Міністр говорить: Максим Мартинюк про олійні правки, посівну, ДПЗКУ та добрива

Очільник Мінагрополітики говорить про можливе ембарго на російські міндобрива. Але водночас підтримує вимоги аграріїв скасувати «олійні правки».

журналіст Agravery.com

У вівторок, 3 квітня, перший заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк провів брифінг для журналістів. Заявленою темою зустрічі був початок  весняної посівної кампанії. За даними Мінагрополітики, у понеділок 2 квітня польові роботи почали аграрії Херсонської та Миколаївської областей, які  вже засіяли перші 4,9 тис. га зернових та зернобобових культур. 

Але учасників заходу цікавили не лише прогнози Мінагрополітики щодо майбутнього врожаю та експорту зерна.

Цього вівторка аграрії знову пікетували будівлю ВР, аби добитись скасування олійних правок. Напередодні посівної кампанії урядова комісія підвищила до 42% антидемпінгове мито на імпорт міндобрив із Росії. АПК і так кожен рік на завищеній вартості добрив втрачав 30 млрд грн на рік, підрахували у Всеукраїнській аграрній раді.  Мінагрополітики обіцяло, що цьогоріч аграрії отримуватимуть дотації уже з початку січня. Але станом на початок квітня агросектор не отримав жодної гривні із обіцяних 6,3 млрд грн на держпідтримку. При цьому, за сигналами учасників ринку, «незрозумілі речі» відбуваються у Державній продовольчо-зерновій корпорації – одному із найбільших зернотрейдерів України, який практикує форвардні закупки продукції у аграріїв.

Так що ж відбувається у ДПЗКУ, і коли аграрії почнуть отримувати дотації? Яка позиція Мінагрополітики по «олійним правкам» та обмеженням на імпорт міндобрив з Росії? Agravery.com публікує відповіді очільника Мінагрополітики Максима Мартинюка на озвучені питання.

 


Про посівну 

Минулоріч посівна кампанія почалась 15 березня, у 2016 році – 23 лютого. Але я думаю, що цьогоріч аграрії проведуть польові роботи в оптимальні строки.

Затяжна весна аж ніяк не вплине на площі посівів та обсяг майбутнього врожаю. Вимерзло буквально 0,3% від всієї площі озимих, що є «доволі низьким показником». За попередніми оцінками Мінагрополітики, цьогоріч посівна площа під соєю скоротиться буквально на 5%, або до 1, 75 млн га. Ми не виключаємо, що  аграрії за наступні декілька тижнів можуть змінити посівні площі у розрізі деяких культур. Але при цьому врожай 2018 року буде не меншим за 61 млн тон, а обсяг експорту врожаю 2017 року – не меншим за 41 млн тон.

 


Про обмеження на поставки російських міндобрив 

Якщо подивитись на кінцевих бенефіціарних власників вітчизняних заводів із виробництва, то побачимо, що є певні ознаки концентрації. Про монополію варто було б говорити юридично вивірено, лише після того, як АМКУ завершив би своє розслідування. А вони його ведуть вже півтора роки, і кінця краю у цьому процесі не видно.

Саме тому ми концентруємось не так на повному перекритті поставок з Росії, як на диверсифікації джерел постачання. Звичайно, це погано, коли російські міндобрива займають таку значну частку поставок, але також погано, якщо ми отримаємо закритий ринок, де монополіст впливатиме на ціни. Тому нам необхідно мати різні джерела поставок.

Очевидно, з росіянами наші підприємства конкурувати не зможуть, хоча б тому, що основна частина собівартості міндобрив – це газ, котрий в Росії у декілька раз дешевший, аніж у ЄС. Конкуренція між українськими і європейськими виробниками міндобрив – це добре.

Ми не виключаємо можливості реекспорту російських добрив через Білорусь. Росіяни знайшли декілька лазівок і митних кодів, але останнє рішення ММКТ уточнило ці коди. Понизити частку російських міндобрив від 56% до 30% вдасться через рік-два. У нас ніхто не переймався диверсифікацією поставок міндобрив, побудовою господарських ланцюжків, логістикою, складами. Зараз цей процес набирає обертів. Думаю, за рік-два частка міндобрив з Росії упаде від 56% до 30%, і тоді можна буде запроваджувати повне ембарго на їх поставку до України.

На цьогорічну посівну аграрії забезпечені міндобривами трошки більше на 100%. Завдяки антидемпінговим митам отримали зниження частки росіян у міндобривах, від 70% до 56% . Минулоріч мали поставки міндобрив зокрема від країн Балтії і Польщі.

Читайте також: Добрива дорого: як вплине на аграріїв економія на живленні


Про підтримку фермерства

Ми завершуємо розробку паспортів бюджетних програм, і до кінця цього тижня подамо на погодження у Мінфін. Згоден, початок квітня – це доволі пізно. Але пригадаймо, що у деякі роки програми держпідтримки агросектору по факту починали роботу уже в грудні поточного року.

Ми підтримуємо фермерів не тому, що вони маленькі, а тому що хочемо дотягнути фермерів до «середнього класу». Фермери відстають по технічному оснащенню та технологіям виробництва агрохолдингів. Але думаю, що найкращим способом підтримки аграріїв буде здешевлення кредитів, на що ми витратило 500 млн грн із «фермерського мільярда». Ці кредити фермери зокрема зможуть витратити і на інвестиційні цілі, на розвиток ланцюжків доданої вартості в агросекторі. Наші фермери отримають здешевлення кредитів до 1%, і цей показник є кращим за ЄС. Звісно, є проблеми із веденням фінансової звітності у фермерів, але поступово ми будемо покращувати ситуацію.

Читайте також: Пам'ятка від міністерства: як аграрію отримати гроші від держави


Про скасування «олійних правок»

Ми підтримуємо аграріїв, ми – за аграріїв. Соєві правки вносились до сесійної зали без нашого відома.

У нас функціонал обмежений. Єдине, що ми могли тут зробити – вплинути на ВР, аби досягнути хоч якогось компромісу у питанні соєвих правок. Нагадаю, що наприкінці минулого року ВР пішла на поступки у цьому питанню, і по сої скасування експортного ПДВ відклали до 1 вересня цього року, по ріпаку – взагалі до 1 січня 2020 року. Але ми і далі маємо шукати баланс між нарощенням переробки агропродукції та прибутковістю агровиробників. В Україні нема адекватних потужностей для нарощення переробки того ж ріпаку. Натомість у ВР зареєстровано законопроект №7403-2, який має зберегти експортне ПДВ для агровиробників.


Про ситуацію навколо Державної продовольчо-зернової корпорації

Чи насправді у корпорації відбуваються масові звільнення, потрібно питати у керівника ДПЗКУ. Це чутки, що у корпорації виводять майно не незрозумілих власників – елеватори та інші об’єкти переписують на власника «держава Україна» замість власника «корпорація ДПЗКУ». Коли це підприємство створювалось, було допущено таку системну помилку у праві власності, і ми її зараз виправляємо. Номінаційний комітет Мінекономрозвитку обіцяє, що буквально наступного тижня оголосить конкурс на посаду голови правління ДПЗКУ. Ми б хотіли спочатку вирішити проблему із переглядом умов «китайського кредиту», і вже цього року запустити процес приватизації корпорації. Теоретично, покупцями ДПЗКУ могли б стати китайці, але вони не проявляють значного інтересу до такої пропозиції.

Читайте також: Довгим шляхом, або як відміна «олійних правок» таки дійшла до сесійної зали


Посівна кампанія-2018 у картинках від Мінагрополітики

 


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама

Реклама