Партнери Deloitte в Україні: Ми бачимо інтерес до агрокомпаній від інвесторів з Китаю, Близького Сходу, Західної Європи, США

Чи готові банки кредитувати "під землю", кому потрібен український АПК, як повернути капітали на батьківщину та чого не вистачає інвесторам, розповіли Дмитро Ануфрієв, партнер та керівник департаменту корпоративних фінансів Deloitte в Україні, та Михайло Мельник, партнер та керівник групи “сільське господарство та харчова промисловість” Deloitte в Україні.

журналіст Agravery.com

Українські підприємці багато говорять про відсутність кредитування від українських банків. Експерти називають нещодавнє підвищення облікової ставки до 16% «гальмом» для розвитку кредитування в Україні. За даними Топ-500 найбільших підприємств Європи, авторства вашої компанії, в топ-50 банків за найбільшими капіталами Східної Європи входить лише два українських банки. Водночас, функціонери НБУ говорять «про наявні декілька десятків мільярдів гривень», які мають українські банки для кредитування. За вашими оцінками, чи справді банки в Україні мають достатньо грошей, аби відновити повноцінне кредитування бізнесу, зокрема аграрного?

Дмитро Ануфрієв (Д.А): - Збільшення ставки рефінансування має стримуючий вплив на розвиток інфляції, що є важливим компонентом макроекономічної стабільності, в тому числі рівня відсоткових ставок. Тому не слід розглядати підвищення облікової ставки виключно як «гальмо». Хоча в абсолютних значеннях відсоткові ставки за кредитами в Україні значно вищі, ніж в центральній та західній Європі, реальні ставки невисокі та інколи бували від’ємні, враховуючи рівень інфляції. Після стабілізації банківської системи, що включала серед іншого очищення від токсичних банків та низку програм рекапіталізації, українські банки дійсно мають ресурси для збільшення кредитування. Надлишкова ліквідність в системі вимірюється десятками мільярдів гривень та має тренд до подальшого зростання. Проте, кредитування зростає дуже повільно через більш консервативний ризик-менеджмент банків на фоні низької платоспроможності позичальників. Іншими словами, ключова проблема полягає не в фінансовій спроможності банків, а в наявності якісних позичальників, яким банки готові видавати кредити.

Банки кредитуватимуть фермерів для купівлі ріллі після зняття «земельного мораторію»? Як ви взагалі оцінюєте перспективи землі як застави?

Д.А: - Для викупу всієї землі капіталу українських банків не буде достатньо, але не це головне. Ми вважаємо, що це збільшує надійність бізнесу і створює передумови для довгострокового інвестування в неї зокрема та агробізнес взагалі. Після зняття мораторію і інвестори, і агровиробники будуть активно шукати шляхи до викупу землі, і в цьому процесі значно зросте перспектива залучення іноземного фінансування, як боргового, так і власного капіталу. Перспективи кредитування під заставу землі також високі, адже це є нормальна практика у розвинутих економіках.

Як ви можете пояснити, що після 2014 року лише аграрні компанії в Україні змогли показати ріст своїх прибутків, та піднятись в рейтингу найбільших компаній Східної Європи при тому, що світові ціни на агросировину просіли?

Михайло Мельник (М.М): - За останні роки лідери українського агробізнесу суттєво підвищили ефективність бізнес моделей, «загартувалися» труднощами та стали вельми амбіційними щодо розширення. Зараз процес «загартування» не сповільнився. Непогані результати дещо «заспокоїли» агробізнес щодо пошуку нових бізнес моделей, але амбіції щодо розвитку та нових ринків не менші. Ми переконані, що коли існуючи моделі бізнесів стикнуться з новими викликами, тоді українські аграрії продемонструють дива адаптації та сформують нові, можливо вже «експоненційні», моделі розвитку. Найближчим таким викликом може стати вільний ринок землі (в повному обсязі). «Делойт» активно вивчає інноваційні процеси в економіці та відслідковує, як міняються моделі бізнесів, включно переходи до  «експоненційних» рішень. Наша компанія в Украйні створила окремий відділ з розвитку інновацій та виступає глобальним партнером Singularity University у цьогорічній конференції, де, може не цей раз, але в майбутньому будуть обговорюватися нові «експоненційні» моделі розвитку агробізнесу!

Читайте також: Владислав Талах: Поки не зупинять "антикорупціонерів", інвестиції в $150 млн буде призупинено

Д.А: - Крім того, український агросектор був менше за інші ключові сектори економіки вражений економічно-політичною кризою 2014 року та воєнним конфліктом на сході, адже він традиційно був орієнтований на внутрішній та глобальний ринок, а не ринок СНД. Важливим фактором зростання прибутків для всіх лідерів АПК в 2016/2017 році було збільшення обсягів виробництва та продажу за рахунок різних факторів, в тому числі збільшення земельного банку через M&A (Кернел), вдосконалення виробничого циклу (Нібулон), збільшення виробничих потужностей та посилення позицій на експортних ринках (МХП), нарощування обсягів заготівлі зерна та експорту борошна (ДКПЗУ), для всіх лідерів було притаманне збільшення урожайності.

В згаданий рейтинг найбільших та найбільш прибуткових компаній Східної Європи входить також державна агрокорпорація ДПЗКУ. Уряд планує виставити таку держкомпанію на приватизацію. Чи є насправді сенс і потреба виставляти ДПЗКУ на приватизацію? Як ви оцінюєте приватизацію агропідприємств? Чи буде на них попит та кого треба приватизувати у першу чергу?

Д.А: - Важлива задача уряду – це знайти ефективного власника для державних підприємств. Один з «діамантів» - це ДПКЗУ. З точки зору бізнесу компанія може бути цікава багатьом іноземним інвесторам. Вірогідно буде протидія, як і в інших великих приватизаційних процесах, і це буде знижувати привабливість компанії для будь-якого інвестора, особливо іноземного. Але навряд чи є краще рішення, ніж приватизація. Для приватизації такої великої та важливої компанії, як ДКПЗУ, вкрай необхідна політична воля та якісна підготовка за допомогою професійного консультанта, яка повинна включати аналіз та усунення фінансових, податкових, юридичних ризиків, оптимізацію організаційної структури, пошук та діалог з профільними інвесторами, підготовку якісної інформації для процесу дью діліженса, якісну та обґрунтовану оцінку, структурування та закриття угоди. В цьому питанні також вкрай важливо впроваджувати анонсовані урядом плани, адже неодноразове анонсування та зняття з процесу приватизації компаній суттєво знижує інтерес інвесторів до наступних приватизацій.

Наскільки зміниться інвестиційна привабливість українського АПК після змін формату держпідтримки та оподаткування, які на початку грудня ухвалила ВР?

Д.А: - Ключові нещодавні зміни мають різнонаправлений вплив на привабливість українського АПК та стосуються наступного:

1)      Змін до Податкового кодексу України:

·  Тимчасово звільняються від обкладення ПДВ операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту:

-   сої – з 01.09.2018 по 31.12.2021;

-   ріпаку та свиріпи – з 01.01.2020 по 31.12.2021.

Внаслідок цієї зміни відповідні експортери будуть змушені здійснювати умовне нарахування ПДВ-зобов’язань, у зв’язку з придбанням цих товарів. Для самих підприємств може бути проблематично донараховувати ПДВ та при цьому можливість отримання бюджетного відшкодування по даним операціям зникає. Це негативно впливає на інвестиційну привабливість відповідних напрямків АПК

·  Платників єдиного податку звільнено від сплати авансового внеску при виплаті дивідендів – позитивна зміна.

· Запроваджено обов’язок сплати платниками податку «на репатріацію» при виплаті доходів нерезидентам - дещо негативна зміна.

2) Відповідно до ухваленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» суттєва частка бюджетних асигнувань на 2018 рік виділена на підтримку галузі тваринництва з 170 млн грн до 4 000 млн грн (загальна сума видатків державного бюджету збільшилася на 991 млн грн). Позитивна зміна для галузі тваринництва

Як зміниться конкурентна спроможність українських аграріїв, порівняно з їхніми європейськими чи російськими колегами, після фактичного зниження держпідтримки АПК в Україні?

Д.А: - Вплив на конкурентоспроможність, звісно, негативний, але для лідерів АПК України він не буде критичним, адже в структурі їх доходів та серед факторів їх успіху держпідтримка не є ключовою.

На вашу думку, чи справді відсутність ринку землі та корупція в державному секторі стримують ріст іноземних інвестицій у розвиток українського АПК?

Д.А: - Повністю погоджуюсь. Корупцію називають ключовою перешкодою для іноземних інвестицій в Україну в цілому згідно з багатьма дослідженнями. Додатковим стримуючим фактором для іноземних інвестицій саме в АПК є відсутність ринку землі через те, що це підсилює ризики втрати контролю за ключовим активом, знижує надійність довгострокових інвестицій в землю та бізнес в цілому, стримує залучення фінансування, як боргового, так і власного капіталу.

Читайте також: Закриють Америку: як виробники меду стали жертвами "піратів"

Чи впливає дефіцит кадрів та кваліфікованих робітників в Україні на інвестиційну привабливість  агросектору?

Д.А: - Безумовно. Якість кадрів суттєво впливає на інвестиційну привабливість будь-якого сектору, в тому числі АПК. В ситуації, коли є багато можливостей, зокрема за кордоном або в ІТ, створити мотивацію для молодого покоління працювати на АПК є складною, але дуже важливою задачею.

Якщо говорити загалом, кому цікавий український агросектор? Та за яких умов?

Д.А: - Стратегічно український АПК цікавий багатьом, як всередині країни, так і за кордоном. За останні роки ми бачимо інтерес до крупних та середніх компаній АПК від стратегічних інвесторів з Китая, Близького Сходу, деяких країн західної Європи, США, інтерес середніх за розміром фондів прямого інвестування. Але інтерес стриманий, інвестори займають вичікувальну позицію, спостерігаючи за прогресом в реформах та вирішенням всім відомих ключових перешкод для інвестування: боротьба з корупцією, посилення ефективності судової системи, прав інвесторів та кредиторів, розвиток інфраструктури тощо. Ще одним важливим фактором для збільшення іноземних інвестицій в АПК є створення ринку землі. Це знижує ризики втрати контролю за ключовим активом, підвищує надійність довгострокових інвестицій в землю та бізнес в цілому, збільшує можливості для залучення фінансування, як боргового, так і власного капіталу.

М.М: - Окрім можливості генерувати прибуток агробізнес в Украйні має враховувати і світові тенденції. Зокрема зараз світ проходить через 4-ту промислову революцію (Industry 4.0). Це значить, що ті економіки та бізнеси, які зможуть адаптуватися, продовжать сталий розвиток в наступні десятиліття. Ті бізнеси, які не зміняться – будуть поглинуті першими або просто підуть з ринку. 2017 Deloitte Global Impact Report – це недавня з публікація Deloitte Global щодо змін Промислової революції 4.0. Ціль публікації - допомогти бізнесам та організаціям почати підготовку до змін по таким блокам як цінності, стратегії, люди та готовності до нових викликів.

За даними рейтингу ТОП-500 компаній Східної Європи, українському капіталу в регіоні належить близько сотні крупних підприємств. Водночас в самій Україні українському капіталу належать буквально три десятки крупних компаній. Чому, на вашу думку, самі ж українські бізнесмени не хочуть інвестувати в свою країну, а вважають за краще вкладати свої кошти навіть в Боснію і Герцеговину?

Д.А: - Диверсифікація ризиків та пошук нових можливостей. Це нормальна реакція бізнесу на бажання покрити ризики для інвестування

Читайте також: (Не)виїздна картопля: за яких умов фермери зможуть експортувати

І як можна повернути такі капітали в Україну? І чи варто це робити?

М.М: - Це можна та варто робити, але спочатку необхідно створити умови для того, щоб капітал було вигідно повернути. Адміністративними методами повернення капіталу не досягнути. А рецепт давно відомий, це чітко озвучує бізнес та міжнародні партнери Украйни. Це також закріплено в договорі про асоціацію з ЄС: збереження демократичного напрямку розвитку країни, зниження рівня корупції, збільшення довіри до судової влади, стабільність та передбачуваність законодавчих змін.


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама