Напоїти поле: як аграрії борються з глобальним потеплінням

​Площі сухої та дуже сухої зон в Україні вже зросли на 7%. Тож аграріям треба відновлювати системи зрошення та шукати альтернативні джерела зволоження для полів. У водних проблемах держави та шляхах їх вирішення розбирались журналісти Agravery.com

 

Наперекір погоді

Протягом останніх років  українські виробники чи не найбільше скаржаться  на погодний фактор. Глобальні зміни клімату, нестача вологи у грунті та затяжні  посухи ведуть до значних втрат урожаїв – до 10-70%. Через брак води господарства вимушені переорієнтовуватись на більш посухостійкі сорти та гібриди, проте повністю проблему водного балансу це не вирішує. Особливо критична ситуація із зрошенням у овочівників, власників садів та ягідних плантацій – вони вимушені закладати додаткові гроші на встановлення крапельного зрошення, бурити власні свердловини, та проектувати накопичувачі води. Як розповідають у господарстві «Розенберг», що на Львівщині, будь-який сучасний сад без нормальної системи зрошення просто не функціонуватиме. «Ми заклали сад у 2014 році, плануємо збирати не менше 5-7  тонн яблук з гектара, що без постійного доступу води майже нереально. Навесні 2017 року будемо  споруджувати систему  крапельного зрошення, яка обійдеться нам щонайменше 600 тисяч гривень на 10 гектарів площ», – розповідає власниця господарства Тетяна Прокопець.

Але сьогодні воду все частіше підводять до полів кормових культур, сої та цукрових буряків.  Практика підприємств засвідчує - урожайність, і якість  збіжжя у посівах під зрошенням в рази краща. Зокрема, за словами голови Асоціації виробників картоплі Миколи Гордійчука, досягти врожайності в 28-30 центнерів з га, яка дозволяє промисловим виробникам картоплі рентабельно працювати, можна лише за умови поливу.

Читайте також: Перемога VS зрада: найкращі та найгірші рішення влади для агросектору

З минулого року почалося активне будівництво поливних потужностей по всій країні, і перш за все в агрохолдингах, розповідає продукт-менеджер компанії «АСТРА» Валентин Балицький. “Компанії звертають велику увагу на збільшення прибутку і врожайності, що безпосередньо пов'язано з рентабельністю. Вийти на хороший рівень без використання поливу зараз не реально. Тому кількість клієнтів у нас постійно зростає”, говорить він. Окупність проектів зрошення, порахували в “АСТРА”, залежно від  масштабу може становити від 3 до 10 років. Організовують полив на своїй території або ж розглядають таку можливість досить багато агропідприємств з площами до 10 тис. га також. Також з'явилися зрушення в бік розширення зрошуваних площ і в фермерському сегменті – тож зрошення на площі у декілька гектарів уже не викликає ні у кого подиву.  

Проблема, що народжує проблему

Більшість державних систем була побудована 30-35 років,  тому для них характерна висока енергоємність подачі води. За даними Держводагенства, в середньому щороку в Україні при транспортуванні у зрошувальних каналах втрачається від 300 до 500 млн кубічних метрів води. Тобто 23-24% — це втрати на фільтрацію. Якщо  на початку 90-тих років в Україні використовували 10 млрд. кубометрів води в рік, то зараз ми використовуємо аж  30-35 млрд.

Як розповідають у Інституті меліорації, у радянські часи площі зрошення в цілому по Україні були доведені до 2,6 млн га. На сьогодні на балансі різних господарств знаходиться 2,2 млн га.  Але фактично до 2014 року поливалося максимально 0,6 млн га. минулого року було полито 0,5 млн га, а цього — 0,45 тисячі га. Такі невтішні показники  господарі полів коментують просто – використовувати системи дорого та незручно – втрати великі, а тарифи на воду  та електроенергію ростуть.

У Держводагенстві пояснюють, що відсутність достатніх коштів на реконструкцію та ремонт фактично ставить під загрозу надійність цих стратегічних об’єктів загальнодержавного значення. «На сьогодні насосні станції, які задіяні у роботі, знаходяться в працездатному стані, але на них понад 60% агрегатів відпрацювали нормативний строк експлуатації та потребують капітального ремонту або повної заміни. За тривалий період експлуатації вони зазнали суттєвого фізичного та морального зносу», - говорить голова Держводагенства Ірина Овчаренко.

Читайте також: Рік у фокусі: головні події та тенденції у АПК

Зношеність обладнання провокує проблеми з подачею води і заростання системи. «У нас площі фактичного поливу мінімум у 3 рази менші за те, що має поливатися. І виходить, що по Каховському зрошувальному каналу, проектна потужність якого 530 метрів кубічних в секунду, ми подаємо всього 125-130 метрів кубічних в секунду. Швидкість води менша, відбувається заростання. Те, що ми отримуємо від реалізації води на полив, не є достатнім для здійснення ні поточних, ні капітальних ремонтів, ні, тим більше, заходів із модернізації», – розповідає директор  академік НААН, директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Ромащенко.

Загострює  проблему і  збільшення кількості землекористувачів – внаслідок реформування агропромислових підприємств їх відтепер стало 192 тисяч, що створює проблеми при сільськогосподарському використанні. Наявна зрошувальна мережа фактично не справляється із  вимогами сучасних дощувальних машин та поливної техніки.  Але найголовнішою проблемою, яка заважає власникам підприємств розвивати зрошення, є  питання довгострокової оренди зрошувальних земель. Як вважає генеральний директор холдингу HarvEast Дмитро Скорняков мільярдні  доларові інвестиції у полив з боку орендарів не виправдані.  «На сьогодні південь України найпродуктивніше місце для вирощування с/г культур. При цьому наявний канал до Криму практично не використовується. Ми дуже багаті, раз можемо собі дозволити не використовувати об'єкт, який може приносити мільярди. Ми здатні в рази збільшити врожайність, задіяв наявну зрошувальну систему. На сьогодні вкладати в полив ризиковано, оскільки земля не власна а орендована», – сказав він.  

 

Підтримує слова колеги і голова спостережної ради ТОВ «АФ «Сади України» Олексій Зайцев. На його думку, головною перепоною розвитку зрошення українських підприємств є недосконале регулювання відносин між власниками земельних наділів та компанією. «Договори оренди мають різні строки дії, власники земельних наділів, знаючи, що земля знаходиться на полі зрошення, або по ній проходить система зрошення, тиснуть на компанію-орендаря. Закон однобічно регулює такі відносини, а компанія, яка використовує іригацію, не може будувати плани щодо подальшого розширення системи», — бідкається підприємець. Тож сьогодні власники  ділянок або використовують власні ресурси та роблять  проекти зрошення під себе, або намагаються співпрацювати із державою.

 

Влада+ виробник=?

Вартість відновлення зрошувальних систем, за підрахунками фахівців Держводагенства, сягає від 3 до 5 тис. доларів за 1 гектар з урахуванням придбання дощувальних машин. Протягом останніх років водогосподарські організації разом з сільгосптоваровиробниками реалізують проекти державно-приватного партнерства з реконструкції та модернізації зрошувальних систем. Приблизно 7-10 тис. га на рік. У цьому році у Вінницькій, Полтавській, Херсонській та інших південних областях.

Читайте також: Аграрний 2016-й: чому птахівники так чекають дотацій

У  Глобинському районі Полтавської області стараннями влади та підприємців зрошення відновлюють уже другий рік поспіль.  Якщо у 2014 році  головна водосистема поливала лише 400 га сільгоспугідь, то у минулому році поливалось уже 1135 га. Підхопили ініціативу і інші райони області – уже наступного року площі поливу в області можуть збільшити до 2,5 тис. га.  

 

 

Лідер держави у цьому питанні — Херсонська область. У ній нині під зрошенням знаходяться, за різними даними, від 200 до 290 тис. га земель. Зокрема під крапельним зрошенням 31,5 тис. га. Втім, це пов’язано зі специфікою виробництва - агровиробники Херсонщини забезпечують усю Україну рисом, овочевою та плодово-ягідною продукцією. А такі культури, як перець, помідори, цибуля вирощуються на Херсонщині майже повністю на краплинному поливі. Але води не вистачає.

 

Покращити ситуацію із зрошенням у регіоні незабаром може допомога з боку міжнародних інституцій. Так, команда експертів Світового банку зараз допомагає уряду України у розробці Стратегії модернізації сфери зрошення. Для пілотного проекту фахівцями було обрано канал Р-1 в Каховському районі, де  розроблять еталонну модель взаємовідносин між водокористувачами та водогосподарськими організаціями, створення Асоціацій землеводокористувачів та напрацювання фінансового механізму залучення інвестицій під державні гарантії. За словами заступника міністра аграрної політики та продовольства України Ольги Трофімцевої, повернення кредитних ресурсів має здійснюватися за рахунок підвищення ефективності виробництва сільгосппродукції на зрошуваних землях. «Ставимо за мету до 2020 року відновити поливи на площі 500-550 тис. га. Це дозволить довести загальні площі зрошення (без Криму) до 1 млн га. За експертними оцінками, має бути залучено 1,5-2 млрд доларів інвестицій», — розповіла вона. 

 

Не чекаючи води від держави

 Поки влада  «напоює» обіцянками про всеукраїнську програму зрошення, фермери рахують  гроші у кишенях. Так, приміром, на впровадження системи крапельного поливу в овочівництві потрібно до $1200 на гектар, у садівництві й виноградарстві — не менше $2000 на гектар залежно від джерела постачання води, типу використовуваної трубки, геометрії зрошуваної ділянки тощо.

Читайте також: Назад у минуле: які проблеми 100 років тому мали українські аграрії

Компанія  «Фрідом Фарм Інтернешнл», що на Херсонщині, нещодавно розпочала власний проект повної модернізації однієї  зі зрошувальних ділянок і планує витратити на це 38 млн грн. В останні два роки підприємство відновило або ввело в дію зрошення на площі 237 га та витратило з 2013 року 15,5 млн грн. Фінансовий директор компанії Дмитро Черняк повідомив, що за попередніми розрахунками у минулому році часта витрат тільки на воду і електроенергію для зрошення в прямих виробничих витратах сягала 37,9%. Інші операційні витрати, пов'язані зі зрошенням, були на рівні близько 750 грн на 1 га.

 

Потужний гравець ринку – агропромхолдинг “Астарта” також розпочав цьогоріч впровадження проекту із крапельного зрошення полів у Полтавській області. Зокрема, технологію поливу буде застосовано на посівах цукрових буряків: спочатку на 360 га, а за цьогорічними результатами проекту буде прийнято рішення щодо розширення поливних площ. Наразі підприємство завершує реконструкцію меліораційної інфраструктури (каналу, насосної станції), після чого почнеться безпосередньо монтаж систем крапельного зрошення ізраїльського виробництва. На даному етапі інвестиції в проект становлять близько 10 млн грн.

Про плани щодо розширення площ під зрошенням розповіли у агрофірмі «Сади України».   Якщо у поточному році підприємство мало  1000 га зрошуваних земель, то у майбутньому планують збільшити їх мінімум вдвічі. “Ми кожного року збільшуємо площу полів під зрошенням на 100-150 га. Проте про повну реалізацію проекту говорити зарано”, — розповів голова спостережної ради ТОВ «АФ “Сади України” Олексій Зайцев.

Повністю стати автономними та не залежати від  примх централізованого зрошення вирішили  у СТОВ «Агрофірма «Маяк», на Черкащині. Там закупили три машини для кругового зрошення і чотири фронтальних зрошувальних системи, які працюють на електроенергії без дизельних генераторів. Заступник директора підприємства  Олексій Васильченко говорить, що цього року під поливом у компанії  — люцерна і кукурудза.  Остання дає на зрошенні 135-140 ц/га, тоді як без нього — не більше 90 ц/га.

Ірина Глотова

фото: adm-pl.gov.ua, hromadske.uask-kuban.ruirrigation.com.ua


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама