Мала земля або чому працівники обирають не український агросектор?

Європейські уряди дотують автоматизацію фермерських господарств, а кожен сьомий житель планети працює на виробництві молока. Попри це села Заходу мають для українців більше роботи і зарплат, аніж в Україні. 

журналіст Agravery.com

Проблему "заробітчанства" та її впливу на аграрний сектор Agravery.com неодноразово порушувало у своїх текстах. Але питання трудової міграції знову стало актуальним через низку новин. По-перше, Міністерство інфраструктури України непрямо вирішило спрямувати потоки «заробітчан» на Захід через заборону пасажирських перевезень до Росії. По-друге, Національний банк України зазначив, що грошові перекази від заробітчан в Україну постійно стимулюватимуть інфляцію в нашій країні до третього кварталу 2019 року включно. По-третє, у парламентській фракції «Народний фронт» запропонували створити окреме міністерство з проблематики трудової міграції. По-четверте, польські урядовці прямо заявили, що вважають стабільний потік українських заробітчан запорукою подальшого розвитку економіки Польщі.

Цілком очевидно, що проблема трудової міграції впливає на роботу українського АПК. Зокрема, виробники ягід та овочів не зможуть знайти достатньо сезонних працівників для збору своїх плодів. Хоча платня за таку роботу за рік виросла удвічі, або ж до 12 тисяч гривень за місяць, каже економіст FAO Андрій Ярмак. У Держстаті доповнюють, що для сезонних робіт українські аграрії щороку наймають близько мільйона працівників, половину з яких потребує садівництво.

За даними Міністерства закордонних справ України, нині живуть і працюють закордоном 6,8 мільйонів українців. Більш точних даних про наших заробітчан українські урядові установи не мають.  Детальну статистику трудової міграції українців наводить лише Національний банк Польщі (НБП). За даними установи, 20% всіх мігрантів з України працюють в польському АПК. Зараз у Польщі офіційно перебуває 1 мільйон українців. Про частку українських заробітчан в інших країнах нема даних, бо для місцевих економік наші співвітчизники не грають суттєвої ролі, коментує економіст IMF Group Григорій Кукуруза.

На думку економіста Олексія Блінова, найближчий час рівень трудової міграції з України лише ростиме, а за 2018 рік сума переказів від заробітчан виросте від $9,3 млрд до $10 млрд. У короткостроковій перспективі це дає стабільний притік валюти в нашу країну, у середньостроковій – наша держава не зможе виплачувати пенсію заробітчанам, що лише посилить соціальну напругу, бідкається коментатор. Кукуруза доповнює: сума валютних переказів від трудових мігрантів ростиме наступні 2-3 роки, для повного переїзду "заробітчанських" сімей закордон знадобиться ще 2-3 роки. Таким чином, українська влада має приблизно п'ять років, щоб впоратись із проблемою трудової міграції в Україні.

В Кабміні пропонують стримати заробітчан підвищенням мінімальної зарплати до 4356 гривень із 1 січня 2019 року. Але такі кроки уряду навряд чи зарадять проблемі трудової міграції, коментують опитані Agravery.com експерти.

Читайте також: Валентина Бугайова: Пріоритет за тими, хто об’єднається в ОТГ першими

Далекі краї, близькі гроші

За даними Державної міграційної служби, минулоріч українці здійснили 29 мільйонів поїздок закордон. Для офіційного працевлаштування зробили 2,27 мільйонів виїздів, з «приватною метою» – 25 мільйонів виїздів. Найчастіше наші громадяни вирушали до Польщі – 9,5 мільйонів поїздок та Росії – 4 мільйони поїздок, говорять у Державній міграційній службі. При цьому, доповнюють дані НБП, 20% наших співвітчизників при в’їзді в Польщу скаржились на безробіття, 60% – на замалу платню, 13% – на політичну ситуацію. При цьому на сезонних роботах у Польщі працювало 48% українських заробітчан, на постійній роботі – 46%. Власний бізнес запускали лише 0,3% втікачів з України.

За даними НБУ, у 2017 році із Польщі надійшло $3,1 млрд або ж 33,4% від всіх переказів мігрантів до України. За даними НБП, частка "аграрних" заробітчан у загальній сумі відрахувань до України скоротилась від 50% у 2008 році до 25% у 2016 році, також - 21% у І половині 2017 року. При цьому, середня місячна платня українського заробітчанина у 2017 році сягала 2105 злотих, або ж 15,05 тисяч гривень. Українському трудівнику на польській фермі за місяць в середньому платили 1992 злотих, або ж 14,24 тисяч гривень. Роботу таким працівникам давали 1,4 мільйонів польських господарств, половина з яких володіє 1-5 гектарами ріллі. Як правило, українські мігранти на польських фермах виконують нескладну роботу, як наприклад збір овочів та фруктів, коментує Ярмак.

Попри все оплата праці у польському АПК набагато вища, аніж в українському: наприклад, зарплату на рівні 15 тисяч гривень на місяць отримує лише 32 тисячі із 428 тисяч штатних працівників всіх агропідприємств України, говорять у Держстаті. Хоча для наших співвітчизників робочий день у Польщі триває 12 годин, в Україні – 8 годин. Цілком закономірним виглядає той факт, що ЗМІ час від часу повідомляють про випадки смертей  українських заробітчан у Польщі від перевтоми. Останній такий випадок із українцем трапився минулого тижня.

Праця у такому режимі виглядає актом відчаю, але відсутність роботи на Батьківщині призводить до ще більшої зневіри. За останні 5 років українські аграрії скоротили число працівників на 0,8 млн осіб, або до 2,4 млн чол, всі сектори економіки України – на 3,4 млн осіб, або ж до 16,2 млн чоловік. При цьому кількість сільського населення впала з 14,1 млн осіб до 13,2 млн осіб.

І навіть при нинішній ситуації чисельність робітників агросектору не є стабільною та коливається залежно від сезонних потреб, доповнюють у Держстаті. Наприклад, чисельність повністю зайнятих працівників АПК у 2017 році коливалась з 418 тисяч чоловік у січні,  до 500 тисяч у серпні та 430 тисяч – у грудні. У І половині 2018 року – від 407 тисяч чол у січні до 477 тисяч чол – у червні поточного року. При цьому 40% із всіх 2,4 млн аграрних трудівників було працевлаштовано неформально, тобто, без жодних угод та гарантій. Головна причина такого явища – ускладнена процедура найму сезонних робітників для аграріїв, говорить Ярмак.

Дані Держстату також свідчать, що аграрний сектор не завжди є основним працедавцем на селі. Наприклад, кількість нових вакансій в АПК у 2017 році скоротилась від 16,3 тисяч у першому кварталі до 2,2 тисяч чоловік у 4 кварталі, хоча загальна кількість безробітних у сільській місцевості скоротилась від 205 тисяч осіб – до 165 тисяч осіб. У І кварталі 2018 року аграрії потребували 22 тисяч нових працівників, у ІІ кварталі – уже 5,4 тисяч працівників. При цьому безробіття у сільській місцевості упало від 182 тис осіб – до 117 тис осіб. Хоча за першу половину 2018 року кількість претендентів на одну вакансію штатного працівника АПК виросла з 7 до 8 осіб на одне місце, при середньому навантаженні 4 особи на одну вакансію по всіх секторах економіки України, доповнює Держстат.

Описані дані свідчать, що українці ладні шукати роботу, у першу чергу, саме в аграрному секторі, попри відсутність реальних вакансій. Для порівняння: у сільській місцевості живе кожна третя українська сім'я, і лише кожна шоста польська сім'я. Хоча і за нормами ЄС 14,6% сільського населення Польщі вважаються надлишковими.

