Олег Швидченко: Виробники яловичини продають «мерседес» по ціні «запорожця»

Україна зараз має найнижчу собівартість виробництва яловичини в світі. Але інвестори у цю галузь не поспішаю. Відповідь проста, впевнений Олег Швидченко, - невизначена політична та економічна ситуацією у країні, складність дозвільних процедур, відсутність гарантій захисту інвестицій. Та ще й рентабельність виробництва ВРХ м’ясного напрямку в Україні на сьогоднішній день є мінімальною.

Як ви оцінюєте перспективи інвестицій у галузь?

—  Період окупності інвестицій становить до 10 років. Якщо макроекономічна ситуація не покращиться, не відмінять мито на експорт ВРХ живою вагою, м’ясне скотарство буде збитковим.

Сьогодні складно говорити про інвестиції у м’ясну галузь. По-перше виробничий процес м’ясного скотарства від запліднення до отримання товарного бичка становить 2 роки. Корова носить теля 8 місяців, потім ще 18-20 місяців теля набирає товарну вагу 600-700 кг.

По-друге, це відсутність стабільності на внутрішньому ринку і невизначеність із зовнішніми ринками. Тому важко говорити про перспективи та інвестиції, не маючи розуміння, що буде зі збутом. І чекати нових інвесторів на ринку м’ясного скотарства найближчим часом теж не варто.

Сьогодні ситуація на ринку м’ясного скотарства в Україні близька до катастрофічної. Мало того, що держава повністю відвернулася від власного виробника, залишивши галузь без дотацій, так ще й було знято мито на ввезення м’яса в Україну.

На вивезення власної продукції за межі СНД діє експортне мито у розмірі 10%. Законопроект про відміну такого мита знаходиться у Верховній Раді з осені минулого року, однак ще не виносився навіть на перше читання.

Більшість пострадянських країн, які були потенційними споживачами нашої продукції переживають економічну кризу на фоні девальвації національних валют. З огляду на це, маємо надскладну ситуацію. Споживання яловичини на українському ринку падає щороку. На фоні зниження купівельної спроможності українці починають заощаджувати, віддаючи перевагу дешевшій курятині або свинині.

Як змінилась собівартість виробництва?

— Більшу частину наших витрат становлять корми — майже 70% у структурі собівартості виробництва. В свою чергу, їхня собівартість складається із вартості посівного матеріалу, засобів захисту рослин, кормозаготівельної техніки, яка міцно прив’язана до курсу валюти.

У 2015 році на фоні девальвації національної валюти собівартість виробництва значно зросла. Натомість ціна на биків м’ясних порід живою вагою знизилася. Ми вирощуємо відомих у всьому світі биків м’ясних порід, з яких отримуємо м'ясо високої якості. У світі ціна на яловичину залежить від якості, а тому різниця у вартості стейку різних сортів досягає 15-20 дол. за кілограм. На українському ринку ціна яловичини м’ясних та інших порід не відрізняється. Можна сказати, що продаємо «мерседес» по ціні «запорожця».

Що могло б покращіти ситуацію?

— Оживити галузь могло б будівництво переробного заводу, який зможе поставляти яловичину на експорт за межі країн СНД. Поки що виробникам доступний лише експорт живої худоби на ці ринки.

А що робить ваша компанія, щоб втриматись на ринку?

— Ми вкладаємо кошти у покращення умов утримання тварин, розвиток кормової бази. Паралельно шукаємо і працюємо над заключенням прямих експортних контрактів, щоб не віддавати товар посередникам за низькою ціною. Тобто, усі зусилля спрямовані, в першу, чергу на підвищення ефективності даного бізнес-напрямку.

Та все ж ми сподіваємось (і працюємо) на вихід України на ринки європейських держав, країн Близького Сходу та Азії. Для українських виробників яловичини ці ринки мають величезний валовий і ціновий потенціал. Навіть погодження дозвільних ветеринарних процедур на експорт ВРХ з Ізраїлем та країнами Центральної Азії пожвавило би експорт, забезпечило надходження валюти в країну та збереження поголів’я у виробників.

ТОВ «Агрікор Холдинг» — один з найбільших виробників ВРХ м’ясного напрямку в Україні.

Підприємство має статус племінного заводу з розведення 7 порід ВРХ м'ясного напрямку: абердин-ангус, лімузин, шароле, симентальська м'ясна, південна м'ясна, поліська м'ясна, знам'янський тип поліської м'ясної.

Станом на 1 квітня 2016 року, поголів’я ВРХ м’ясного напрямку на підприємстві складає 6100 голів (10% усього поголів’я м’ясного ВРХ в Україні, що утримується у сільськогосподарських підприємствах).

«Агрікор Холдинг» може відвантажувати до 2000 голів товарних бичків та теличок на рік живою вагою, в залежності від породи по 550-700 кг (бички) та 230-450 кг (телички). Забезпечена повна простежуваність тварин, включно з історією батьків.

Земельний банк підприємства становить 40 тис. га. Стадо ВРХ повністю забезпечено кормами власного виробництва та випасами багаторічних трав. Худоба утримується безприв’язно. Ферми розташовані у Борзнянському (3 маточних) та Носівському (1 маточник, 1 відгодівельний майданчик) районах Чернігівської області.

Які труднощі виникають при виході на експорт?

—  Основними стримуючими факторами роботи на цих ринках є відсутність погоджених ветеринарних сертифікатів на поставку живої худоби, м’яса та м’ясопродуктів між Україною та потенційними партнерами. Держава працює над цим, але дуже повільно. Виробники не мають часу чекати 3–5 років. Може статися так, що отримавши сертифікат, поставляти вже буде нічого.

Наразі наша країна має погоджені сертифікати на експорт живої худоби з країнами СНД, Єгиптом, Сирією та Йорданією. Завдяки вигідному співвідношенню «ціна – якість» ми могли б експортувати биків м’ясних порід до Ізраїлю, Ірану, Іраку, Об’єднаних Арабських Еміратів, Кувейту, Саудівської Аравії. Є зацікавленість від покупців із цих країн, але Україна не має з ними погоджених ветеринарних сертифікатів на експорт живої худоби.

Розкажіть про стратегію роботи з іноземними партнерами.

—  Стратегія розвитку відносин із закордонними покупцями виглядає наступним чином:

• Пошук зацікавленої сторони (бізнесменів) у придбанні української яловичини (живої худоби).
• Підготовка та підписання контрактів на взаємовигідних умовах.
• Підготовка дозвільних документів (ветеринарних сертифікатів) для поставки продукції (державна підтримка).
• Створення кооперативу, можливо на базі Асоціації виробників молока (АВМ), для формування товарних партій живої худоби (завантаження судна для транспортування — партія від 1 до 5 тис. голів ВРХ).
• Будівництво переробного комбінату згідно вимог Євросоюзу, що дозволить значно розширити коло потенційних клієнтів. Окрема лінія ритуального забою «Халяль» відкриє ринки мусульманських країн.

Наразі жоден український м’ясокомбінат не може експортувати яловичину до Євросоюзу. Згідно європейських вимог до безпечності харчових продуктів, продукція повинна мати стовідсоткову простежуваність. Тобто підприємство повинне підтверджувати той факт, що забита тварина була ідентифікована у семиденному віці і мала усі необхідні щеплення.

Більше про вартість інвестицій у м’ясну галузь можна дізнатися із виступу Олега Швидченко під  час Agri Invest Forum, 17 травня 2016 року у Києві. Нагадаємо, що форум, організований Всеукраїнською аграрною радою за підтримки ЄБРР, є платформою для встановлення 1000+ нових зв’язків з генеральними та фінансовими директорами середнього та великого агробізнесу, представниками комерційних та інвестиційних банків, фондів, представниками українського уряду, міжнародними фінансовими інститутами та провідними бізнес-ЗМІ. Деталі