Реклама

Микола Малієнко: Не варто сіяти насінням низьких генерацій, аби потім не дивуватися через слабку урожайність

Про особливості виробництва насіння, російську гречку та перспективи вирощування тритикале розповідає в інтерв’ю Agravery.com директор СТОВ «Перемога» Микола Малієнко.

журналіст Agravery.com

ГС "Всеукраїнська Аграрна Рада" та Agravery.com продовжують проект “Обличчя аграрної України”, де ми будемо розповідати про тих людей, які кожного дня забезпечують нас та весь світ продуктами.​ Україна – один з найбільших виробників зерна, олійних та технічних культур. У нас виробляється багато молока, м’яса, овочів та фруктів. Але в обличчя знають, як правило, або власників великих компаній, або керівників невеликих екзотичних стартапів. Але основні обсяги виробляють не вони, а сотні середніх агрокомпаній, великих та невеликих фермерів. 

Автор технологій посіву та висівних апаратів Микола Малієнко близько 10 років займається виробництвом насіння зернобобових культур у Фастівському районі. Господар постійно досліджує, як ті чи інші технології вирощування впливають на урожайність та якість зібраного зерна. Малієнко добре знається на вітчизняному та світовому ринках насіння. Адже запорука успішного бізнесу – уміння вчасно відреагувати на попит та спрогнозувати подальший розвиток ситуації.

Як прийшли у насінництво?

- Наше господарство досить довго було орієнтоване на виробництво товарного зерна. Пригадую, у 2004-2007 рр. ми майже 1000 га засівали кукурудзою. Хоча це доходна культура, але вона вимагає чимало затрат. Вирішили змінити виробничий напрямок – посіяти культури на насіння. Які ж обрати? Пшениці на ринку завжди вистачало, подекуди її пропозиція перевищувала попит. А от гороху справді бракувало. Саме з нього ми і почали займатись насінництвом. У 2010 р. отримали паспорти, що дозволили нам вирощувати оригінальне (елітне) і сертифіковане насіння. Наприклад, закупивши в оригінатора супер еліту і посіявши її у себе, я отримаю вже еліту. Так, після посіву еліти зберу насіння першої репродукції, а із нього вже отримаю насіння другої репродукції. Зрозуміло, що з кожною наступною генерацією якість зібраного зерна гірша від попереднього. Наприклад, у Європі в принципі не використовують посівний матеріал, нижче другої репродукції. У нас фермери, часто через брак коштів, сіють третю, четверту репродукцію, а той п’яту.

Які культури вирощуєте і яку урожайність отримуєте?

- Сьогодні з 1300 га ріллі господарства тисячу займають культури на насіння. Окрім гороху, вирощуємо озиму і яру пшеницю. Були роки, коли ми сіяли 16 сортів озимої пшениці. У 2015 р. зібрали півтори тисячі тонн елітного насіння пшениці дев’яти сортів. Цьогоріч урожайність по зерновим та зернобобовим на круг склала для ярої пшениці 57-60 ц/га, для ярого ячменю 63,7 ц/га, для сої 38 ц/га, для гречки 28 ц/га. Менше зібрали твердої озимої пшениці – 40 ц/га. Оскільки ми посіяли її з міжряддями 30 см для того, щоб зручно було робити сортову прополку. Трохи гірше, ніж зазвичай, уродив горох – 28 ц/га. Ми практикуємо вирощування пивоварного ячменю. Зараз вперше посіяли озиме тритикале. Ця культура за багатьма якісними показниками не поступається продовольчій пшениці. До того ж я чув, що деякі фермери уже цікавляться насінням  тритикале. На мою думку, також необхідно розвивати виробництво твердої пшениці. На відміну від Європи, у нас досі виробляють макаронні вироби із м’яких сортів.

Що відбувається зараз на українському насіннєвому ринку?

- Впав попит на вітчизняну сою. На мою думку, так відбувається через те, що товаровиробники полюють нині за ГМО-соєю. Серед можливих причин зниження попиту на горох – збільшення імпортного мита на його ввезення до Індії. Через імпорт дешевої російської гречки українські виробники скорочують площі посівів, вимушені продавати її за заниженими цінами. Така гречка може потрапляти до нас через Казахстан. Тобто гречка вирощується в РФ, переробляється на крупу в Казахстані і ввозиться до України. Тому потрібно, аби на державному рівні було запроваджено обмеження на її ввіз. Коливання попиту на культури позначаються на ціні. У позаминулому році ми продавали тонну насіння еліти гороху  по 18 тис. грн., торік – по 16 тис. грн./т, нині – по 14 тис. грн./т. А от запит на ячмінь зростає. За три роки ціна насіння першої репродукції у середньому зросла із 6 тис. грн./т, до 9 тис. грн./т.

Звичайно, вітчизняному виробнику насіння доводиться конкурувати з іноземцями. Уявлення про те, що насіння від іноземного виробника краще, може виявитись хибним. Якось ми купили канадський посівний матеріал ріпаку, але він не виправдав тих обіцянок, що давав продавець. Аби розширювати коло власних клієнтів, необхідно також просувати себе як компанію, рекламувати свій продукт. Сторінка нашої компанії є на фейсбуці та на різних інтернет-платформах. Ми організовуємо День поля, який потім висвітлюється у ЗМІ.

У кого закуповуєте посівний матеріал та куди реалізуєте зібране насіння?

- Ми співпрацюємо з українськими та іноземними оригінаторами. Серед них Миронівський інститут пшениці ім. В.М.Ремесла, Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, Луганським інститутом селекції і технологій, Інститутом фізіології і генетики рослин, Інститутом землеробства, а також із компаніями – німецькими Saaten-Union та NPZ-Lembke і французькою Malteurop Ukraine. Нам надано право від компанії ЗААТЕН ЮНІОН видавати субліцензії на виробництво насіння пивоварного ячменю іншим українським насінгоспам. В такому випадку наше підприємство акумулює роялті від ліцензіатів і перенаправляє його іноземному оригінатору.

Усе зібране нами насіння ми реалізуємо в межах України. Серед наших клієнтів як великі гравці ринку, зокрема холдинг NCH, Баришівська зернова компанія, ПрАТ «СВ фірма «Агротон»,  а також і ті, хто хоче посіяти пшеницю на кількох сотках.

Що підтверджує якість вашого насіння?

- Перевіряти потрібно посівні та сортові властивості насіння. Нам сертифікати якості видає Київське ДП «Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції». Якщо хочете пересвідчитись у якості посівного матеріалу, треба перед сівбою здати його на перевірку. Коли ж на полях рослини завершують формувати врожай, спеціалісти центру здійснюють сортове інспектування. Вони перевіряють, зокрема, однорідність і чистоту посівів. Остання є дуже важливим показником якості під час виробництва елітного насіння. Якщо було використано неякісний посівний матеріал, то умовна пшениця може бути засміченою сортами іншої пшениці або взагалі чужими культурами. Тоді доведеться проводити сортову прополку. Це дуже трудомісткий процес. Так у 2013 р. прополка пшениці нам обходилась у 8 тис. грн./га. Тому важливо одразу обрати якісний посівний матеріал, не потрібно на ньому економити, щоб потім не зазнати додаткових витрат. Після збору врожаю доводимо насіння до посівної кондиції, пакуємо його, як правило, в біг-беги по 1 тонні і проводимо сертифікацію у тому самому київському центрі сертифікації сільськогосподарської продукції.

Чи потрібні особливі умови для вирощування культур на насіння?

- Господарство, яке займається насінництвом, найбільше прагне досягнути двох цілей – високої урожайності та сортової чистоти. Добрі врожаї  можна збирати за умови дотримання сівозміни. У нас ротація культур на ділянці поля приблизно така: горох – озима пшениця або озимий ріпак – соняшник або ярий ячмінь – соя – яра пшениця - гречка. Ми обробляємо ґрунт класичним способом із застосуванням глибокої оранки. Сортова чистота залежить, як уже згадувалось, від якості посівного матеріалу. Також відстань між різними сортами, висіяними на одному полі має бути відповідна. Чинну роль тут відіграє людський фактор. Після посіву одного сорту потрібно не полінуватись і ретельно прочистити висівні апарати. За дотриманням сортової чистоти слід пильнувати на етапі сівби, вирощування, прополки, збору, транспортування, зберігання і реалізації насіння. Наша техніка обладнана GPS-навігацією. Це дозволяє проводити точний посів. Водночас полегшується праця механізатора – йому фактично залишається тільки дивитись за технікою.

Скільки всього робітників залучено до роботи у вашому господарстві?

- Ми орендуємо землі у двох селах – Малополовецькому та Яхни. У мене 50 штатних працівників, зокрема, 12 механізаторів. 

Яким чином ви мотивуєте своїх працівників? Чи реалізовуєте ви соціальні проекти?

- Забезпечуємо робітників безоплатним обідом та вечерею. Своїм працівникам ми продаємо за нижчими цінами фуражне зерно, удвічі дешевше проводимо оранку на їхніх ділянках. У селах латаємо ями на дорогах. Систематично допомагаємо школам. Зокрема, ми щорічно забезпечуємо на період навчального року трансфер вчителів із м. Фастова до с. Яхни.

Ви 20 років присвятили науковій роботі. Над чим працювали?

- У Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства я отримав фах інженера-механіка. За цим же напрямком закінчив аспірантуру. Переважно я займався розробкою нових технологій посіву зернових колосових культур. А у 90-х почав розвиватись як підприємець. Спочатку організував загін з захисту рослин – обробляли пестицидами поля сільгосппідприємств у Фастівському районі. А перше власне господарство розміщувалось, фактично, на 33 га. Сьогодні в обробітку їх 1300.

Які на вашу думку мають бути кроки з боку держави для розвитку насінництва?

- Важливо, аби був налагоджений діалог між виробниками і обласними управліннями сільського господарства. На мою думку, потрібно забезпечити хоча б часткове відшкодування сорт-надбавки на рівні 10-20% вартості придбаного посівного матеріалу. Потрібно підтримати фермера фінансово в його нагальній проблемі - вчасно оновлювати генерації насіння, що він висіває. Потрібно постійно перебувати у пошуку нових технологій, спілкуватись з колегами, відвідувати профільні конференції.

фото: приватний архів Миколи Малієнка



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама