Реклама

Мінні поля. Як живуть і обробляють землю фермери з прифронтових територій

Робота тракториста в прифронтовій зоні Донецької і Луганської областей сьогодні небезпечніша, ніж у танкіста, говорить Сергій Шапкін, сільський голова Павлополя під Маріуполем. Навіть на вже розмінованіх полях люди продовжують підриватися на мінах. За оцінками ООН, Донеччина і Луганщина третій рік поспіль залишаються однією з найбільш замінованих територій в світі. А за даними Міноборони, з початку військової агресії РФ від мін загинуло 269 мирних мешканців, а ще 564 отримали поранення. 

Юлія Абібок

За даними Міністерства оборони, на сьогодні у Донецькій і Луганській областях замінованими лишаються майже 1,4 тис. га сільськогосподарських земель. Міноборони узагальнює дані трьох міжнародних організацій, що спеціалізуються на гуманітарному розмінуванні. Але, за даними Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, ситуація набагато гірша: близько 85 тис. га тільки у Донецькій області при більш ніж 11 тис. вже розмінованих. В обидвох випадках йдеться про результати нетехнічного обстеження виключно тих територій, що лишилися під контролем українського уряду.

В Луганській обласній військово-цивільній адміністрації кількість гектарів замінованих територій у відповіді на запит Agravery.com оголосили “інформацією з обмеженим доступом”. З інших відповідей на запити випливає, що ані обласні ВЦА, ані Vіністерство аграрної політики обліку таких ділянок не ведуть. 

фото: pravda.com.ua

Зі спілкування з людьми на місцях стає зрозумілим, що в Україні і досі не існує карт мінних полів. Українські військові самі підриваються на мінах, встановлених іншими українськими військовими з попередніх ротацій або добровольцями в 2014-15 роках. Мешканці прифронтових сіл самі роблять для себе такі мапи. В попередні роки були випадки, коли і розмінування селяни робили просто власноруч.

“Ми навчали людей і працювали на кмітливість: ми ж самі не дурні, - згадує Сергій Шапкін. -  Війська стояли там-то, такий до них був під’їзд, там балка, там - брід через річку. Значить, тут має бути заміновано. Тобто, сама місцевість робила підказки. На в’їзді в село, де було “змагання прапорів”, на протипіхотній міні підірвалася корова, фактично врятувавши таким чином життя людей: коли село повернулося під контроль України, на тому місці сапери знайшли ще шість таких мін. Багато інформації давав Google: на супутникових картах при наближенні видно воронки. Людина могла побачити, що в ґрунті з’явилася дірка: не всі снаряди, що падали, розривалися. Зустрічалися не тільки міни, але й якісь незрозумілі залишки. Були воронки червоно-бурого кольору з дуже неприємним запахом. Все це ми позначали. І вийшло так, що в 2015 році з 4 тис. га оброблюваних полів у нас лишилося нуль”.

 

Засіяні ліси

На мапах, що публікують міжнародні організації з гуманітарного розмінування і міністерство оборони, зелені, жовті, помаранчеві і червоні позначки. Перші означають, що перевірка відповідної ділянки показала відсутність будь-якого “забруднення”: саме так на професійному жаргоні називають наявність на певній території мін та вибухонебезпечних предметів. Решта позначок належить саме “забрудненим” ділянкам.

Карту небезпечних територій можна подивитись   тут

фото: pravda.com.ua

Читайте також: «Старий Порицьк» рекомендує: як реально отримувати додану вартість на молочній органіці

Але зелені, червоні, помаранчеві і жовті позначки майоріють і на тих частинах двох областей, де бойові дії припинилися ще в середині 2014 року. Разом з новими нерозірваними снарядами сапери нерідко знаходять ще й смертельні артефакти періоду Другої світової війни. Прозорий натяк на те, що розмінування Донеччини і Луганщини - справа десятиліть.

В Асоціації фермерів Лиманської об’єднаної територіальної громади на півночі Донецької області Agravery.com повідомили, що всі місцеві поля давно розміновані і обробляються, хоча на території ОТГ ще й досі видно машини організацій з гуманітарного розмінування. Багато небезпеки навіть на давно вже мирних територіях чаїться в лісах, лісопосадках и лісосмугах. У Павлополі після розмінування у 2016 році полів співробітниками ДСНС місцевий тракторист підірвався саме біля лісопосадки, необережно заїхавши за межу. В заповіднику “Крейдова флора” на території Лиманської ОТГ, де у 2014 році також велися бої, останній досі нерозірваний снаряд - ракету “Граду” - знайшли і знешкодили у квітні 2017. По обидви боки лінії розмежування люди регулярно гинуть и травмуються через розтяжки, приховані серед дерев і кущів.

Розтяжка. фото: pravda.com.ua

Хроніки щоденного героїзму

Наприкінці грудня 2015 року Сергію Шапкіну вдалося переконати українських військових пересунути блокпост таким чином, щоб Павлополь опинився за межами буферної зони на контрольованій українським урядом території. Тільки після цього співробітники ДСНС змогли взятися за розмінування місцевих полів.

Державних спеціалістів з розмінування розмістили прямо в селі. За півроку, що велося розмінування близько 800 га полів, каже сільський голова, на території Павлополя побували, мабуть, сапери з усіх регіонів України. Це був один із перших випадків, коли співробітники ДСНС розчищували “забруднену” мінами і вибухонебезпечними предметами територію не за екстреним викликом, точково, а тотально. В кабіні першого трактора, що пройшов цими полями по завершенні робіт, поруч з трактористом сидів начальник загону з обласного управління Служби.

Територію Горлівської міської ради в Донецькій області лінія фронту перерізала разом з землями фермерського господарства “Династія” Вадима Каплі. Близько 2,3 тис. га орендованих земель лишилися частково на території самопроголошеної донецької республіки або були заміновані з українського боку и засипані нерозірваними снарядами протягом п’яти років майже безперервних перестрілок. Ще близько 750 га “Династії” лишаються замінованими в сусідніх Бахмутському і Костянтинівському районах. За частину цих земель Капля продовжує сплачувати орендну плату. Не звільнені фермери з прифронтових територій також від земельного податку, навіть якщо свої землі вони вже п’ять років не обробляють. За приблизними підрахунками власника “Династії”, за рік він сплачує таким чином “ні за що” більше 200 тис. грн.

 

 

Читайте також: В зоні ризику: як застрахувати плодові та ягідні насадження від погодних катаклізмів?

Останній раз розмінування на території виділеного з території Горлівки прифронтового селища Зайцеве проводилося навесні 2018 року, розповідає голова місцевої військово-цивільної адміністрації Володимир Весьолкін. Тоді відповідну вказівку після зустрічі з жителями селища дав тепер вже колишній голова обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. Весьолкін вважає, що в Зайцевому можна було б розмінувати ще близько десятка паїв. “Військові стверджують, що обстеження проводити “недоцільно”, що це “несе загрозу”. Ймовірно, це вже вважається лінією оборони”, - каже він.

На території господарства Вадима Каплі у 2014-15 роках тричі траплялися підриви машини і сільгосптехніки. “В’їжджати і виїжджати в одному і тому ж місці, не лишати контурів, не виходити в лісопосадку”, - перелічує фермер правила безпеки, які виробилися в “Династії” після тих інцидентів. Машина Каплі підірвалася на дорозі, якою їздили українській військові: “Там їздив БТР, ми поїхали тим же шляхом. Тільки виїхали на півметри правіше”.

Вимушені трансформації

Влітку 2014 року міни і ракети “Граду” падали поруч з тваринницькою фермою Шаміля Тагірова в прифронтовому Орловському, що належить до Чермаликської сільської ради. Того року вівці не дали приплоду через стрес. Минулого року Тагірову довелося відмовитися від розведення гусят, бо всі місця їх збуту лишилися за нульовим блок-постом з боку непідконтрольного Києву Новоазовська. І хоча пасовища, які орендує Тагіров, лежать далі від фронту і не “зловили” з 2014 року жодного снаряду, через втрату покупців фермер думає припинити займатися тваринництвом і перейти до заготівлі і продажу кормів.

Війна змушує фермерів Донеччини і Луганщини або до припинення діяльності, або до її радикального переформатування і звернення до неординарних практик. Проблем зі збутом немає у Вадима Каплі, але є проблеми з постачальниками добрив і гербіцидів. “Вони дивляться на карту - і відмовляються їхати. Ми змушені постійно їх переконувати, що для них тут немає небезпеки”, - каже фермер.

Іще один неочевидний наслідок війни - тертя між фермерами і військовими. Останні своєю технікою нерідко псують врожай, проводячи маневри прямо на засіяних полях. Сперечатися з людиною зі зброєю - справа така ж ризикована, як виїжджати за межу розмінованого поля. Спільну мову знайти буває важко. “Сказати, що проблеми немає - неправильно, - зізнається Сергій Шапкін з Павлополя. - Аля я ставлюся до цього без юнацького завзяття, лобом не впираюся. Я і блокпост переносив так: одна ротація військових каже “Ні”, але приходить друга… А сперечатися немає сенсу”.

Три тис. га лишаються “забрудненими” в Павлополі, але сільський голова каже, що розміновані поля вже “підпирають фронт”: “Ми лишаємо все менше і менше місця для війни. Це своєрідний мирний наступ: тракторами і комбайнами”. З замінованих, порослих степовим різнотрав’ям павлопольских полів тепер будуть годуватися бджоли. Минулого року у селі за допомогою міжнародних донорів встановили перші 25 вуликів. На місці замінованих лісопосадок і лісосмуг, які, мабуть, доведеться знищити, місцеві мешканці планують висаджувати грецький горіх і швидкоростучу павловнію, до всього іншого - чудовий медонос.

 

 



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама