В Україні варто інвестувати в інтенсифікацію ринку суниці

Про це пише «Пропозиція».

За словами керуючого партнера фірми «ФруТек» Олега Босого, останнім часом готуються проекти з вирощування суниці в високих плівкових теплицях, зокрема, ремонтантних сортів за інтенсивними технологіями (на стелажах на субстраті) з прицілом на експорт. У зв’язку з цим зростає попит і на саджанці «європейського» типу, що здатні дати перший товарний урожай уже в рік посадки. Однак в Україні їх поки що не вирощують, а імпортувати з-за кордону ― дорого.

Також Босий зауважив, що досить вигідним могло б бути вирощування суниці на заморозку ― таких сортів, як Зенга Зенгана, Діп Ред, Ренесанс. Так, вирощування Зенга Зенгана на гребені з мульчуванням плівкою на краплинному зрошенні в чотирирічній культурі (перший урожай на другий рік після посадки ― 22 т/га, на третій ― 18 т/га, на четвертий ― 16 т/га) дозволило б вийти на собівартість 0,44 €/кг. Для порівняння: ремонтантна суниця на стелажах у плівкових теплицях навіть за врожайності 70 т/га мала б собівартість 0,86 €/кг.

На перший погляд, експортний потенціал України міг би бути великим, оскільки країна має чималі можливості з нарощування валового збору суниці. Так, у 2014, за оцінками FAO, Україна зібрала 66 тис. т суниці, що є 15 показником у світі.

Водночас голова ГО «Інноваційне фермерство і кооперація» Ірина Кухтіна нагадала про високу конкуренцію на європейському ринку свіжої ягоди.

«Не варто забувати, що на європейський ринок надходить середземноморська суниця з сезоном плодоношення 8 місяців, врожайністю 40–60 т/га і з країн, де вартість робочої сили подекуди співставна з нашою. Відповідно, собівартість там дуже низька», ― пояснила вона.

Крім того, стримують експорт не тільки обмежені резерви робочої сили, а й недорозвинена інфраструктура.