Чень Іцян: Якщо ЗВТ між Китаєм та Україною буде укладена, товарообіг між країнами зросте в 10 разів

Коментарі

0

Як побудувати співпрацю  між Україною та Китаєм і що потрібно, аби завоювати темтешній ринок Agravery.com розповів голова комітету з питань сільського господарства Китайської Торгової Асоціації Чень Іцян.

 

Нещодавно посол КНР в Україні Вей Ду оголосив про ініціативу створення ЗВТ між Китаєм та Україною. Як ви думаєте, у якій перспективі це може статися?

- Рік тому  Україна та Китай вже проводили перемовини про  можливість створення ЗВТ, тож цей процес триває. Ми маємо угоди підписані про ЗВТ із Канадою, Чилі, Аргентиною, їхня продукція продається у Китаї без митних зборів, що стимулює збільшення товарообігу між країнами. Ми дуже добре розуміємо, як організувати процес ЗВТ, натомість, у України подібного досвіду немає – ви лише нещодавно підписали угоду із Канадою.

Читайте також: Емма Турос: Українцям недоцільно виходити на експортні ринки поодинці

 

Тож найближчим часом угоди про ЗВТ ми не побачимо?

- Найближчим часом - ні. Якщо протягом наступних 5 років ми побачимо хоч якийсь результат у цьому напрямку - це вже буде добре. Процес дуже тривалий, він включає безліч стадій, гармонізацію законодавства обох країн. Приміром, перелік  товарів для вільної торгівлі  може включати 60 позицій, з яких Україна може забезпечити 20 видів продукції. Для того, аби узгодити моменти по ним, знадобиться як мінімум 1,5 роки причому не в масштабі однієї чи двох організацій, а спеціальних груп, у складі яких будуть представники різних відомств. Якщо, зрештою, угода між ЗВТ між Україною та Китаєм буде укладена, можна буде очікувати збільшення товарообігу між країнами у 10 разів.

 

Розкажіть, які проекти здійснює Китайська Торгова Асоціація в Україні? Яке ваше  бачення  просування української аграрної  продукції до Китаю?

- Китайська Торгова Асоціація  створена в Україні у травні 2015 року за підтримки  уряду КНР, та має дві  основні місії – по-перше, це зміцнення торгових зв`язків між Україною та Китаєм, у цьому контексті допомагаємо із отриманням дозволів  для експорту в Україну різних видів продукції,  по-друге, підтримуємо спільні інвестиційні проекти між нашими країнами.

 

Чи знаходить ваша організація підтримку з боку діючої влади. Зокрема керівництва Мінагропроду?

- Я досить довго працюю в Україною, і зустрічався не лише з діючим міністром  Кутовим, а й з колишніми - Павленко та Швайкою.  Вони одноголосно виступають за співпрацю із Китаєм та роблять для цього певні кроки. Проте цього недостатньо.  Китай – висококонкурентний ринок, за нього слід боротися.  Ми готові платити за продукцію, але для того, аби китайський капітал повноцінно зайшов в Україну, потрібно зробити для цього всі передумови, зокрема, і політичні. Є багато країн, які пропонують свій товар на китайський ринок за кращими, ніж Україна, умовами. На мій погляд, просуванню продукції на китайський ринок може допомогти створення спеціального департаменту в Мінагропроді, який винятково опікуватиметься питаннями співпраці.

Читайте також: Представники посольства Великобританії: Україна, як глобальний гравець агроринку, може диктувати свої умови

 

Як просувається справа із відкриттям китайського ринку для українських виробників агропродукції?

- Можливості для відкриття нових позицій експорту є, проте КНР висуває дуже високі вимоги щодо якості  продукції. Ми  хочемо купувати  іноземні продукти, у тому числі, і сільськогосподарські, лише найвищої якості. Тож  для відкриття доступу певного продукту з кожної окремої держави потрібно не менше трьох років. Щорічно до AQSIQ (національної організації із захисту рослин у КНР) надходить до 2000 заявок від різних країн на поставку продукції, і лише 10-20 (тобто 1%) із них отримують дозвіл для виходу на ринок.  Після підписання протоколів, кожен продукт має пройти шість обов’язкових стадій узгоджень та  перевірок у КНР. Приміром, для експорту до Китаю соняшникового шроту з України знадобилось аж чотири роки. Робота з підписання нових протоколів триває, зараз ми підписуємо протоколи про експорт агропродукції  на 2017 та 2018 роки.

Як ви напевне знаєте, уже відкрито «дорогу» українській кукурудзі, сої та ячменю, є напрацювання з приводу поставок партій ріпаку та сорго. До кінця грудня ми очікуємо підписання остаточних протоколів щодо експорту до Китаю соняшникового шроту. Потенційно, цієї продукції знадобиться до 1 млн. тонн. Минулого року ми купували на зовнішніх ринках 65 млн тонн продуктів переробки сої, з яких 40% соєвого шроту та 60% соєвої олії.

 

Якій продукції з України буде дано «зелене світло» на торгівлю уже найближчим часом?

- Майже половина роботи здійснена по  експорту до Китаю української черешні та яловичини. Цікаво, що  сумарне споживання яловичини у Китаї 10 млн. тонн, з яких  Україна може «покрити» 100-130 тис. тонн. Що стосується черешні, то цікавлять 5 тис. тонн цієї продукції щорічно.  Також китайські споживачі хочуть бачити українське сорго та ріпак, буряковий жом, деякі види ягід (зокрема лохину), а також різні види олій та вівсяні пластівці, тощо.

 

Чи буде розширене коло молочних компаній, які мають право експортувати продукцію до Китаю? Яка ведеться робота у цьому напрямку?

- Безумовно так. Буде вестись робота не лише по молочному, а й по м’ясному напрямку.  Справа не лише у підписанні договорів, а у тому, скільки компаній реально готові для того, аби експортувати продукцію, - вони не розуміють масштабів та потреб китайського ринку. Щорічно Китай закуповує молочної продукції на понад 20 млн. доларів.

 

Багато говорять про проблеми із якістю українських продуктів, нібито вона не задовольняє вибагливих китайських споживачів. Чи правда це?

- Мушу запевнити виробників, що проблем із якістю експортованої продукції немає. Приміром по кукурудзі та олії у нас взагалі немає жодних зауважень –  не було жодних проблем із її якістю. Набагато більше проблем із бюрократичною тяганиною та документацією по  торговим позиціям.

 

Які найбільші проблеми при експорті продукції у Китай ви можете назвати?

- Як не дивно, я б в першу чергу, говорив про проблеми у рекламі та  просуванні вашої продукції на ринок. Приміром, китайські споживачі мало знаю про ту продукцію, яку потенційно може поставляти ваша країна. У інших країн-експортерів є спеціальний бюджет аби просувати свою продукцію на зовнішні ринки. США щорічно виділяють на такі цілі 100 млн. доларів. Президент Польщі, король Іспанії та урядовці різних країн приїздять до Китаю на виставки із офіційними візитами, пропагують продукцію та стають «послами» експорту. В Україні подібного немає – уся промоція продукції лягає на плечі виробників. Це величезне навантаження – адже виробник має не лише займатись виробничими  моментами, а й бути фактично менеджером своєї продукції у інших країнах. Лише зараз потихеньку відкриваються торгові представництва  при посольствах, але я б  назвав цей процес млявим.

Читайте також: Полювання на тигра: як Україна співпрацює з компаніями Південно-Азійського регіону

У Китаю великий досвід роботи із європейськими та американськими виробниками, вони суворо дотримуються умов поставок та контрактів, натомість українці не так педантичні у питаннях виконання зобов’язань.  На це варто звернути  велику увагу, це може коштувати вам розривом договорів, та фінансовими втратами.

Інша проблема України та Китаю - це умови оплати за угодами. У Китаї ми зазвичай працюємо за акредитивом, а українські  люблять отримувати стовідсоткову передплату за товар. Ми розуміємо, в Україні дефіцит фінансів, кредитування недостатнє, тому далеко  не всі виробники готові іти на акредитив.

 

Чи цікавить китайських покупців українська пшениця?  У якій перспективі може відбутися підписання документів по ній?

- Питання із поставками пшениці наразі проблематичне – внутрішній ринок Китаю заповнений, тож ми не хочемо тиснути на внутрішні ціни поставками більш дешевого зерна з вашої країни.  Незважаючи на  зростаючу потребу у зерні, ми маємо захищати внутрішнього виробника.

 

Що ви можете сказати про проект «Шовкового шляху» між Україною та Китаєм? Наскільки, з вашої точки зору, він успішний?

- Будь-яке нове транспортне сполучення між нашими країнами я оцінюю позитивно. Логістика – це завжди комплексне рішення, що має включати доставку різними видами транспорту. Для налагодження цього «Шовкового шляху» знадобиться час. Ми успішно доставляємо товари з Польщі через Казахстан, - це займає 12-13 діб, працюємо із доставками товарів морем та літаками із десятками інших країн. Вважаю, що Україні потрібно розвивати морські порти та доставляти товари морем. Власний потужний торговий флот зміцнить ваші позиції, як світового постачальника продовольства.

Читайте також: Часник в Україні може подорожчати через зростання цін в Китаї

 

Хотілося б торкнутись питання приватизації державних об’єктів в Україні. Чи зацікавлені китайські інвестори у купівлі великих активів в Україні?

- Питання суперечливе. З одного боку, наші інвестори бачать великі перспективи у розвитку підприємництва у вашій державі. З іншого - подібні великі компанії важкі з точки зору модернізації та управління, тож радше інвесторів цікавитимуть середні та дрібні підприємства, вони швидше  стануть прибутковими. Найбільш цікавими будуть рослинницькі  та тваринницькі підприємства, млини та кондитерські компанії.

 

Як ви ставитесь до відкриття ринку землі в Україні?

- Як китаєць, я обома руками за відкриття ринку землі в Україні. Ми готові купувати тут землю, розвивати бізнес. Проте як людина, яка мешкає в Україні понад 8 років, мушу сказати, що це питання для вашої країни передчасне.  Всі знають, яка чудова в Україні земля, і це ваше найбільше багатство. Невже ви готові відмовитися  від нього за гроші? Треба підходити до приватизації дуже обережно та виважено. Однозначно, я не бачу відкриття ринку землі в Україні найближчими роками.


Ірина Глотова



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на support@agravery.com .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама