Віталій Скоцик: ДФС використала гроші платників податків-аграріїв, аби держава змогла виплатити пенсії, стипендії та зарплати держслужбовцям


Про земельне питання, підтримку аграріїв, діалог з владою та власну партію розповів голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. 

Одна з політичних сил внесла у парламент пропозицію відкласти зняття мораторію на продаж землі на три роки після того, як до України буде повернено окуповані Крим та Донбас. Також одна з аграрних асоціацій анонсувала на 15 лютого мітинг за збереження заборони на продаж ріллі. Чи підтримає Аграрна партія такі ініціативи?

- Треба дивитися на мету акцій протесту. Мітинг заради мітингу — це шлях в нікуди. 1 лютого було засідання Аграрної ради Аграрної партії. Це рада, яка займається напрацюваннями для аграрної реформи. Одним з пунктів, який підтримали учасники ради — це те, що не можна говорити про продаж землі до часу повернення окупованих територій. Але загалом  - треба говорити про комплекс усього необхідного законодавства для цивілізованого обігу землі. Сьогодні будуть намагатися впровадити “дикий ринок”. Цього прагнуть зовнішні сили. Вони бачать Україну, як своєрідну комору, де є багато гарних працівників є національне багатство, яке можна купити. Тому єдине, що можу сказати. Аграрна партія буде протидіяти будь-яким спробам запровадити “дикий грабунок” України . Паралельно ми вже розробляємо наш пакет реформ. Зараз готується своєрідна “дорожня карта”. На її основі будуть напрацьовані законопроекти і практичні рекомендації для людей, які можна застосовувати вже зараз.

А як ви самі ставитесь до ідеї скасування мораторію? І чи можна запускати ринок землі без детального земельного кадастру?

- Я ж кажу – негативно. Ми ще не виконали масив технічної роботи, яку б треба було зробити до завершення земельної реформи, зокрема підготовку земельного кадастру. Є різні показники щодо його наповнення: чиновники говорять про 80%, експерти про 20-40%.

Досі не проведено розмежування між землями державної, комунальної та приватної власності на сьогоднішній день. У нас нема картування територій, яке б дало чітке розуміння, де чий пай, які межі таких паїв.

У деяких селах на українських територіях навіть збереглися земельні карти, укладені чиновниками Австро-Угорщини та Польщі. Але складно сказати, наскільки ті карти відповідають нинішній ситуації.

Немає розуміння того, що потрібна дорожня карта для проведення усіх технічних робіт, зокрема певний час для проведення інвентаризації, картографії. Тому, коли у нас знову порушують питання ринку землі, потрібно розуміти, що у нас попереду великий обсяг роботи і його потрібно завершити, якщо ми хочемо справді дієвого ринку.

Більшість українців не підтримують продаж землі, бо не вірять, що влада підійде до питання конструктивно і прозоро. І вони мають підстави так думати. Промисловість у нас уже вкрали, тепер хочуть украсти землю. Тому, якщо і ставити питання продажу землі, то в комплексі з іншими інструментами обігу і захисту земель. Земля повинна приносити користь усьому народу, а не магнатам чи міжнародним корпораціям.

Ви заявляєте заплануване проведення земельних форумів щодо розробки земельного законодавства. Яка їхня мета?

- Земельні форуми за участі сільських громад і місцевих підприємців відбудуться цього року в усіх регіонах. Ми питаємо думки народу щодо дорожньої карти земельної реформи, яку сформували наші експерти. Йдеться про базові принципи – заборонити продаж землі іноземцям, обмежити кількість угідь, якими може володіти одна сім’я, встановити правила відновлення родючості землі тощо. Наша мета – захистити інтереси власників землі, громад і народу загалом, щоб Україну знову не обікрали. Тому потрібен чіткий перелік напрямків реформи і її підходів. Далі настане черга розробки конкретних законопроектів – фахівці для цього у нас є. Чи скористається цим ВР? Є великі сумніви, але цей склад парламенту не вічний, у наступному скликанні ми сформуємо сильну аграрну фракцію, яка зуміє втілити необхідні країні реформи.

Скільки, на вашу думку, потрібно часу, аби провести усі технічні роботи перед запуском ринку землі?

- Ми оцінюємо: якщо була б цілеспрямована робота, на рівні Верховної Ради нею міг би зайнятись аграрний комітет, разом з Мінагрополітики, то ці роботи можна було б провести за 3-5 років. Так, це багато, але ми – найбільша за територією країна Європи.

Втім, МВФ вимагав відкриття ринку землі швидше. А чи знають про згадані вище проблеми іноземці, що бажають запуску ринку землі в Україні? Якщо так, то як вони реагують?

- Іноземці не зовсім розуміють суть нашого земельного питання, і дехто з них говорить: «ви повинні почати купівлю-продаж землі уже сьогодні». Напевно, вони сподіваються, що зможуть купити у нас землю в будь-який спосіб. А я їм говорю: «Уявіть, що ви купили у нас на Волині 100 гектарів землі. Заплатили, документи оформили. Пішли весною у поле, а тут приходить інший власник цієї землі. Або ще краще – куплена вами ділянка землі заходить у лісопосадку, або в озеро». Тоді дипломати починають дивуватись, що у нас досі нема цілісного реєстру власників землі. У них такі реєстри створені понад два століття тому. Урегульованість питання прав власності на землю для них є природною уже на підсвідомому рівні.

А що, як невпорядкованість земельних кадастрів вигідна для наших можновладців, аби не запускати ринок землі та не пустити туди іноземних гравців?

- Схоже на те, що це просто схема, яка дає певному колу осіб в Україні за відносно невеликі кошти скупити величезні масиви землі.

Читайте також: Христина Юшкевич: Через "тіньові" оборудки у лісовій галузі держава щорічно втрачає 2,2 млрд гривень

Агрогроші

У січні ДФС неочікувано для аграріїв заблокувала спецрахунки у рамках спецрежиму ПДВ. На вашу думку, чому так трапилось?

- ДФС так вчинила не через непрофесіоналізм або злий умисел. Вочевидь, що у січні у грошових потоках держави виникла «дірка». Будь-хто, хто розуміється на бюджетуванні, знає, що такі «дірки», як правило, виникають у грудні.

Якщо у державній фінансовій системі у січні недостатньо грошей і ДФС виконала функцію замороження коштів виробників для закриття прогалин у грошових потоках держави, то це говорить, що фінансова система у дуже поганому стані. Власне, що відбулося? ДФС використала гроші платників податків-аграріїв, аби держава змогла виплатити пенсії, стипендії, зарплати держслужбовцям.

Але ще раз повторюсь – держава зробила так не тому, що хтось десь не подумав, а тому що у бюджеті виникла «дірка».

Але звідки ж тоді ДФС взяла цифру у 22,4 млрд грн зібраного у січні ПДВ?

- Скоріш за все, це просто математичний приріст цього показника, зокрема за рахунок «заморожених» грошей аграріїв.

Читайте також: $70 мільйонів спотикання: як історія з грошима "Каргілу" вплине на інвестклімат?

Які можуть бути наслідки січневої «заморозки» грошей аграріїв на податкових спецрахунках, а також різкого подорожчання тарифів на енергоносії?

- Звісно, такі дії ДФС негативно вплинули на аграрне виробництво. Аграріїв позбавили запасу коштів, необхідного хоча б на два тижні. Через це трапився збій у закупках необхідних ресурсів. Наприклад, комбікорми зараз тримають із запасом на два-три дні, а не два тижні. За січень добрива встигли подорожчати на 15%, і якщо у вас на руках не було додаткових грошей, то ви менше вкладете добрив на гектар землі.

Збільшення тарифів на енергоносії у виробничому секторі обов’язково веде до зростання вартості виробництва продукції та цін на продукти харчування. Але ціни на них виростуть ближче до літа, тут все залежить від довжини виробничого циклу. Якщо говорити про продукцію птахівництва, то це 45-60 днів, свинарства – чотири місяці, рослинництва – шість місяців.

Купівельна спроможність населення і далі падатиме, тому на прилавках все більше лишатиметься протермінованого товару, який далі йде на утилізацію та переробку. Виробник на таке відреагує зменшенням обсягів виробництва продукції. Коли зменшуються обсяги виробництва, рентабельність бізнесу опускається до точки беззбитковості. Так можна пропрацювати декілька місяців, але потім доведеться закриватись, як це уже було з виробниками у 2016 році.

Наскільки, на вашу думку, виросте вартість посівної?

- Подорожчав не тільки газ, але й дизельне паливо. Більшість ресурсів, необхідних для посівної – добриво, те ж саме дизпаливо, - імпортуються, і за них потрібно розплачуватись доларами. А його курс лише за першу декаду січня виріс на 4%. Варто очікувати, що вартість посівної цьогоріч виросте як мінімум на ті ж 4%.

Читайте також: Регулювання цін на продукти харчування: годівниця для чиновників

У якості заміни спецрежиму ПДВ уряд запропонував систему прямих дотацій агровиробникам, загальним обсягом у чотири млрд грн, не більше ніж 150 млн грн в «одні руки». На вашу думку, така система буде дієвою?

- Почнемо з того, що норма про «не більше ніж 150 млн грн в одні руки» запрацює тільки з 1 січня 2017 року.

Але не зважають на законопроект, який Кабмін ухвалив на минулому тижні у четвер, - «Про стимулювання аграрного сектору». Він передбачає дві форми підтримки агросектору - державні інтервенції на продовольчих ринках та компенсація кредитних ставок на купівлю великої рогатої худоби. Йдеться і про третю форму підтримки – прямі державні дотації на одиницю виробленої продукції. Але в законопроекті окремо прописується, що такі програми запускатимуться виключно за рішенням Кабінету міністрів.

Так ми приходимо до ситуації – в держбюджеті розмір максимальної дотації для аграріїв обмежено 150 млн грн, але якщо Кабмін запустить програму дотацій по певному виду продукції, то сума дотації на одне агропідприємство може виявитись більшою, ніж 150 мільйонів.

На вашу думку, що потрібно, аби агросектор нормально розвивався?

- Потрібно, аби аграрії і далі залишались на спецрежимі сплати ПДВ та спрощеній системі оподаткування. Можливо – з дещо більшою сумою фіксованого податку, який би сплачувався до місцевого бюджету. Нагадаю – така система оподаткування працювала з 1998 року по 1 січня 2015 року. І це була форма непрямої підтримки державою агросектору, яка мотивувала аграріїв більше виробляти продукції на один гектар землі та переробляти її в Україні, замість експорту.

 

Складнощі діалогу

 

Агровиробники самі пропонували різноманітні формати держпідтримки агросектору, на які уряд спочатку погоджувався, але потім відкидав взагалі. Чому аграріям не вдається налагодити ефективний діалог з владою?

- Причина проста – аграрії не мають свого лобі у Верховній Раді, тому ми не можемо впливати на законодавчі процеси, на формулювання Податкового кодексу. Так, у нас є близько 100 активних аграрних асоціацій, але профільна асоціація – то лише декларативні речі. Якщо нема політичного інструменту, то добитися усіх преференцій, про які ми говоримо – нереальна справа.

Є й інша сторона цієї справи – більшість наших депутатів та урядовців думають, що знаються на проблемах українського села, але вони насправді не мають необхідних знань та досвіду. Тому все дуже просто – уряд у плані підтримки аграріїв поводиться як хоче, і без свого лобі у ВР ми з цим нічого зробити не можемо.

Але ж наш уряд розглядає агросектор як один з локомотивів економіки України.

- Агросектор став локомотивом у «латанні дірок» бюджету нашої держави. І цей локомотив, образно втрачаючи своє вугілля у топці, уповільнює свій рух.

У програмі уряду 2014 року, котра писалась на основі коаліційної угоди, прописувались завдання для агросектору наростити виробництво зерна до 2014 року та у 2,5 рази збільшити експорт зерна. Це завдання держави, яка тільки постачає сировину на зовнішні ринки.

Тоді виникає запитання – чи варто очікувати анонсованого урядом зростання економіки країни на 3% у 2017 році?

- Ми неодноразово говорили, що реального зростання економіки у 2017 році не буде. Навіть якщо буде на 3% у гривнях, то у доларовому вираженні це буде падіння, бо девальвація гривні продовжується. І замість зростання економіки у нас будуть «курсові втрати».

Мінекономрозвитку прогнозувало - після скасування спецрежиму ПДВ для аграріїв виробництво в АПК упаде на 6%, зокрема у галузі тваринництва – на 12%, хоч і вдасться зібрати до держбюджету додаткові 10 мільярдів гривень.

Читайте також: Від сапки до патронного заводу: як з невеличких кооперативів побудували державу Ізраїль

Як ви прокоментуєте ситуацію навколо держкомпаній ПАТ «Аграрний фонд» та ДПЗКУ, рішення про приватизацію яких уже прийнято, але процес так і не розпочався.

- Почнемо з того, що ці підприємства взагалі не мали бути створені. Щодо «Аграрного фонду», то ми повинні говорити не про назву, а про інституцію. Інституція державних інтервенцій на ринку продовольства має бути в Україні, тому що кожна країна світу турбується про власну продовольчу безпеку, і створює необхідний запас продуктів харчування шляхом інтервенцій.

Не важливо, чи така інституція називатиметься «Аграрний фонд», чи якось інакше, вона має виконувати функцію інтервенцій, і вона потрібна державі.

Друге. ДПЗКУ на сьогодні – найбільший зерновий оператор нашої держави. Тому тут потрібно детально зважити, яка користь та ефективність від компанії як державного підприємства, і яку користь можна мати з цієї компанії у приватній власності. Це не обов’язково може бути приватизація – наприклад, передача в довготривалу оренду якомусь відомому у світі зернотрейдеру.

Держава у її сьогоднішньому стані не може ефективно управляти системою зернової логістики – це факт. Тому треба чітко відмоделювати усі можливі варіанти щодо ДПЗКУ і нарешті ухвалити рішення.

Думаю, що знайдуться охочі купити ДПЗКУ, але я розумію, що є ще зобов’язання перед китайцями, є кредит у 3 мільярди доларів, який «висить» саме за корпорацією.

На вашу думку, чого варто очікувати Україні та агросектору зокрема після приходу до влади адміністрації президента США Дональда Трампа, а також після виходу Великобританії зі складу ЄС?

- Ми маємо розуміти одну просту річ – у цьому світі ми нікому не потрібні, окрім самих себе. Світові потрібні лише наша земля та ресурси. Тому нам слід нарешті будувати власну країну, але все у наших руках.

В’ячеслав Липинський, один з наших великих ідеологів аграрного консерватизму, сказав: «Ніхто нам не побудує держави, якщо ми її самі не побудуємо». Ми і по Брексіту, і по виборах президента США, і по політичній обстановці у Франції та Німеччині бачимо, що кожна країна світу починає турбуватись лише про себе, лише про добробут та безпеку своїх громадян. Сподіватись, що у такому світі комусь просто так потрібні наші продукти, або що хтось на емоціях після революції 2014 року буде відкривати нам нові ринки для збуту продукції, або що хтось нас зробить форпостом боротьби з кимось – марно.

Будь-яка нація, країна працюватимуть з нами виключно настільки, наскільки їм це буде вигідно.

Особливості «аграрної» політики

Вас називають одним з найкращих топ-менеджерів України, водночас, деякі профільні ЗМІ стверджують, що Ви навпаки невдало керували великими компаніями і тому із бізнесу втекли в політику. Де правда?

- Усі компанії, якими я керував, при мені ставали більш успішними, не раз отримували звання найкращого роботодавця. Деякі з них я, як антикризовий менеджер, очолював, щоб витягнути з боргів і вивести на рівень прибутку. І це вдавалося. Я завжди був публічною особою, і моя діяльність як менеджера також була публічною. Компанії, якими я керував, проходили щорічний міжнародний аудит, який відзначав позитивну динаміку розвитку.

У певний момент я зрозумів, що антикризового менеджменту потребує вся українська держава. Тому я продав свій бізнес і пішов у політику. Я був готовий до інформаційних атак, бо так у нас звикли конкурувати – не ідеями, а висмоктаним із пальця «компроматом». Те, що про мене «вкидають» негатив, означає, що наша партія вже вийшла на вищий рівень української політики. Я розумію, що це лише початок але я знав, що легко не буде.  

Як у вас зараз складаються стосунки з агровиробниками?

- Якщо брати виробничий сектор, то у мене з усіма нормальні стосунки – з малими, середніми виробниками, одноосібниками, з представниками великих агрохолдингів. Хтось із них при цьому підтримує інші політичні сили, хтось досі вважає себе «поза політикою». Але після останніх податкових змін все більше агровиробників розуміють, що без партії неможливо впливати на процеси в державі.

Скажіть, який регіон є базовим для Аграрної партії? Яка кількість її представників в органах місцевої влади?

- Ми маємо рівномірну підтримку по всій Україні. Загальна кількість депутатів складає більш ніж 4100 депутатів. Ми є третіми за кількістю голів сіл та селищ по всій Україні. Ми представлені у п’яти обласних радах, 373 районних радах, у 178 міських радах і у складі більше ніж 50% новостворених громад на рівні керівників.

Таке значне представництво в органах місцевого самоврядування дає вашій партії великі можливості.

- Звісно. Наприклад, для реалізації проектів з навчання лідерів громад, де представлена наша партія, і яким займається Рада партії з питань територіальної організації.

Ви згадували про 25 Рад в рамках Аграрної партії, які є прототипами комітетів Верховної Ради. Про які саме ради йдеться? Які їх завдання та можливості?

- Буквально учора у нас було засідання 22 таких рад. Одна з них – рада з питань державотворення та конституційних відносин, її очолює Ігор Рафаїлович Юхновський. Ми розуміємо, що рано чи пізно нам доведеться працювати над більш глибокими змінами у державному устрої, тому ця рада напрацьовує зміни до Конституції. Наприклад, ми бачимо у недалекому майбутньому існування двопалатного парламенту.

Друга – рада з питань територіальної організації, яка працює над територіальною реформою. Очолює її Мирослав Васильович Піцик, котрий керує Асоціацією міст України. Ми у роботі такої ради не розділяємо міські та сільські території. Більш того – ми через цю асоціацію вносимо свої пропозиції щодо адміністративно-територіальної реформи, які потім розглядає Верховна Рада.

В Україні є достатня кількість великих позапарламентських партій, які також опозиційно налаштовані. Чи розглядає Аграрна партія можливість блокування з такими силами?

- Ні. Ми вважаємо, що Аграрна партія України – самодостатня політична сила з усіх точок зору. Ми через місцеві вибори поступово рухаємось до парламентських виборів. Прекрасно розуміємо, що нам доведеться поєднувати в коаліції свої зусилля з іншими силами, тому ми активно спілкуємось з іншими політичними силами. Але ні з ким блокуватись не збираємось.

 

 

Віталій Скоцик народився у селі Симонів Гощанського р-ну Рівненської обл. Після навчання в Сполучених Штатах отримав почесне громадянство двох міст США. За роботу в бізнесі визнаний найкращим іноземним топ-менеджером Великобританії. Але врешті повернувся додому, щоб свій досвід і знання прикласти тут. Він став першим в Україні доктором наук у галузі стратегічного менеджменту. У вересні 2014-го обраний головою Аграрної партії України. Із політиком ми говоримо про найгостріші проблеми, від яких залежить, чи відбудеться Україна як сильна держава.

 

Іван Киричевський

фото: прес-служба АПУ



Публікації

Історія

Робота від «Агроджоб»

Оператор машинного доїння

Молочно товарна ферма у Черкаській області Жашківського району с. Олександрівка запрошує на постійну роботу дояра(доярку) .Вахтовим …

скотарство
Черкаська обл.

Технік штучного запліднювання

Молочно товарна ферма у Черкаській  області Христинівського району с. Шельпахівка запрошує на роботу …

скотарство
Черкаська обл.

Лікар ветеринарної медицини

На МТФ потрібен лікар ветеринарної медицини, що знаходиться в Хмельницькій області Славутський районі. Повна зайнятість.Ключові задачі, …

скотарство
Хмельницька обл.

Ветеринар, технолог

Господарство АВМ, що знаходиться у Вінницькій області, Мурованокуриловецький району потребує спеціаліста.Вимоги: Освіта вища за …

скотарство
Черкаська обл.

Зоотехнік, агроном

Господарство АВМ, що знаходиться в Черкаській області потребує спеціаліста.Вимоги до кандидата Вища освітаДосвід роботи на фермі не …

скотарство
Черкаська обл.