Читайте також: Аграрна реформація: польський досвід 90-х років

Роботи мріють про корів

Зважаючи на настрої населення, стримувати трудову міграцію у сільській місцевості в Мінагрополітики сподіваються нарощенням зайнятості в АПК, зокрема збільшенням кількості робітників фермерських господарств. «Стратегія розвитку фермерських господарств» у 2017-2020 роках передбачає, що держава щороку витрачатиме по мільярду гривень, аби наростити у ФГ чисельність ВРХ на 2,5%, площ ягідних насаджень – на 15%. Так 40 тисяч наявних фермерів зможуть збільшити число працівників від 100 тисяч до 500 тисяч, сподіваються в аграрному міністерстві. «Щоб фермерство стало нішею для появи високооплачуваних робочих місць для українців, потрібно, щоб аграрії володіли фінансовою грамотністю та сучасні підходами  до агровиробництва. Такі навики більшість шукачів роботи отримують за кордоном від поляків, іспанців та французів, а потім втілюють на батьківщині», - коментує Кукуруза.

Середні та крупні агровиробники уже не мають потенцілу збільшити кількість своїх робітників – в Україні на один гектар ріллі припадає один трудівник, що суттєво вище від показників ЄС, коментує Ярмак. Тим більш, що скорочення числа зайнятих в агросекторі останні п’ять років йшло паралельно із зростанням рівня продуктивності на одного працівника – з 160 тис грн до 272 тис грн у постійних цінах 2010 року. При цьому для рослинництва такий показник виріс від 155 тис грн до 261 тис грн, тваринництва – з 172 тис грн до 316 тис грн, доповнюють дані Держстату.

Але навіть при такій результативності аграрії не можуть видавати своїм працівникам зарплати європейського рівня. Головна причина – порівняно невисока якість продукції, що відбивається на ціні. Якщо в Україні за літр молока аграрій отримує 26-28 євроцентів, то у ЄС – 38-40 євроцентів, коментує консультат АВМ Олена Жупинас.

За її словами, європейські аграрії добиваються кращої якості продукції через автоматизацію виробництва, зокрема завдяки використанню новітніх доїльних пристроїв. Закупку таких пристроїв для молочарів дотують уряди країн ЄС. «Кожен сьомий житель світу задіяний у виробництві молока, тому процеси автоматизуються так, щоб мінімізувати затрати робочої сили», – доповнює провідний аналітик компанії Інфоагро Максим Фастєєв. «Ми також стоїмо на позиціях, що продуктивність у свинарстві має рости через автоматизацію виробництва та через ріст навантаження на одного працівника», – наголошує аналітик Асоціації свинарів України Олександра Бондарська. Для такої модернізації виробництва українські аграрії потребують кваліфікованих робітників. Але українська аграрна освіта «застрягла» у минулому сторіччі, тому не постачає аграріям фахівців належної якості, бідкається Жупинас. Від нестачі професійних керівників та працівників страждає також і весь ланцюжок цукрової галузі, – від вирощування цукрових буряків до продажу готових продуктів, роботу якого забезпечує 85 тисяч чоловік, коментує керівник аналітичного відділу асоціації «Укрцукор» Руслана Бутило. «Переважна більшість спеціалістів у галузі – люди пенсійного віку, тому цукрозаводи мусять змагатись між собою та перекуповувати працівників та керівників», – бідкається аналітик.

Поки що дані ДМС фіксують навіть в’їзд в Україну іноземних робітників АПК, здатних працювати із складним обладнанням – з 83 осіб у 2016 році до 120 осіб – у 2017 році. Також – 3,2 тисяч іноземних менеджерів, без деталізації за секторами економіки.

Читайте також: Страх старості, або як реформувати пенсійну систему без шкоди для агробізнесу?

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com, на сторінці Facebook, у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на  support@agravery.com.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на support@agravery.com .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама