"Своя ніша": чому українці розводять равликів, хоча не можуть їх продати

У 2017 році Україну накрила хвиля ажіотажу навколо вирощування равликів. На них виділили дотації, їх активно експортують та купують у ресторанах. При цьому бізнес лишається невпорядкованим, а фахівців у равлиководстві майже немає.

 

журналіст Agravery.com

Україна у 2016 році експортувала 380 тонн равликів, що в 4,5 рази перевищує експорт сала. Дана тенденція продовжується і цього року. За результатами 9 місяців експорт равликів випереджає сало в 11 разів — 343 тонни проти 31 тонни відповідно.

За поточний рік розведення цього незвичного для України продукту стало досить популярним. По-перше, кожного року збільшується експорт. По-друге, равликівництво увійшло в список підгалузей тваринництва, на які виділили держдотації. Це в свою чергу призвело до зростання зацікавленості населення, що підтверджують діючі равлиководи.

Дотації як рушій равликового бізнесу

За словами учасників ринку, цього року взагалі "бум", всі кинулись розводити равликів. Такі хвилі ажіотажу відбуваються циклічно і залежать від падіння української економіки. Як тільки країна переживає важкі часи, так одразу всі шукають прибуткові ніші. «Проте ферма сімейного типу не дасть великих результатів. Потрібно розуміти, що знайти точки збуту на внутрішньому ринку надзвичайно важко, а про експорт годі і говорити. Загалом в Україні їдять дуже мало м’яса равликів, близько 10-12 тонн, тоді як лише Бургундія з населенням 1,7 млн чоловік з’їдає в рази більше», — сказав фермер, який вирішив залишитися інкогніто.

Крім того, великий поштовх для зростання зацікавленості населення дало запровадження у 2017 році нового механізму державної підтримки сільгоспвиробників. Під виплату держдотацій підпали і компанії, які спеціалізуються на вирощуванні та розведенні равликів. На 2018 рік дана програма продовжується. Загалом на всю програму планують виділити 3 млрд грн, проте не треба забувати, що в «акції» приймають участь не тільки виробники равликів, а й свиней, ВРХ, птиці, винограду та інші. Як зауважив заступник голови асоціації «Равлик України» Дмитро Недвига, передбачалися непрямі дотації для фермерських господарств, проте для виробників равликів вони не були використані. У наступному році Урядом готуються ряд стимулюючих інструментів для фермерських господарств, можливостей буде більше, у тому числі і для равликівництва.

За словами вже дійсних учасників ринку, це спровокувало ажіотаж серед новачків. «Особливої популярності галузь почала набувати цього року. До мене вже зверталося близько п’ятдесяти людей, які вирішили зайнятися цим бізнесом. Я чув про дотації, але не подавав документи. Знайомі, які знають ситуацію з середини, сказали, що туди можна і не подаватися. Це марна справа та втрата часу й сил», — розповів Михайло Дем’ян, власник ферми на Закарпатті. Такої думки також власники ферм «Еко Улитка» — Дмитро Бутенко та «Улиточный домик» — Олександр Медведовський. За їхніми словами, дотації для галузі потрібні, адже цей новий для України бізнес вести дуже важко. Тому підтримка з боку держави була б доречною, але подавати документи так ніхто і не наважився. На жаль, однією з причин стало те, що в галузі нема фактично діючої на рівні держави асоціації, яка могла б допомогти їм з юридичного боку.

Дмитро Бутенко. фото: landlord.ua

Читайте також: Крафтові сири: як кооперативи розвивають локальне виробництво

Важко не почати — важко втриматися

Як розводити равликів на фермі відкритого типу мало хто знає, адже для України це нетиповий продукт. За словами Дмитра Бутенка, на нову справу потрібні гроші. Починати з двох ящиків маточного поголів’я немає сенсу, це лише "погратися", хоча і такий обсяг обійдеться в 16 тис. грн. А якщо купувати більше, то це вже потрібні великі фінансові вливання. «Хоча, напевне, краще спробувати з 2-4 ящиків. Це дозволить поспостерігати за равликами, погодувати, вивчити їх і зрозуміти, чи вистачить сил і часу на такий бізнес. Результат може бути тільки тоді, якщо розумієш свою справу та активно приймаєш в ній участь», — сказав Бутенко.

Співрозмовник Аgravery наголосив на тому, що аби правильно вести равликовий бізнес, потрібно вкласти багато коштів в навчання. Оскільки в Україні майже ніхто нічого не розуміє в цій темі, потрібно їхати за кордон, а саме навчання коштує тисячі доларів. «Не думайте, що це все так просто. Насправді це дуже складний бізнес із своїми підводними каменями. Чого тільки коштує отримати мінімальні знання. Зараз багато пишуть про те, який прибутковий цей бізнес, тому зацікавленість ним зростає з кожним роком», — сказав він.

Навіть вже потужні ферми, які не перший рік на ринку, не справляються зі збутом. Наприклад власник ферми «Улиточный домик» Олександр Медведовський вирішив змінити вектор руху та зайнявся виробництвом натуральної косметики для шкіри зі слизу равлика. За його словами, це на 100% органічна косметика, яка дозволяє омолодити шкіру.

Читайте також: Аграрний симулятор: як отримати практичні навички онлайн

Експорт не для всіх

З початку року Україна вже експортувала 343 тонни равликів, що в 100 разів більше, ніж в 2013 році. За інформацією УКАБ, у 2013 було експортовано лише 3 тонни, в 2014 — 58 тонн, 2015 — 260 тонн, а в 2016 — вже 380 тонн. Литва залишається найбільшим покупцем, імпортувавши цього року 98,5% загального обсягу експорту. Ще 1,5% припадає на Польщу. В свою чергу Литва переробляє їх в напівфабрикати та відправляє в Італію, Іспанію, Францію та Угорщину. А от найближчий сусід України — Білорусь — продає їх одразу кінцевим споживачам.

Як повідомили в асоціації «Равлик України», проблема в тому, що 80% експорту складає виноградний равлик, зібраний в лісах Полісся. Збір равлика у дикій природі заборонений у багатьох країнах світу та усій Європі (окрім Мальти та Кіпру), адже це шкодить природі. Ціна такого равлика в європейських країнах 1$ за 1 кг, а це дуже дешево.  Саме тому асоціація виступає за заборону збору равлика у дикій природі. Їх необхідно вирощувати цивілізовано на фермах. Найпопулярнішими видами равлика є Helix aspersa Maxima  та Muller — це африканськи равлики, які вирощуються за спеціальною інтенсивною технологією на відкритих фермах. Вони на порядок дорожчі та смачніші.

На сьогоднішній день існує лише 6-7 функціонуючих ферм, які вирощують 10 і більше тонн равликів на рік. Проте жодна з них не експортує, оскільки не має мінімальних обсягів для формування партії. І лише одна ферма «Еко Улитка» змогла налагодити увесь ланцюжок: від вирощування, до переробки в напівфабрикати та реалізації в ресторанах і супермаркетах.

За словами фермера, який вирішив залишитися невідомим, крім дійсних ферм на теренах України можна знайти ще більше псевдоферм, які відкривають аби легалізувати експорт. «Україна переважно експортує виноградних равликів, хоча в країні є тільки одна ферма з їх вирощування. Тобто ні про які 340 тонн нема мови. Це все "сірі схеми" завдяки яким закупівельники можуть вивозити з країни зібраного в дикій природі равлика за смішними цінами», — сказав він.

Ферма «Еко Улитка». фото: landlord.ua

Проте інтерес з боку Європи дуже високий, оскільки самі себе забезпечити цим продуктом вони не мають змоги. Як зауважив Олександр Медведовський, закуповувати вони хочуть, але всі логістичні витрати та отримання дозволів кладуть на плечі українського виробника. Труднощі також виникають із формуванням партії, оскільки жодна ферма не може забезпечити мінімальну партію у 10-18 тонн. Тому європейці вдаються до простішого та дієвішого методу. Вони наперед попереджають населення Західної України, що створюються пункти прийому равлика. Потім приїжджають фурою, за 10-15 гривень за кілограм їх забирають і везуть на переробку. «Але можна очікувати на збільшення експорту через кілька років саме за рахунок ферм, адже цього року Україна імпортувала 10 тонн равликів, які будуть вирощуватися на фермах. Тому через два-три роки експорт буде вже не 300 тонн, а 600-700 тонн», — резюмував Медведовський.


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама