Українські аграрні обереги: чим захищають дім

Хліб. 

Найпочесніше місце серед домашніх оберегів традиційно посідав хліб. Наша паляниця має круглу форму ― символ життєдайного сонця.

У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав кожному та сказав: «Це є тіло моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про мене».

Жодне свято та обряд і нині не обходяться без святого хліба. Коли народжується дитина, провідують її з хлібом, під час весілля батьки благословляють молодих хлібом, в останню путь проводжають людину ― на віку домовини кладуть хліб.

З давніх-давен у кожній українській хаті на столі завжди під рушником лежав хліб, як символ гостинності. Гостя пригощали, і, скуштувавши хліба-солі, він уже не мав морального права заподіяти господарям якесь зло.

Читайте також: Дванадцять аграріїв: народжені в різні роки Східного календаря вітають з Новим роком!

Дідух. 

Це обжинковий або зажинковий сніп, виготовлений з житніх пучків або плетених пучечків, який ставлять на покуті у Різдвяні свята. Вважається, що у ньому перебувають душі померлих предків. Добрий дух ― Дідух сприяє родючості нив та добробуту господаря. За прадавніми традиціями предків, покровителем родоводу, богом усіх душ тих, хто відійшов від родини в зоряне царство і хто єднає та здійснює зв’язок предків з нащадками, вважається Дідух. Для людей Дідух, дід — це дух поля, дух Дажбога, справжній земний бог життя та ще своєрідний обжинковий або зажинковий сніп, виготовлений з житніх або пшеничних пучечків, котрі обв’язуються кольоровими стрічками або стеблиною та складаються докупи. За повір’ям, жниця, яка зав’язувала останній сніп жита, повинна цього року народити дитину, бо це зав’язування снопа символічно нагадує зав’язування пуповини.

Вигадливої форми сніп-Дідух ставлять здебільшого на покуті у Різдвяні свята, під час освячення дитини і в дні весілля. Він є уособленням вічності Роду, оскільки вважається, що душі предків постійно підтримують зв’язок з родиною, допомагають у господарській діяльності, сприяють родючості нив, стежать щоб у родині був лад і спокій.

Писанка. 

Як і в традиційній українській вишиванці, різні магічні знаки набували свого відображення в орнаменті писанки. Яйце ― вважали символом всесвіту, за давніми віруваннями наших пращурів. Історія писанки пов’язана з поганським культом уславлення вічного закону весняного пробудження усього живого на землі.

Мед

Мед, або, як його ще називають, «небесна роса», в багатьох культурах — символ «солодощів». Мед, медові напої вважалися стравою богів. Міфологема меду в українців пов’язана з культом предків та поховальною обрядовістю. Мед входить до складу багатьох ритуальних страв, таких як кутя, коливо, сита, шулики. Кутю готують на Різдво, коли, за повір’ям, усі душі померлих родичів збираються в хаті на Святу вечерю. Коливо та сита — обов’язкові страви поминального обіду.

Тварини

У традиційних уявленнях українців значне місце завжди посідав багатий і різноманітний світ тварин. Звірі, птахи, плазуни, земноводні, комахи присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо.

Із сільськогосподарських тварин здавна користувався в народі глибокою шаною бик. Він ― символ сили, мужності, хоробрості, працелюбності, здоров’я.

Українські колядки згадують турів золоторогих, корів золотохвостих із зірками по боках. Вважалося, що в шкірі корови зосереджена чудодійна сила, а тому нею освячували хату й обійстя. Бик у давніх загадках ― це місяць, сонце, день і ніч, небо і земля.

Читайте також: Не тільки на бульйон: найкращі історії про півнів

Ще один символ багатства, могутності, швидкості, волі, вірності й відданості ― кінь. Здавна коней шанували через неабияку їхню роль у господарстві та житті людини.

Загальнопоширеним було вірування, що знайти на дорозі підкову було доброю прикметою. Існував звичай прибивати її над порогом, щоб усі лише з добром йшли до хати. Підкова, прикріплена до порога стайні, охороняла коней від злодіїв, а вкинута в дійницю ― корів від відьом. Водночас кінь уособлював і нечисту силу, яка могла перевтілюватися в цю тварину.

Бджола 

Бджола ― символ працелюбства, вона  – супутник людини упродовж тисячоліть. Багато казок і легенд існує про єдину приручену комаху-трудівницю. Бджільництво – промисел дуже давній – давніший, ніж свинарство і хліборобство. Воно давало людині можливість добувати мед і віск, якими платили данину, дарували іноземним володарям.

Бджолу називали «Божою пташкою» або «Божою мушкою», і вважали, що задавити її ― гріх. Вона освячує і свій мед, що стає необхідним у святкових обрядах, наприклад, у Різдвяній куті. Пасіка ― святе місце, а пасічник – побожна людина. Віск як виріб бджолиний також святий, тому він іде на церковні свічки.

Рослини

Оберегами від злих сил вважалися в народі й рослини, що мали чудодійні властивості.

Зокрема роль оберега виконував часник. Його зубчики розкладали по кутах столу на Свят-вечір, зашивали в сорочку дитині. Вплітали часник і у весільний вінок молодої або ж зав’язували його у волосся, аби нічого не зашкодило щастю молодих. Напередодні Івана Купала натирали часником вим’я корови, щоб відьма молоко не забрала.

Цибуля вживалася як охоронний засіб проти пошесті, мору. Її радили вішати в хаті під стелею, вважаючи, що вона очищує повітря; у хліві, бо вона охороняє тварин від епідемічних захворювань. Щоб зашкодити злим діям чаклуна по дорозі до вінця, мати молодої або близький родич зав’язували у ганчірку головку цибулини і клали у кишеню до молодої. Якщо цибулина у кишені почорніла, значить, цибуля врятувала молодого і молоду від напущеної причини.

Завжди любили люди цілющу калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Дівчата вишивали на сорочках калину, вплітали її у вінки. З гілок робили сопілки, колиски. Калиною досі прикрашають весільний коровай.

Також як оберіг у календарних обрядах використовувалися коноплі. На Благовіщення шматки конопельного полотна клали на підлогу по кутах хати, підпалювали його й обкурювали все навколо, щоб гади, які виповзли із землі, не заповзли в будинок. Коноплі відігравали неабияку роль і  при народженні дитини. Новонародженого купали і перев’язували матками (коноплі з насінням вважалися жіночими), бо коли обв’язати плоскунами (коноплі без насіння - чоловічі), він буде безплідним; пуповину перев’язували також ниткою із «жіночої коноплі». Для викликання дощу вдови збирали по селі коноплі, ткали одноденний рушник і вивішували його у церкві на царських вратах.

Також роль оберегу у народній культурі відіграє кропива. Вона належить до диявольських рослин, співвідноситься з «чужим світом». Вважалося, що кропиву посіяв диявол і вона проклята Богом. З кропивою порівнюють злу свекруху; у кропиві любить ховатися нечиста сила. Кропиву використовували як оберіг від хвороб, нечистої сили, стихійного лиха. ЇЇ клали на ніч під голову, обв’язувалися нею, розкладали на вікнах, на порозі дому.

Читайте також: Ворожимо на врожай: народні прикмети січня

Мак у народній культурі відіграє роль оберегу, захищає від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий мак, зерна якого самі висипалися з голівок, ― так званий видюк. Якщо таким маком обсипати обійстя, то жоден упир чи злий дух не зможе зайти в нього, поки не збере і не порахує всі зернятка. Щоб охоронити від відьми дійну корову, її обсипали маком, освіченим на Маковія або на Спаса. У Святвечір господарі обходили з різдвяним хлібом, медом і маком двір і густо посипали біля корівника диким маком, «щоб відьми ,його визбируючи, не могли підійти до худоби».

М’ята ― символ дівочої краси і цноти, оберіг дитини та її здоров’я, займає почесне місце в народних піснях та обрядах. Вважалося, що аромат м’яти створює життєрадісний настрій та активізує роботу мозку.

Вода. З найдавніших часів вода вважається джерелом усякого життя. Поклоняючись живій воді, давні українці з особливою пошаною ставилися до води. Тому здавна охороняли та прикрашали джерела й криниці, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями. Особливо цілющою вважали йорданську воду (освячену на Водохреща).

Найчастіше вода виступає як символ розмножування. Так, існує обряд спільного вмивання молодих на весіллі: ідуть до криниці, ставлять молодих перед нею та покривають їм голови рушником. Не скидаючи рушника, вони мусять умитися, втертися тим самим рушником і тоді вже верталися додому.

Вода також завжди була символом чистоти. Тому надзвичайно великим гріхом є плювати у воду. Ще й засіб зцілення. Батько, благословляючи молоду, вживав звичайної вирази: «Будь здорова, як вода, будь весела, як весна, будь багата, як осінь, будь родюча, як земля». Вода― це уособлення міцності, всесильності: «Яка вода м’яка, а камінь зглодже», «Тиха вода береги ломить, а бистра тамує». Отже, вода й убереже тебе, але й не пошкодує, коли і ти до світу нещадний.

За матеріалами kievchaplib.blogspot.com, libgonchar.org

фото: etnoxata.com.ua, nataliya.kiev.ua, taday.ru