, дикої черешні, з суниці. Ягоди  ми не доводимо до кипіння, а лише пастеризуємо. Це для того, щоб зберегти усі вітаміни і корисні речовини. І тільки сливовий класичний леквар ми варимо традиційно 30-32 години. Зі 100 кілограмів слив можна отримати 50 літрів густого леквару. Цукру у процесі приготування ми у нього спеціально не додаємо. Перевіряємо чи готовий леквар таким чином  – якщо не вивалюється з перевернутої ложки, значить все гаразд. Цікаво, що у глиняних горщиках подібний леквар може зберігатися й 10 років, ну а ми ж продаємо його у невеликих скляних баночках.

Ви виробляєте тільки сливовий леквар?

- Ні, разом із технологом, угорцем за національністю, ми придумали робити  леквар із натуральних лісових ягід – брусниці, ожини,  дикої малини, чорниці, суниці, журавлини, а крім того з кизилу, яблук, дикої черешні. Потім прийнялись за виробництво ягідних сиропів та соків прямого віджиму – яблучного та виноградного. Весь асортимент створений тільки на натуральних продуктів, без будь-яких домішок, підсилювачів смаку, емульгаторів і консервантів. Вартість леквару – 40 грн. за 350-грамову скляну баночку.

 

Ви самі вирощуєте ягоди для переробки? 

- У мене є декілька гектарів сливи, а решту ягід я купую у селян із навколишніх селищ, –  на Рахівщині,  Воловеччині, Великоберезнянщині та ін.  З самого початку я зробив ставку на екологічно чистий вітчизняний продукт із місцевої сировини. За 250 км звідси ростуть різні ягоди, чорниця росте в горах, на висоті 1800 метрів, брусниця – на висоті 1200 метрів. У сезон я їду у гірські райони до селян-заготівельників і там купую сировину. Низинні плоди отримуємо зі свого району та сусідніх. 

Чи не боялись ви, що люди можуть не виконати домовленостей про збір ягоди?

- Найкращий договір – це можливість чесно заробити гроші.  Сьогодні у гірських місцевостях уже створені спеціальні  пункти прийому ягід від населення, тож проблем із тим, аби купити ягоду,  зараз менше ніж раніше. Все дуже цивілізовано. Оскільки обсяги у мене не дуже великі, тож без ягід я не залишаюсь. Звичайно, домовлятися чим далі складніше – люди не хочуть працювати у лісах і здавати ягоди. Щоправда, зараз селяни охочіше працюють із великими партіями, лісова ягода з  України потихеньку набуває популярності у Європі. Виручає гарна репутація – мене вже знають не один рік, віддають частину зібраних ягід. 

фото: dachadecor.ru

Яким чином ви розширюєте асортимент?

- Я ніколи не роблю багато – спочатку експериментую із  поєднанням ягід, аби надати  продукту особливого смаку. Партії у мене невеликі, тож орієнтуюсь на споживача, враховую побажання. Так, для того, аби підкреслити аромат сиропів,  спеціальний цукор я шукав у Бразилії та Парагваї – у нас в Україні нічого подібного немає. Скляну тару для продукції я  до сих пір замовляю у Італії та Польщі  – мені дуже хочеться, аби зовнішній вигляд був таким же доконаним, як і сам вміст банок і пляшок.

Наскільки імпортна складова здорожчує  кінцевий продукт?

- Сиропи і леквар не є товарами повсякденного раціону. Зараз, у зв’язку з економічною кризою, обсяги виробництва леквару та сиропів ми вимушені скорочувати. Натомість виробництво натурального соку прямого  віджиму у нас на підприємстві збільшується. Декілька років тому ми навіть отримали за соки перше місце на міжнародному дегустаційному конкурсу «BEST DRINK». Зараз ми продаємо свою продукцію у торгових мережах, магазинах та ресторанах Києва та Львова.  

фото: drive-club.com.ua

Читайте також: Контроль вартості: наслідки відмови держави від регулювання цін на їжу

Чи пробували ви експортувати продукцію закордон?

- Так, ми певний час через дистриб’юторів поставляли продукцію до країн ЄС – в Угорщину, Словаччину та Нідерланди. Наша продукція мала там незаперечний успіх, адже купівельна спроможність там значно вища, а органічний сертифікат, який ми маємо, дає набагато більше можливостей.

Тобто  органічну продукцію простіше експортувати, аніж звичайну?

- Так, закордоном люди добре розуміють, що означає органічний продукт і чому варто заплатити за нього більше.  У нас ця культура менш розвинена. Хоча, останнім часом  магазинів органічних та еко-товарів побільшало і це, як на мене, гарна тенденція.  Що стосується самої процедури експорту органіки, то для того, аби поставляти продукт, потрібно набагато менше документів – фактично органічний сертифікат і є найкращим свідченням якості  виробленої вами продукції.

Чи правда, що ви будете поставляти свій леквар до Китаю?

– Так, це правда. На запрошення Південнокорейської федерації органічного руху я та ще один господарник з України минулого року брали участь у міжнародній виставці органічної сільськогосподарської продукції у Кореї. Я повіз туди наш леквар трьох видів та сироп і виставляв їх протягом тижня на окремому стенді. Ним зацікавився менеджер китайської фірми, яка володіє мережею 90 ресторанів, а також представник В’єтнаму. Вони висловили побажання укласти договори, щоб імпортувати її із нашого господарства. Про обсяги говорити не буду – проте вони достатньо вагомі, є над чим працювати.

 

фото: dzerkalo-zakarpattya.com

Як на сьогодні із поставками у Європу?

- Сьогодні набагато вищий попит на свіжу ягоду, натомість консервована залишається поза увагою. Джеми та варення поступово зникають з прилавків, адже приміром у ЄС ту ж суницю чи вишню можна придбати свіжою  круглий рік. В Україні люди не купують варення, бо традиційно роблять його в домашніх умовах – у промислових масштабах його виробляють одиниці  українських підприємств.

Ну і наостанок не можу не розпитати про  вашу дегустаційну залу, справжній музей леквару. Це також ваша ідея?

- Так, у 2012 році ми  вирішили зробити тут дегустаційну залу, аби кожен бажаючий міг приїхати та скуштувати наші продукти та придбати собі на згадку. А у музеї ви зможете подивитися на понад 200 різних видів леквару, які я збирав по всьому світу. Крім традиційного варення зі слив, полуниці та черешень, є справді екзотичні – з ківі, дині та манго. А ще ми, у Ботарі, вирощуємо також кучерявих свиней породи мангалиця – тож тут можна спробувати продукти та делікатеси, які ми виготовляємо із цього дуже корисного м’яса.

фото: radiosvoboda.org

Читайте також: Сніг на голову: як травневі заморозки вдарили по польових культурах


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама