Чому варто інвестувати у олійний льон? Плюси для виробника та переробника

В умовах падіння ціни на соняшникову олію та надлишку потужностей переробникам є сенс стимулювати виробників до вирощування нішевих олійних культур, зокрема, льону олійного. 

аналітик компанії «Фенікс-Агро»

Олієжировий бізнес на сьогодні в Україні можна назвати складним. Світова ціна на олію низька, український аграрій не хоче продавати дешево вирощений ним продукт. Наші аграрії змушені працювати в низькорентабельному бізнесі. З 2014 року обсяг капітальних інвестицій в Україну  постійно зменшується, а іноземні інвестори не надто горять бажанням вкладати у нашу економіку кошти.

Читайте також: Україна без свинини: рекордне скорочення поголів'я та його наслідки

Тим не менш, за підсумками 2016 року налічується майже $19 млрд інвестицій, з яких понад $2 млрд - це капіталовкладення в сільське господарство. У першу чергу інвестиції направляються в сільське господарство та оренду землі, на другому місці – олійно-жировий бізнес. Інвестори продовжують будівництво нових заводів, переробку та розвивають логістику. У 2015 році Allseeds побудував завод потужністю 800 тис. т/рік вартістю $200 млн. З 2016 року подібний об'єкт запустив Bunge (потужність переробки 790 тис. т/рік, інвестиції $ 180 млн), а також «Агропродсервіс» (60 тис. т/рік) і «Д-Мікс» (50 тис. т/рік). У нинішньому році очікується відкриття переробного підприємства потужністю до 170 тис.т на рік компанією «Агроліга», обсяг інвестицій –  $9 млн.

На наступний рік є проекти підприємств «Віктор і К», «Елеваторбудінвест». Активне будівництво переробних потужностей призвело до того, що річна потужність переробки соняшнику в нашій країні становить 18,5 млн т. Втім, гостро постає питання сировини. За експертними оцінками, в 2017/2018 МР всередині країни буде перероблено не більше 15 млн т соняшника. Українські переробні потужності завантажені лише десь на 80%, оскільки внутрішній переробник конкурує з експортно-орієнтованими компаніями за сировину. Завдяки високим експортним митам соняшник залишається в Україні. Однак, фактично щороку лунають  заклики щодо його зняття.

Читайте також: Урожай попри морози: горіхова галузь в цифрах

Де брати сировину для переробки – зараз це найактуальніше питання галузі. Найперший варіант - це імпорт, але найближчим часом це навряд чи можливо. Зараз ми імпортуємо виключно насіння, оскільки в нашій країні селекція не розвинена на достатньому рівні. У 2014 році була практика, коли одна українська компанія все-таки імпортувала сою з Бразилії для переробки. На жаль, цей досвід виявився невдалим. На той період соєвий шрот в основному реалізувався на внутрішньому ринку, а наші тварини просто не звикли до такої кількості протеїну. Відповідно, внутрішній ринок для компанії був втрачений.

Другий варіант – це переробка нішевих олійних культур. Однією з перспективних нішевих культур може стати олійний льон. З часу незалежності в Україні на нього було введене експортне мито в розмірі 27%. Не маючи внутрішньої переробки та експорту, бо конкурували із низькими митами у інших країнах (у Канаді, Росії, Казахстані мито було взагалі нульовим), українські виробники суттєво зменшили площі під цією культурою. Починаючи 2010 року експортне мито поступово знижували на 1,5%. У підсумку, до 2015 року воно склало 10%, у 2016 – 8,5%.

З 2008 року посівні площі льону стали поступово зростати. Всі експерти були впевнені, що як тільки знімуть експортні мита, площі під льоном різко виростуть, його експортуватимуть і перероблятимуть. Але цього не сталося - з 2015 року посівні площі зупинилися на рівні 65 тис. га, а виробництво – на рівні близько 80-90 тис. т. Аграрії не сіють, бо не розуміють ринку збуту та ціноутворення на культуру. Якщо із соняшником кожен аграрій сьогодні може розповісти як формується ціна на його насіння, то тут у нього немає сформованої думки.

Чому немає впевненості в ціні? Тому що Україна вкрай залежна від зовнішніх ринків. Три світові лідери у виробництві льону – це Канада, Росія і Казахстан. Від коливання врожайності та посівних площ в цих країнах, в першу чергу, залежить і світова ціна на олійну культуру. Наприклад, в 2015 році ціна льону олійного на CPT складала $ 450 за тонну, а в 2016 року – тільки $ 320. Такі коливання роблять вирощування льону для українських аграріїв нецікавим. У свою чергу, переробники відчувають брак сировини. Доводиться чи не з відром бігати по Україні, скуповувати і шукати невеликі обсяги цієї сировини.

Основний гравець на ринку льону сьогодні – це експортер. 2/3 насіння відправляються до В'єтнаму і країн ЄС. Переробкою льону в Україні займається вкрай мало підприємств. Найбільші обсяги переробляють Ніжинський і Чернівецький жиркомбінати, «Агросільпром», «Факторія».

Тому і попит на льон невеликий. Сучасний аграрій звик до боротьби за свій продукт: на закупівлю соняшнику до нього щодня надходять десятки пропозицій, тоді як льон нікому не потрібен. Відсутність конкуренції також впливає на ціну.

Читайте також: Чому Польща захотіла українських яєць та як це вплине на ціни?

Найперспективніший спосіб організації переробки нішевих культур  – це співпраця з кооперативами. В Україні це нововведення, але воно стає все більш і більш популярним. За останні два роки відкрилися досить значні кооперативи, наприклад «Перший український сільськогосподарський кооператив» (ПУСК), який об'єднує 56 сільгосппідприємств із загальним земельним банком в 120 тис. га.

ПУСК відкритий до партнерських відносин, поки у них немає своїх переробних потужностей, але їх відкриття планується. Сьогодні вони готові працювати з уже існуючими заводами. Вони готові виділити під певне замовлення чималі площі. Існують і інші ефективні об'єднання –  «Мрія», «Сварог», де керуюча компанія формує кооператив під свої потреби.


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама