Андрій Радчук: Україна може стати гідним постачальником фундука

Останніми роками в Україні помітна тенденція скорочення проценту імпортної сировини у продуктах харчування. Таким чином компанії знижують собівартість виробництва, яка через девальвацію гривні постійно росте. Нещодавно Agravery.com відвідав кондитерську фабрику АВК у Дніпрі, де дізнався, як виробляють вітчизняні солодощі і вирішив поставити низку питань, звідки, як і чому вони везуть складові для них.

Як сильно вплинула на собівартість вашого виробництва девальвація гривні останнім часом? Чи переходили ви на місцеві продукти, щоб зменшити собівартість?

- Так, коли вартість іноземних компонентів зросла, АВК переорієнтувалась на доступнішу сировину українського виробництва. Це зберегло рентабельність бізнесу, не знизивши якості готової продукції. Що стосується цін, то девальвацію порахувати просто. Наприклад, вартість цілого смаженого фундука по 8-9 доларів/кг. А поганий урожай цього горіха в Туреччині у 2015-2016 рр. призвів до зростання ціни на 50% усього за три місяці. На кеш’ю ціна виросла на 20%. Найближчим часом, ми побачимо нові ціни на продукти з вмістом цих горіхів. На мигдаль ціни не змінились.

Читайте також: Перейти на місцеве: як Danone в Україні за чотири роки вдвічі скоротив залежність від імпорту

Скільки відсотків у структурі інгредієнтів для виробництва вашої продукції доводиться везти з-за кордону? Та із якими ще країнами працюєте?

- Близько шістдесяти. У нас велика географія закупівель. Не працюємо лише з Австралією та Антарктидою, купуючи у понад 29 країнах світу. Розглянемо на прикладі горіхів. Компанія АВК використовує у виробництві цукерок три види горіхів: фундук (90%), мигдаль і кеш’ю. Ми співпрацювали з Уманським національним університетом садівництва. Основним завданням було знайти сорт фундука, який може давати хороший врожай і підходити для використання в кондитерській промисловості. Задача виконана. Але в Україні ще немає великих фундукових садів. З кожним роком посіви збільшуються, і ми підтримуємо зв’язок із садівниками через Українську горіхову асоціацію. Я впевнений, що Україна може посісти гідне місце у виробництві фундука. По волоському горіху ми входимо в топ-5 виробників у світі. Поки в Україні немає промислового вирощування потрібних нам горіхів відповідної якості, ми купуємо фундук у Туреччині, мигдаль  ― у США (Каліфорнія), кеш’ю ― у В’єтнамі.

Яким чином обираєте контрагентів?

- Спочатку обираємо якість сировини, а потім ― країну. По ряду сировинних напрямків ми працюємо з вітчизняними виробниками. Так, молоко і цукор ми купуємо виключно в Україні. Серед них є такі, що експортують свої продукти навіть у Південну Корею. Також вважаю перебільшенням, коли говорять, що у нас багато імпортного цукру. Українські виробники займають п’яте місце в світі з виробництва і 51 місце з експорту. При цьому якість з кожним роком зростає. Впевнений, що обсяг експорту цукру також щороку зростатиме.

Читайте також: Шоколадна фабрика з Дніпра: фоторепортаж з виробництва цукерок

Звідки везете какао?

- Основні постачальники ― Гана і Кот-д’Івуар. Експериментували із багатьма іншими країнами, але, в результаті, зупинилися на цих двох.

Із якими проблемами зіштовхуєтеся, співпрацюючи з вітчизняними постачальниками сировини?

- Проблеми із постачальниками, чи то іноземцями чи з нашими, скрізь однакові. Хоча у роботі із вітчизняними варто відзначити невелику відстрочку платежів. Оскільки банківський сегмент не кредитує, оборотних коштів часто не вистачає. Але проблем із ними мінімум.

Чи розглядаєте вертикальну інтеграцію як можливий варіант поповнення сировини для фабрики?

- Ми розглядаємо різні варіанти розвитку, зокрема і вертикальну інтеграцію. Хоча на даному етапі розвитку зосередилися на кооперації з нашими постачальниками. Адже прибуток і вигода завжди на перетині.

Ірина Музиченко