Президент "Дунайської сої": Європа та світ чекають української не ГМО-сої

Матіасе, наскільки більше стало в Україні не ГМО-сої , на виробництво якої ви орієнтуєте своїх партнерів?

- Прогрес у виробництві сої у вашій країні очевидний – якщо у 2015 році було 1,8 млн га під соєю, то на зараз 2,2 млн. га. Що стосується не ГМО-сої, то точної статистики немає, проте  ми оцінюємо її кількість на рівні 30% від загальної кількості. Це якщо говорити про ланку на елеваторі, у трейдера чи переробника. Щоправда, частка в полі не ГМО сої вища. Відповідний контроль якості, розділення та сертифікація допоможуть збільшити виробникам не-ГМО сої свій прибуток.

Наша організація Donau Soja («Дунайська соя») була заснована в 2012 році з метою просування та поширення ідеї вирощування, переробки та маркетингу високоякісної не ГМО сої, а також для контролю походження сої з Дунайського регіону та Європи. Якщо на початку у нас було лише 20 членів, то на сьогодні – понад 270.  Члени асоціації  представляють усі види бізнесу ланцюжку створення вартості сої як продукту – від виробників насіння через сільськогосподарських товаровиробників до виробників продуктів харчування та роздрібних продавців. Donau Soja  включає як повних, так і асоційованих членів, зокрема, останні – це неурядові організації, об'єднання, а також політики чи урядові установи. 

У 2015 році нами було відкрито представництво у Києві, локальна команда налагоджують роботу із компаніями тут, здійснюють консультаційний супровід та допомагають експортувати продукцію за кордон. Локальний офіс в найближчі роки зросте до п'яти працівників. Сьогодні ми в Україні маємо сім потужних компаній-партнерів, які входять до складу асоціації Donau Soja. Це АТК, Сварог Вест Груп, Grain Alliance, Агропродсервіс, «Український Аграрний Холдинг», «Дунай-Агро», Агросем, Агрітема, Українська асоціація виробників та переробників сої, Громадська спілка «Органічна Україна», сертифікаційний орган «Органік Стандрат». І тут ми не враховуємо ті компанії, які є членами в Асоціації своїми європейськими офісами, як то «Євраліс», «Заатбау», «Соєвий Вік», низка міжнародних рейдерів та переробників та багато інших. За два роки було сертифіковано за стандартом «Donau Soja» близько 40 тисяч тонн соєвих бобів, з яких понад 12 тисяч тонн були експортовані до країн ЄС.

Читайте також: Непрофільні корови: навіщо HarvEast та «Даноша» тримають молочну худобу

Яку роботу здійснюєте? 

- Сьогодні ми працюємо над втіленням національної програми щодо не ГМО-сої і  спрямовані на те, аби об’єднуватись із іншими підприємствами та організаціями Україні та закордоном, які зацікавлені у сої. Ми усвідомлюємо, що разом ми можемо бути набагато більш сильними, аніж поодинці. Із 2017 року ми також розпочали спільний проект стратегічного партнерства із Австрійською агенцією з розвитку, яке на наступні п'ять років передбачає, що Агенція компенсує 50% витрат, понесених Асоціацією на реалізацію наших активностей та досягнення цілей з розвитку в Сербії, Боснії та Герцеговині, Молдові та Україні.

Таке партнерство дозволяє нашій організації подвоїти зусилля та зробити суттєвіший вклад в розвиток в цих країнах. У цьому проекті ми зможемо навчити виробників правильно виробляти не ГМО-сою, працювати із експортерами сої та продуктів із неї, створювати локальні ланцюжки доданої вартості, тощо. Для нас важливо донести важливість і потрібність виробництва не ГМО-сої та створити зацікавленість виробників у ній. Далі –  у хід вступають ринкові механізми і цей сектор, без сумніву, розвиватиметься надалі.

Наскільки змінилось ваше власне уявлення про нашу державу  за два роки?

- Якщо говорити в цілому, то моє уявлення про вашу країну за цей період не змінилося.  Я досить часто буваю в Україні, мав нагоду багато спілкуватися із виробниками, високопосадовцями, представниками влади. Сьогодні ми більше усвідомлюємо за якими законами розвивається агробізнес в Україні та розуміємо ринкові механізми. Я, як і раніше вважаю, що Україна є однією із ключових країн з виробництва сої у Європі, і моя віра у це сильніша, ніж будь-коли. Вірю, що можливості для вашої держави величезні, більше і більше аграріїв на сьогодні розуміють необхідність підвищення якості виробленої ними сої і, як наслідок, кращої ціни на неї.

фото: прес-служба «Donau Soja»

Читайте також: Вісім порад при укладанні договорів транспортного експедирування

Тож українська соя, на ваш погляд, зараз не є настільки конкурентною?

- Йдеться не про конкурентні переваги, а про дещо інше. Українська соя поки що знаходиться у низькому ціновому та якісному сегменті. Тому  найперше завдання для українських фермерів на сьогодні виробляти кращу продукцію. Продаж сої дає набагато більше можливостей. Зараз усю сою в Україні можна поділити на такі групи:  ГМО-соя для годівлі,  а також соя без ГМО для годівлі, сертифікована соя без ГМО для споживання, а також органічна соя.  Проте  продовольчої сої без ГМО гарних кондицій в Україні замало. Йдеться про протеїн, крупність зерна – тут повинні бути зроблені якісні зміни.В Україні є виробники, які показують гарні результати, проте кількість їх не достатня.

Якщо подивитися лише на європейський ринок, то ми маємо попит на більше 8 млн.тонн не ГМО-сої, а в світі всього лише близько 4-5 млн сертифікованої не ГМО-сої з чіткою прослідковуванністю. Тому потреба у цій продукції у ЄС велика, не кажучи вже про світовий попит. Тому ми готові працювати із українським бізнесом, змінювати ідеологію про сою, як про продукт не лише для годівлі та експорту, а для споживання. Хочемо поширювати серед фермерів знання про інокуляцію сої, наголошувати на важливості правильного насіння, захисту рослин, тощо.

Які країни потенційно зацікавлені у не ГМО-сої з України?

- Серед стратегічних ринків збуту для української не ГМО-сої я б назвав ЄС та азійські країни. У партіях такої продукції дуже зацікавлені також Туреччина та Іран. Дуже важливо формувати у іноземних трейдерів імідж України як виробника не ГМО-сої, адже багато країн впевнені у тому, що в Україні не вирощують традиційної, не модифікованої сої.

Ви також згадували про органічну сою. Наскільки високий попит на неї у трейдерів?

- На ринку зараз відчувається дефіцит органічної сої. Якщо раніше вона в основному імпортувалась із Китаю, то на сьогодні більше шукають саме європейських виробників. Дефіцит органічної сої знаходиться на рівні 50-100 тис. тонн, і її поки що не можуть перекрити виробники з ЄС. Тож це чудова можливість експорту для України. На сьогодні ціна європейської органічної сої знаходиться у межах $800 за тонну, а китайської – $600. Часто виробники сої та іншої органічної продукції побоюються перевиробництва, проте на мій погляд марно. Органічний ринок на сьогодні необмежений, на будь-яку продукцію можна легко знайти покупця.

Читайте також: Економ-варіант: на чому та скільки заощаджують аграрії

На вашу думку, які перепони стоять у України, як потужного виробника сої? Що заважає нашим виробникам, і що вони роблять не так?

- Я не буду говорити про банальні речі. Те, що у вас працьовиті люди, гарна земля та новітні технології у ЄС знають всі, і ми це поважаємо. Проте все ж таки є куди рости та розвиватись. Якщо ви хочете отримати кращі позиції на європейському ринку із своєю продукцією та продавати її на конкурентною ціною, потрібно забути про ГМО та про нелегальні пестициди. Це два важливі моменти, які не можна не враховувати. Досить часто виробники ллють на поле ЗЗР або добриво і достеменно не знають, де і ким воно вироблене. У результаті отримуємо забрудений продукт, який не можна експортувати. Такі випадки коштують не лише грошей, а й іміджу цього виробника і інших на світовій арені. 

фото: прес-служба «Donau Soja»

Ви згадали про додаткові можливості сої на європейському ринку. Розкажіть про це докладніше?

- Мені не зрозуміло, чому українські виробники і досі дивляться на сою, лише як на продукт для годівлі тварин. Ви не виробляєте із неї продукти із доданою вартістю, приміром, соєве борошно, соєве молоко чи соуси. Ці технології не настільки важкі та затратні, проте на цю продукцію є завжди стабільний попит. Ви можете продавати її набагато дорожче, аніж просто соєві боби.

На ваш погляд, чому виробники не хочуть займатися виробництвом продукції із сої – лише через вартість технології?

- Я думаю, річ у історичному бекграунді. У Радянському Союзі сільське господарство не ставило на меті економічну доцільність. Сьогодні багато фермерів у вашій державі іще живуть цими уявленнями і не «вмикають економічні важелі».  У світі уже не потрібно доводити, що соя – це повноцінний елемент раціону людини, настільки ж важливий, як і м'ясо. З іншого боку, у виробників є чудова нагода побудувати на цьому тренд, ввести продукти із сої у повсякденне життя українців. Зокрема ми, як галузеве об’єднання, маємо на меті пропагувати споживання сої, як здорової та смачної їжі для кожного.

Не так давно,  мені довелось розмовляти із одним із доволі потужних вітчизняних виробників насіння сої. Він жалівся на те, що через  засилля ГМО-сої від іноземних виробників  він вимушений був закрити цей напрямок і перейти повністю на продаж насіння пшениці. Прокоментуйте, будь ласка, цю ситуацію.

- Тут є питання до влади, і до уряду. З одного боку, ГМО-соя знаходиться у багатьох країнах поза законом, з іншого – багато фермерів переходять на неї, аби отримувати більші урожаї. Багато українських виробників вимушені послуговуватись не сертифікованим насінням та вирощувати нелегальні посіви, оскільки  на сьогодні дуже актуальною є ціна питання, тобто ціна сертифікації. 

З іншого боку і ті, хто вирощує сою легально із сертифікованого насіння, і ті, хто робить це незаконно, отримають за боби однакову ціну. Чи нормально це? На мій погляд – ні, потрібен контроль за посівами, і чітка статистика площ. На жаль, в Україні усі статистичні дані не точні, що відбувається на полях насправді, ніхто не знає. Лише ввівши облік, «польову корупцію» можна буде побороти. Виробники повинні мати можливість працювати чітко та прозоро, і гідно заробляти на своїй продукції. Тому, якби я був фермером, я би вимагав у влади навести лад у царині як ГМО, так і не ГМО-продукції.

Читайте також: ТОП-5 агрорекордсменів: які культури стали раптово популярними у виробників

Яким чином?

- Найбільш доцільним  шляхом у  цій ситуації стало б відведення так званих чистих територій у кожній області під вирощування не ГМО-сої, таким чином  це може бути вигідно усім – місцева влада здійснюватиме контроль за територіями, виробники вироблятимуть чисту продукцію, а трейдери можуть бути упевнені у надійності  України, як партнера. Кожна із ланок отримуватиме свій профіт.

Ваші поради для українських фермерів?

- Перше – потрібно вивчати можливості для  виробництва сої та соєвих продуктів високої якості, наступне – ретельно шукати своє місце на ринку. Якщо ви лише починаєте працювати у соєвому сегменті, доцільно зосередитись на виробництві сої для годівлі,  якщо у вас більше досвіду у цій царині – виробляти якісну продукцію для споживання та експортувати її, а якщо маєте достатньо сил та можливостей – переходити на виробництво органічної сої та соєвих продуктів із  високою доданою вартістю. Сьогодні важливо не стояти на місці, а думати, що ви зможете робити краще і продуктивніше. Ще раз наголошу  – Європа та світ чекають української не ГМО-сої.