Реклама

Сергій Рубан: Цілком можливе трикратне зростання споживання мінеральних добрив в Україні

Останнє інтерв'ю із Сергієм Рубаном у якості комерційного директора агрохімічної компанії Grossdorf, в якому він розповідає про будівництво нового заводу в Узбекистані, економічні показники компанії у минулому році і плани реалізації добрив у цьому.

журналіст Agravery.com, аналітик ринку ЗЗР

Сергій Рубан - комерційний директор агрохімічної компанії Grossdorf, українського виробника рідких та комплексних добрив. Після того, як було записане це інтерв'ю, Сергій Рубан звільнився з компанії. Чому так сталось?

Grossdorf - компанія інноваційна, спрямована на реалізацію складних проектів, яка за останні декілька років перетворилася на знакове для українського ринку підприємство. Мені це цікаво. Але життя одне. Іноді, щоб рухатись далі ,з’являється необхідність змінити щось кардинально. Це стосується і мене і компанії. Мабуть в мене була потреба в виході з зони комфорту. Таке собі перезавантаження. Звичайно, в мене є декілька пропозицій, але з компанії я йшов в нікуди. Дружина від цього не в захваті, бо я маю турбуватися про трьох дітей. Та навіть вона вважає, що аби спробувати щось змінити на краще треба діяти.

Перед тим як звільнитись, ви разом із компанією Grossdorf відкрили новий завод з виробництва рідких добрив в Узбекистані. Розкажіть про нього більш детально? Чому ви обрали саме цю країну, а не продовжили будувати заводи в Україні, як ви це робили раніше?

- Для початку побудували завод невеликої потужності в районі Ташкенту, аби покривати перспективні регіони центрального Узбекистану та південного Казахстану. Цей завод було побудовано за три місяці. Загальна потужність - 60-70 тисяч тон на рік, а період окупності триватиме 3-3,5 роки. Чому саме завод? З вами починають серйозно співпрацювати лише тоді, коли ви себе вже проявили, тому просто продавати продукцію дуже важко. Необхідно було з чогось почати. Тож побудувати виробництво рідких добрив було найбільш логічним і простим кроком. Якби я, як маркетолог, просто рахував цей ринок, то я, звичайно, не став би розташовувати там завод, адже коли немає ринку, то немає про що й говорити. Але цей крок дає можливість реалізувати одразу дві мети.

Читайте також: Олексій Цуркан: Нестача залізничного транспорту стимулює нарощення потужностей для зберігання зерна

По-перше, майже з нуля сформувати ринок рідких і інноваційних добрив в Узбекистані. За нашими розрахунками, цей ринок потребує 170-200 тисяч тон рідких добрив на рік. А по-друге, спробувати провести певні дослідження, які потім можна використати в Україні. Компанія розраховує запропонувати українським аграріям абсолютно нові або суттєво модифіковані продукти, які пройшли випробування в жорстких умовах посушливого і жаркого клімату Узбекистану. Бо кліматичні зміни вже потребують технологічних змін в багатьох регіонах України.

Наскільки складною є конкуренція на ринку Узбекистану в порівнянні з Україною?

- Конкурувати там надзвичайно важко. Ринок дійсно насичений, але було два головних мотиви, аби зайти на цей ринок. По-перше, цей ринок дуже перспективний. Населення зростає, а аграрний сектор займає п’яту частину ВВП. У цій країні гарно розвинена власна хімічна промисловість, в аграрному секторі шаленими темпами відбуваються реформи, які підтримуються президентом. І до останнього часу там були відсутні холдинги. Наразі кластерна система, яку запроваджують у вирощуванні бавовни, з часом розповсюдиться і на інші сегменти, що призведе до утворення холдингів.

Другим фактором було те, що хотіли випробувати там нові системи удобрення, які будуть ефективними в умовах високих температур і недостатнього зволоження. У Grossdorf вже є напрацювання по модифікованим азотним добривам, які будуть містити штами бактерій, які дозволяють отримувати високі результати навіть в умовах засоленості ґрунтів (яке виникає, зокрема, як наслідок використання систем штучного зрошення). Також хочемо випробувати КАС-меліоранти, які розробили ще в Україні, але поки не користуються високим попитом. Тоді як в Узбекистані ці продукти отримали дуже високу оцінку потенційних споживачів. Це дає можливість проводити покращення властивостей ґрунтів одразу із внесенням азотних добрив.

На які ринки Grossdorf планує виходити з власною продукцією? На яких вже присутня?

- Базовий ринок – це Україна. Також вийшли на ринки Узбекистану та Казахстану. У перспективі можна охопити ринки Киргизстану, Таджикистану, Афганістану та Туреччини. Ринок Туркменістану через специфіку владного режиму у найближчий час охопити буде дуже важко. Але спочатку нам потрібно розібратись з ринками Узбекистану та Казахстану.

Які загальні потужності тепер має компанія?

- В Україні Grossdorf має потужності з виробництва приблизно пів мільйону тон рідких добрив на рік та 60 тисяч тон гранульованих добрив. В Узбекистані побудували виробництво рідких добрив, це ще 60 тисяч тон. Реальне відвантаження рідких добрив на ринок України становило десь 130-150 тисяч тон.

Які подальші плани компанія має по будівництву чи розширенню заводів?

- У майбутньому Grossdorf планує збільшувати gотужності в Україні. Десь до середини року буде рішення про розширення виробництва і, скоріше за все, збільшаться потужності з виробництва гранульованих добрив до 150-200 тисяч тон. Це цілком реальна планка. Розширення по території України буде досить динамічним, наразі воно стримується виключно законодавчими органами. Якби не було такої жорсткої регуляторної політики, то можна було б говорити, що підприємства з первинного виробництва добрив можна було б будувати набагато швидше і за абсолютно іншими технологіями. Тоді як великі виробники, які вже вклались в інфраструктуру, не дуже зацікавлені в новому технологічному обладнанні, яке коштує недешево.

Читайте також: Огляд агротехніки: які моделі сидеральних сівалок є на ринку

Ті компанії, які можуть зайти в Україну з таким обладнанням і побудувати тут завод, – цього не роблять. Наприклад, виробництво селітри можна побудувати за півроку. Але на такі витрати ніхто зараз не піде. Тому що лише близько двох років доведеться отримувати погоджувальні документи. І це при тому, що виробництво аміачної селітри найпростіше. Там не потрібно використовувати ніякої додаткової сировини, лише природній газ, електроенергія і повітря. А от виробництво комплексних добрив вже значно складніше, оскільки там потрібна мінеральна сировина і задіяні кислоти, а це може викликати певні екологічні питання. Хоча Україна вкрай потребує таке виробництво, особливо після того, як кримський Титан залишився на окупованій території. В Україні залишилось усього два виробники комплексних добрив. Але через перепони із документами ніхто в Україну серйозно інвестувати не збирається.

Наскільки мені відомо, великі виробники добрив інвестують кошти у будівництво заводів в Африці, невже там кращі умови ніж в Україні?

- Там кращі умови з точки зору сировини і регуляторної політики держави, і, як би це було не смішно, з точки зору корупції, африканські режими часто кращі за наші державні органи.

Розкажіть про сільське господарство Узбекистану, які технології там використовують?

- Уся земля там є державною і є певні умови, при виконанні яких сільгоспвиробники можуть отримати цю землю в користування, зокрема і дотримання технологічних норм ведення сільського господарства. Тобто закинути цю землю чи виснажити її практично неможливо, оскільки за цим слідкує держава. З часом в Узбекистані перейдуть до моделі, яка вже впроваджена у сусідньому Казахстані, де без щорічного проведення аналізу ґрунту та складання карти ґрунтів неможливо отримати субсидію. А от Україна тут значно відстає, навіть тому, що ті субсидії, які в нас є, виділяються не тим, хто їх потребує.

Проте в Узбекистані досі використовують технології, яким вже 20-30 років, а іноді і 1000. Наприклад проблема з водою вирішується системою обводнення, коли на поле виливається вода з ариків, вона там деякий час стоїть, ґрунт насичується, після чого вода з поля прибирається. Цій технології вже 1000 років. Вона використовувалась на території Узбекистану за радянських часів тому що це було досить дешево. Але в неї є багато мінусів. Тим паче, що ціни на воду будуть зростати і з часом ця технологія по економічності буде поступатися крапельному, або дощувальному зрошенню. Але розповсюдження дощувальних машин там ще на самому початковому рівні. Така само ситуація із технологіями точного землеробства, вони там майже не використовуються. Тому Узбекистан нагадує мені Україну, тільки 15-20 років тому. Хоча, по кількості використаних добрив, вони нас випереджають у 4-5 разів.

Читайте також: Купувати у сусідів: як придбати в кредит сільгосптехніку під 12,7% річних?

- Проте, я вважаю, що протягом двох років цей ринок зміниться, тому що там є гроші і бажання держави та воля президента, а в цій країні це дуже важливий чинник. Без волі президента в Узбекистані реалізувати багато речей було б практично неможливо. Це кардинально відрізняє Узбекистан від України. У нас усе роблять громадські об’єднання та бізнес суб’єкти, а держава лише заважає, а там бізнес суб’єкти намагаються робити свою справу, громадських організацій майже немає, а держава дуже сильно допомагає розвитку цього сегменту. Якби в Україні була хоча б 10-та частина тієї підтримки, яку отримує узбецький аграрний сектор, то ми б зробили суттєвий ривок вперед.

Які економічні показники компанія мала у 2018 році?

- Grossdorf показав мінімальний рівень прибутку у 2018 році. Була маса факторів, які не дали отримати гарний прибуток. Частину коштів з’їли курсові стрибки, частину прибутку втратили через дії наших монополістів. Та і свого прибутку майже не бачимо. Grossdorf постійно інвестує кошти у нові проекти, для чого залучає як кредитні, так і власні кошти. Але це нормально для компанії, яка розвивається.

Які плани Grossdorf ставить перед собою на 2019 рік, на скільки планує збільшити обсяг виробництва та реалізації добрив?

- У разі нормального забезпечення сировиною і відсутності якихось несподіванок з боку держави сподівались вийти на виробництво і реалізацію 200 тисяч тон рідких і 50-70 тисяч тон гранульованих добрив.

Як ви оцінюєте вплив на компанію блокування імпорту азотних добрив на митницях? Як це впливає на ринок взагалі та на самих сільгоспвиробників?

- Це призвело до удорожчання сировини на 1500 гривень, а ви самі можете собі уявити, що це означало і яких збитків завдало. Grossdorf має контракти з великими агрохолдингами, які підписуються заздалегідь, і в результаті ми були вимушені відвантажувати наші добрива без прибутку, або взагалі в мінус. Але аграрії постраждали не менше, переплата на ринку добрив зараз дуже велика. Мінімум 500 гривень на тоні аграрій переплатив. У минулому році робили розрахунок і ціна селітри мала бути 8500-9000 грн за тону, а зараз вона по 11000 гривень. Імпортери мають можливість завозити її дещо дешевше, десь на 1000 гривень. Тепер країни, що постачали до нас добрива, сприймають український ринок як ризикований та преміальний. Відповідно, не бачимо тих цін, за якими торгують світові трейдери. Ціни для України набагато вищі, але все одно це виходить дешевше, ніж власне виробництво.

Чи бачите ви можливість збільшити кількість використання добрив в Україні та завдяки чому?

- Український ринок дуже перспективний, він інтенсивно зростає і всі розуміють, що нам потрібно збільшувати в три рази рівень внесення мінеральних добрив, аби вийти на середньоєвропейські показники. Навіть при умові застосування найсучасніших технологій, можна говорити про двократне збільшення споживання добрив у найближчі 5-7 років.

А чи можливий такий ріст за умови збереження таких високих цін на добрива, які є станом на сьогодні?

- А в нас особливого вибору немає. Усі сучасні сорти та гібриди, які наразі вирощуються і ті високопродуктивні сорти та гібриди, що в подальшому будуть заходити на наш ринок, будуть давати гарний врожай виключно за умови повного циклу підтримки. Тому що гарна генетика – це лише половина справи. Це як і в людини, батьки можуть бути блакитноокими блондинами під два метри зростом, але якщо дитина буде зростати в постійному режимі дефіциту сонця, харчів, руху, то вона не зможе реалізувати те, що давно від народження. Те саме і з рослинами: для того, аби розкрити генетику, потрібно забезпечити водний режим та надати необхідне живлення. І якщо наші аграрії хочуть конкурувати на світовому ринку, то у них немає іншого вибору, як застосувати правильну технологію обробки ґрунту, налагодити водний режим, та застосовувати правильно та в достатній кількості мінеральні добрива. Звичайно, живлення можна оптимізувати, на ринку вже є сучасні азотфіксатори, є препарати, які уповільнюють розчинення добрив, тим самим зменшуючи втрати, які можуть сягати до 30%. Тому потенціал скорочення добрив за рахунок оптимізації їх використання є, але він не перекриває той потенціал споживання, який буде при зростанні українського агросектору. Тому точно можна очікувати двократне і цілком можливе трикратне зростання споживання мінеральних добрив в Україні.

фото:  приватний архів Сергія Рубана



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама