Навіщо я іду в політику?

Минулого тижня політична партія «Слуга народу» представила оновлений список кандидатів у народні депутати, які балотуватимуться до Парламенту під її «знаменами». Практично одразу у ЗМІ прокотилась хвиля відверто негативних матеріалів про одного з кандидатів — Михайла Соколова, який у списку значиться під №99. У відповідь на всі ці «закиди» Михайло Соколов заявляє, що вони є абсолютно безпідставними та пояснює, чому вирішив балотуватись до Верховної Ради України.

Мене часто питають: «Навіщо ви йдете в політику?». На це питання дійсно потрібно відповісти. Я йду в політику, щоб мати можливість самому голосувати за необхідні країні реформи, відстоювати їх, пояснювати колегам по парламенту ті самі деталі законопроектів, в яких дуже часто ховається диявол, і щоб цього диявола виганяти.

Щоб Україна стала успішною країною, щоб ми всі жили в достатку, щоб люди не емігрували до інших країн, нам потрібно прискорювати реформи і підвищувати їх якість. Крім того, суть реформ потрібно пояснювати людям. Потрібно адаптувати найпрекрасніші ідеї до нашої реальності, щоб вони приносили користь на нашому ґрунті. Без такого прискорення, такого ривка, ми приречені залишатися бідною країною з низьким ВВП - постачальником трудових ресурсів для більш успішних країн.

Я йду для того, щоб захищати інтереси простих людей, малого та середнього бізнесу. Їх інтереси повинні бути представлені у ВРУ. У моєму випадку – це не просто слова. Я тільки тому і йду в політику, бо маю підтримку Всеукраїнської Аграрної Ради, організації, яка об’єднує понад 500 середніх і малих аграріїв всієї країни, і яку я створював разом з Андрієм Дикуном останні чотири роки.

Ці чотири роки були досить непростими. Ми весь час боролися за те, щоб нашого фермера не обкрадали олігархи і корупціонери:

• щоб всім відшкодовували ПДВ при експорті і не брали «відкати»;
• щоб звичайний аграрій не переплачував за добрива на 30% більше світової ціни;
• щоб йому давали справедливу ціну на сою, а не створювали штучні умови для її скуповування задешево переробними заводами, які належать олігархам і транснаціональним компаніям;
• щоб державна підтримка діставалася тим, кому вона призначена, а не одній-двом найбільшим компаніям.

Аби домогтися цього, ми проводили акції протесту, судилися, писали законопроекти, нормативні акти, проводили круглі столи, збирали статистику і дані. Виявляли відверті злочини і писали заяви до НАБУ. Правда весь час була на нашому боці. Але нас дуже часто не хотіли чути і нам вдалося зробити далеко не все з того, що мало бути зробленим. Ми досягали лише часткового успіху ціною величезних зусиль. Так ось, я йду для того, щоб це змінити.

Я не хочу, щоб так тривало й далі, тому, що це вбиває Україну. Вбиває країну, в якій я живу з 2004 року. В якій я знайшов свою кохану дружину, в якій народився мій син і ось-ось народиться моя дочка. Громадянином якої я став після трьох років боротьби за це право, в якій у мене з'явилися сотні друзів і близьких людей, доля яких мені не байдужа.

Я не хочу більше витрачати по три роки життя на те, щоб лише у першому читанні був прийнятий європейський закон про сільгоспкооперацію, щодо якого аграрний комітет Литовського сейму пише, що цей закон в багатьох аспектах є кращим, ніж їх власний. При тому, що у них кооперативи розвинені набагато краще, ніж в Україні. Я не хочу, щоб законопроект про те, що на молоковмісних продуктах  потрібно великим шрифтом писати про вміст у них рослинного жиру, так і продовжував «лежати під сукном». А всім нам продовжували «впарювати» невідомо що під виглядом молочних продуктів. Я хочу, щоб, нарешті, був прийнятий законопроект про загальне йодування солі. Це вкрай необхідно зробити, оскільки ми, як суспільство, втрачаємо близько 10 пунктів IQ через йододефіцит. І хоча ми і Росія єдині країни в Європі, які не мають відповідних норм, даний закон все ще не прийнятий.

А ще я йду для того, щоб голосувати «за» і домагатися прийняття наступних законопроектів:

1. Закон про вибори за відкритими списками. До речі, для тих, хто розкидав фото, де Андрій Дикун та Юрій Бойко підписують Меморандум, хочу сказати, що він містить зобов'язання опозиційної платформи «За життя» підтримати цей законопроект. Такі ж меморандуми ми підписали з партією «Батьківщина» і «Самопоміч». І так, я буду підписувати меморандуми, зустрічатися і переконувати кого завгодно, аби тільки в країні припинилася роздача гречки і купівля голосів.

2. Закон про позбавлення депутатського мандату депутатів, які пропускають засідання Верховної Ради України або свого комітету. Бо якщо людина не робить свою роботу, а замість цього, наприклад, «вирішує питання», то йому не місце у Верховній Раді. Депутат - це робота і її треба робити. Причому робити її потрібно добре, а це з прогулами несумісне.

3. Закон, який блокує ухилення від сплати податків тіньовими фермерами. Через це у нас чимало територіальних громад не мають коштів на забезпечення соціальної сфери, в той час, як тіньовики роз'їжджають на «Ленд Крузерах» і навіть «Ролс-Ройсах».

4. Закон, що реформує систему СМКОР і вводить систему відстежування руху ризикових груп товарів (за прикладом Грузії), щоб припинити практику блокування податкових накладних сумлінним платникам податків, в той час як махінатори продовжують імітувати в систему фіктивний податковий кредит і переводити гроші в готівку. За це платимо всі ми, тому що таким чином крадуть гроші з бюджету, тобто у кожного з нас.

5. Закон про податок на виведений капітал, щоб бізнес в Україні стало вести вигідно, а ось виводити гроші з неї – ні. І щоб всі, хто виводить гроші, платили податок, а не так як зараз: не платять нічого або платять небагато - 2,5% . Це знову ж грабіж бюджету, за який кожен з нас розплачується високим навантаженням на фонд оплати праці, а також низькими зарплатами та безробіттям.

Я перерахував лише частину того, що потрібно робити, лише частину того, в чому я особисто брав найактивнішу участь і/або маю підготовлені моєю командою законопроекти. Крім того, є ще маса змін, прописаних в меморандумах ВАР з політичними силами і кандидатами-мажоритарниками, підготовлених моїми колегами по Українській Раді Бізнесу, РПР і просто незалежними експертами. І я йду для того, щоб домагатися прийняття цих ініціатив. Щоб при голосуванні, коли ми всі разом будемо боротися з монополіями, з розвалом залізниці, з корупцією в Держгеокадастрі, у ВРУ було на один голос більше.

І головне, що я спеціально залишив на кінець. Я йду для того, щоб не допустити повторення історії з «прихватизацією» при введенні ринку землі. Як би пафосно це не звучало, але с/г земля – це останній ресурс, який ми ще не продали. З однієї сторони - це погано, бо блокує довгострокові інвестиції в землю. А з іншої це  дає нам шанс так ввести ринок землі, щоб її господарями стали люди, які на ній працюють. У яких душа болить за свої села, у яких діти, як і у мене, ростуть в Україні, які, як і я, громадяни нашої країни. Я з ними прожив останні чотири роки мого життя, вони багато що змінили в мені. Тому я йду для того, щоб господарями на землі  були вони, а не олігархи або величезні корпорації, для яких Україна - це просто місце на карті.

Мені дуже неприємна вся ця істерія, яку розкручують навколо мене, кажучи про те, що я – не громадянин України, що я представляю інтереси Кремля, що я – агент Путіна. Так, це б'є по живому, тому, що колись я поїхав з Росії саме через політику Путіна, і, зокрема, справи Ходорковського. І мене можна назвати ким завгодно, але тільки не фанатом «путінського режиму». Тому, що я щиро намагався працювати на благо України, і справді дещо зробив і продовжую для цього робити.

Однак, саме розсилки анонімних листів, розміщення на зливних сайтах передруків, з чим я стикаюся не вперше - все це зміцнює мене в думці, що я прийняв правильне рішення і перебуваю на правильному шляху. Я роблю правильні речі, вони на благо України та її громадян. А якщо хтось мене за це «мочить», значить потрібно продовжувати робити те, що робив. Тому, що згорнути свою роботу – це означає зрадити всіх тих, з ким ти до сих пір йшов, все те, у що вірив і робив.