Реклама

Школа агрономів: особливості застосування ґрунтових гербіцидів

Тонкощі та нюанси застосування ґрунтових гербіцидів на пізніх ярих культурах.

незалежний експерт з агрономії

Коли в нас наступає весна і таки просинаються аграрії, виникає питання, як захищати пізні ярі культури. Мається на увазі соя, соняшник та кукурудза. Звичайна схема захисту передбачає, що ми забезпечуємо рослинам чистий старт за рахунок внесення ґрунтових гербіцидів. Але, на жаль, ця в теорії вірна стратегія іноді закінчується грандіозним провалом. Причин та версій багато: аграрії звинувачують погоду, погану якість внесення, низьку якість препарату, резистентні бур’яни та ще безліч різних факторів. Але, фактично, ситуація із внесенням ґрунтових гербіцидів дещо нагадує стратегію мінної війни. У нашому розумінні міни десь ставлять і розміщують там табличку "Обережно, не ходити по газону", але усе трохи не так.

Дійсно, міни так застосовували і саме так застосовують ґрунтові гербіциди. Тобто внесли з надією на те, що через шар ґрунту, що насичений діючою речовиною гербіциду, сходи бур’янів не пройдуть, або пройдуть зі значними втратами. Але це завідома пасивна функція, тобто зробили крок і чекаємо, чи піде туди супротивник. Свого часу розумні китайці придумали бюджетний варіант мінної війни. Він базувався на тому, що мінні поля не ставились від краю до краю, ними не намагались відгородити шляхи ймовірного наступу супротивника, або посилювати кордони. Їх виставляли там, де супротивник мав іти, або там, куди він ні у якому разі не мав пройти. Тобто гра велась досить активно. Тому китайський варіант мінної війни передбачав не лише мінні загородження, а і мінний наступ та мінне оточення. Як при грі в «Го»: супротивника позбавляли можливості маневру. При цьому добавляли ще масу турбот з приводу того, де буде його нога, якщо він зробить пів кроку в сторону.

Потрібна провокація

З раціональним внесенням гербіциду та сама картина. Якщо ми хочемо ефективно і економічно використовувати препарати, то нам потрібно враховувати, що препарат має бути внесений саме тоді, коли сходи бур’янів будуть на старті. Тобто нам бажано синхронізувати сходи насіння бур’янів з внесенням ґрунтових гербіцидів, що досить складно, але можливо. За рахунок чого? Найпростіший варіант – це провокація. Більшість бур’янів реагує на світло, зміну добової температури, високу концентрацію азоту. Ми можемо ці умови створити при внесенні препарату. Як правило, для провокації сходів бур’янів використовується поверхнева обробка ґрунту. Вона проводиться на 2-4 сантиметри, оскільки більшість бур’янів мають дрібне насіння, яке проростає саме з поверхневого шару ґрунту. Так, звісно, є бур’яни, наприклад амброзія чи нетреба звичайна, які можуть проростати і з глибини 8-10 сантиметрів. Але більшість однорічних ярових бур’янів люблять стартувати з «короткої дистанції», тому що при проростанні з великої глибини у бур’яну може не вистачити сил вибратись на поверхню і, як кажуть, «він там і жити залишиться». Тому внесення гербіцидів доречно поєднувати з поверхневою заробкою в ґрунт на глибину до 4 сантиметрів. У цьому випадку краще використовувати пружинні чи зубові борони або культиватор, який регулюється так, аби він лише «чесав» верхній шар ґрунту.

Але виникає інше питання, чи буде гербіцид працювати. Навіть, якщо ми спробували своєчасно розбудити бур’ян, не усе залежить від нашого бажання. Для того, аби більшість гербіцидних діючих речовин працювало, необхідна волога. Це пояснюється тим, що саме у вигляді водного розчину гербіцид контактує з проростком, набубнявілим насінням чи кореневою системою молодих сходів бур’янів. А отже, якщо немає вологи, то і немає роботи.

І ось тут починається дилема - на що ж ставити. Є діючі речовини, які дуже погано розчиняються у воді. Наприклад у прометрину розчинність становить приблизно 50 міліграмів на літр. У тербутілазіну розчинність ще менша – 5-8 міліграмів на літр. Відповідно, навіть при випадінні суттєвих опадів у розмірі 20-25 мм прометрин промивається сантиметрів на п’ять від сили, а у тербутілазіну шлях вниз буде ще коротший, приблизно один сантиметр. Тобто, де ми тербутілазін поклали, там він і залишився, а прометрин може піти вниз. Якщо говорити про хлорацетаміди, наприклад ацетохлор, пропізахлор чи метолахлор, то у них розчинність досить велика, яка вимірюється уже в грамах на літр. Тому при випадінні опадів ці речовини іноді уходять значно нижче глибини, з якої «стартує» бур’ян, та нижче тої зони, в якій знаходиться коренева система молодої рослини у перші тижні розвитку. Тому при обіцяних дощах і дощовій весні має сенс робити ставку на препарати з мінімальною розчинністю, які погано промиваються, і навпаки, якщо весна буде посушливою, то препарати з високою розчинністю будуть більш активними по відношенню до бур’янів. Виключенням із усіх можливих правил є препарати, які не потребують майже ніякої вологи, це той же самий трефлуралін. Це улюблений гербіцид австралійських аграріїв саме по тій причині, що він непогано працює в сухому ґрунті, але варто враховувати декілька неприємних моментів. Цей препарат вимагає негайної заробки, оскільки він дуже швидко випаровується, а також при внесенні трефлураліну під бобові він досить сильно пригнічує діяльність симбіотичних бактерій.

Тому вибір за кінцевим споживачем, але завжди потрібно враховувати погоду та той фактор, що гербіцид для якісного контролю повинен бути у повній силі на момент появи сходів бур’янів. Наприклад, якщо бур’ян встиг зійти з глибшого шару ґрунту, а в цей час верх був пересушений. Пройшли якісь опади, гербіцид почав працювати, але препарати групи хлорацетамідів не вплинуть на цей бур’ян вже ніяк. Тому що, наприклад по пророслому злаковому бур’яну препарат не спрацює. До речі, на цьому базується американська технологія внесення ацетохлору по сходам кукурудзи. Тобто для культури у певну фазу це внесення нічого не зробить, так само як і бур’яну що вже зійшов.

Що стосується бакових сумішей, то тут також треба думати та розуміти, коли вона буде ефективною, а коли ви пустите гроші на вітер. При чому програш буде як при сухій погоді так і при надмірних опадах. Класичний варіант, коли триазини змішуються з хлорацетамідами, тобто тербутилазін чи прометрин змішуюють з ацетохлором чи метолохлором або пропізохлором. Цей варіант непогано працює, якщо у нас ідеальна волога, але при надмірних опадах будуть працювати лише триазини, а хлорацетаміди промиються. І навпаки: при дефіциті вологи будуть працювати лише хлорацетаміди, а триазини у цей час будуть відпочивати, оскільки для них не буде вистачати вологи.

Якщо не хочеться ризикувати

Якщо ситуація із погодою незрозуміла, то є декілька варіантів, як не ризикувати. Перший варіант – це провокація сходів. Робиться поверхнева культивація без внесення гербіцидів, яка вирішує два завдання – закриття вологи і стимуляція появи сходів бур’янів. Якщо ми сумніваємось у спектрі дії препаратів, оскільки є бур’яни, які погано контролюються ґрунтовими гербіцидами. Наприклад вівсюг практично не контролюється хлорацетамідами, тому, якщо у нас переважає на полі цей бур’ян, то вносити ацетохлор сенсу немає ніякого. А прометрин контролює амброзію чи нетребу лише на 50-60%. Тому, у разі засміченості поля і незрозумілих погодних умов, краще зробити провокацію сходів і потім провести повторну культивацію на ту саму глибину. У разі великої засміченості можна під цю культивацію внести ґрунтові гербіциди. Також можна дочекатись сходів бур’янів, оскільки якщо сходів немає, то і вологи у ґрунті також немає, тому з посівом можна не поспішати. Потім при появі сходів можна їх знищити гербіцидом суцільної дії. В Україні частіше застосовують гліфосатвмісні препарати, а от на Заході або в Ізраїлі частіше використовують дикват. Це загальноприйнята технологія у вирощуванні овочевих культур. Цим способом можна швидко і з мінімальним впливом на культуру вирішити питання бур’янів. Вплив гліфосату на культуру проявляється лише у випадку його використання на легких піщаних ґрунтах, які містять невелику кількість гумусу і глинистих часток. Якщо у вас суглинок, то можна працювати гліфосатом і сіяти в той же чи наступний день. Але, якщо ґрунт піщаний, то краще почекати якийсь час або працювати контактним гербіцидом.

Другий варіант – це те, на що зазвичай ідуть аграрії на Півдні України. Робиться передпосівна культивація, а соняшник, який висівається, здебільшого стійкий до гербіцидів. Так само як і соя, самі розумієте яка. Якщо ж говорити про кукурудзу, то тут краще працювати такими препаратами як римсульфуон чи нікосульфурон, які кукурудза у фазі 2-3 листка більш-менш нормально переносить. Препарати групи 2,4-Д, клопіралід та дикамби, до фази 4-5 листків краще не вносити та і після цієї фази їх теж краще не використовувати.

Ще одним способом стимуляції проростання бур’янів є додавання до робочого розчину гербіцидів азотних добрив. Нітратна форма азоту для цієї цілі підходить найкраще, тому варто використовувати аміачну селітру. Азот виводить зі «сплячки» насіння лободи білої, тому що ця рослина воліє просинатись у тому місці, де сніданок сходам подадуть у постіль. Ця технологія достатньо непогано себе показала на Півдні України в останні 5-7 років. Порівнювалась технологія внесення ґрунтових гербіцидів з азотними добривами в нормі 5 кілограмів на гектар та без азоту. Також був варіант, коли на поле вносився разом з ґрунтовими гербіцидами КАС в нормі 50-70 літрів на гектар при нормі виливу робочого розчину у 200 літрів. Цей варіант показав найкращий результат, особливо на фоні варіанту, де азотні добрива взагалі не вносились. Лобода біла дружно сходила і так само дружно вмирала. А в якості бонусу ми отримували рівномірний розподіл азоту, який потребують посіви кукурудзи чи соняшнику за деякий час після проростання.

Що стосується контролю бур’янів на початкових етапах розвитку, то існує думка, що обробка сої страховими гербіцидами по першим листкам – це дуже погано. Це теж саме, що обробляти кукурудзу потрібно після третього листка. Якщо говорити про сою, то велика кількість бур’янів, наприклад лобода біла, контролюється страховими гербіцидами до двох пар листків включно, а далі ефективність падає. І тоді, коли соя досягає фази, коли її за рекомендаціями можна обробляти, більша частина бур’янів знаходиться вже у фазі, коли обробляти їх не ефективно. Що стосується кукурудзи, то гербікритичний період у неї починається з фази третього листка, тобто до третього листка вона не звертає уваги на сусідів. А от з третього по восьмий лист включно присутність поруч бур’янів погано впливає на самопочуття і врожайність кукурудзи. Тому бажано, аби з фази третього листка «поряд нічого й не лежало». Можна використовувати американський досвід - працювати по сходам кукурудзи у фазі 1-2 листка, при наявності великої кількості злакових бур’янів та деяких дводольних, препаратами на основі нікосульфурону. Цим ми вбиваємо двох зайців: бур’яни, що почали вегетацію, та забезпечуємо незначну, але важливу для культури грунтову дію, при цьому не завдаючи очевидної шкоди рослинам.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама