Рецепт виживання: коли зростуть ‎закупівельні‬ ‎ціни‬ на ‎молоко‬?

Доволі часто можна почути, що закупівельні ціни на молоко в Україні є одними із найнижчих в світі. Але наскільки низькими вони є? Проблемою в порівнянні цін на молоко в різних країнах світу є різні стандарти, відповідно до яких обліковується молоко. Ми вирішили перерахувати ціни в основних країнах-експортерах молочної продукції (price-makers на світовому молочному ринку) у відповідності до українських вимог за вмістом білку та жиру. За допомогу у розробці методи дякуємо експертам із «Консультаційного центру Асоціації виробників молока».

Так, ми виділили такі країни ЄС як ‎Францію‬, ‎Данію‬, ‎Німеччину‬, ‎Нідерланди‬, а також ‪‎США‬, Нову Зеландію і, звичайно, Україну. Для рівноцінності даних і порівнянності їх було вирішено використовувати ціни на ґатунок "‎екстра"‬. Оскільки дані по всіх країнах є оприлюдненими лише по липень поточного року, то відповідне порівняння будемо здійснювати в ретроспективі із січня 2013-го по липень 2015 р.

Якщо ми говоримо про початок позаминулого року, то ситуація на молочному ринку України була доволі сприятливою — тонна молока екстра вартувала 323 євро, а досягла піку на початку 2014-го р. — 383 євро.

З того часу почалося стрімке зниження цін, яке варто пов’язувати із значним скороченням обсягів продажу переробними компаніями, особливо на експорт. Свою лепту внесла девальвація гривні, знизивши ціну на молоко до 152,5 євро/тонну при середньомісячному курсі євро в 27,80 гривень.

Джерело: Аналітична служба DYKUN

Очевидним є те, що впродовж півроку молоко екстра ґатунку від сільськогосподарських підприємств справді було найдешевшим серед вибраних країн (які можуть слугувати індикатором світового ринку). Із лютого по червень українське молоко було дешевшим навіть за новозеландське, яке є найдоступнішим серед країн-молочних експортерів. Проте, варто пам’ятати, що в Новій Зеландії в годівлі корів присутній випас, а в Україні підприємства, які виробляють якісне молоко застосовують іншу систему годівлі, що збільшує продуктивність, але й здорожчує саме молоко. Тому і доходи в цих випадках будуть різні.

Надіємося, що для більшості не буде секретом, що ціна на ринку встановлюється переважно не в залежності від собівартості виробництва та бажаного прибутку, а від попиту та пропозиції. А отже, фермер буде отримувати достойну плату за свою продукцію тоді, коли переробник матиме стабільні та великі ринки збуту. А що ж ми маємо зараз?

У відповідності до методики ‪ФАО‬ встановлено, що практично 11% молока Україна експортує закордон, проте минулими роками цей обсяг доволі сильно зменшився. Так, за результатами восьми місяців поточного року молочний експорт країни знизився на 57,5%, в основному через втрату російського ринку, заміну якому так і не знайдено. Ми погоджуємося із експертами стосовно того, що дане становище буде тривати як мінімум три роки і швидко такої заміни не буде. Але це не означає, що не варто рухатися в напрямку пошуку виходу з нього. Вже зараз проводяться торгові місії і вітчизняні виробники отримують можливість розширити не тільки географію власних продажів, а й збільшити їх обсяг. Проте, цей процес доволі довготривалий і не варто очікувати швидких і «вибухових» результатів.

Що стосується внутрішнього українського ринку, то його обсяг просів з огляду на зниження купівельної спроможності населення. А отже і тут обсяги продажу переробних компаній також знизилися. Щоб змінити ситуацію на цьому ринку необхідно суттєво підвищити добробут населення, але це питання не зможуть вирішити молочники одноосібно. Воно носить загальнодержавний характер і саме влада повинна працювати над його вирішенням.

То що ж робити аграрію в цій ситуації яка склалася? Експортні, як і внутрішні продажі молочних продуктів знизилися і тому стрімкого зростання цін на молоко не варто очікувати. Тут свою лепту повинна вкласти держава, сформувавши справедливу та реальну систему державної підтримки. 

Нажаль, вже впродовж доволі довгого часу ці системи «працюють на вибори» і орієнтуються на сектор одноосібників. Варто відмітити, що абсолютно всі ОСГ при всьому своєму бажанні не зможуть повністю відповідати вимогам ЄС по безпечності та прослідковуваності, а отже їм немає майбутнього як постачальника сировини для переробного підприємства, яке експортує до ЄС чи Китаю. З огляду на те, що активно іде робота з гармонізації законодавства України та ЄС, то вже в скорому часі варто очікувати, що вимоги Співдружності стосуватимуться не тільки тих, хто експортує до ЄС, а й внутрішнього виробництва. Звичайно, знайдуться приклади таких селян, які зможуть перейти із категорії ‪ОСГ‬ в ‪‎ФГ‬, і зможуть виконувати вимоги, проте відсоток таких буде не значним. Іншим варіантом виходу із цієї ситуації є кооперативний рух, який поширений у світі в галузі молочарства. І саме на підтримку активних селян та кооперативів держава повинна націлювати кошти, якщо вже дотувати сектор ОСГ.

Що стосується сільськогосподарських підприємств, то варто відмітити, що кількість високотехнологічних серед них із кожним роком зростає і в цей сектор необхідно залучати кошти як у вигляді дотацій від держави, так і різноманітних програм від організацій-"донорів". Органи влади в першу чергу зацікавлені в тому, щоб донести до аграрія інформацію про всі існуючі системи отримання коштів та «звести» виробника із фінансистом. Проте, нажаль, на даний момент такий підхід не набув поширення і носить більше декларативний, ніж практичний характер.

Руслана Бутило
керівник Аналітичної служби Dykun

фото: communitywellbeing.org.ua